9. Методика оптимального вибору засобів контролю параметрів

При виборі ВТ розробник операцій контролю параметрів продукції повинен одночасно добитися поєднання достовірності результатів контролю і низької собівартості операцій. В показник собівартості операцій крім вартості самого ВТ також входять заробітна плата контроллера (залежить від кваліфікації) і всі складові загальних заводських витрат.

При контролі параметрів в обов'язковому порядку задається поле допуску з граничними розмірами, обмеженими з 2 сторін. Якщо дійсний параметр знаходиться в полі допуску, то одиниця продукції визнається придатною. Якщо поза поля допуску – дефектної. Дійсне значення параметра визначається за допомогою ВТ, які у свою чергу мають погрішність, відмінну від 0. Ця погрішність також задається у вигляді діапазону, усередині якого значення величини, що виміряється, можна визнати вірним з вірогідністю, близькою до 1. Вірогідність помилкового вибракування одиниці продукції називається ризиком контролю першого роду (R_k1) або вірогідністю помилок 1 роду. R_k1 статистично є часткою неправильно забракованих одиниць продукції в загальній кількості контрольованої партії.

Вірогідність помилкового визнання одиниці продукції придатним називається ризиком продукції 2 роди (R_k2) і статистично є часткою неправильно визнаних придатними одиниць продукції в загальній кількості контрольованої партії.

Частку дефектних одиниць продукції в загальному числі контрольованих партій називають вхідним рівнем дефектності.

З – за помилок 1 і 2 роду кількість придатного одиниць продукції ніколи не відповідає дійсно придатним. В цьому випадку необхідно вводити поправочний коефіцієнт, який залежить від кваліфікації контролера і переглядати вхідний рівень дефектності. Ризиком постачальника є частка помилково забракованих одиниць продукції з числа придатних. Ризиком споживача є частка помилково визнаних придатним одиниць продукції з числа не придатного. Ця величина називається вихідним рівнем дефектності.

Послідовність дій при виборі ВТ:

• визначення початкових даних,

• визначення допустимої погрішності вимірювання при проведенні операцій контролю,

• вибір ВТ,

• якщо відсутнє відповідне ВТ, то встановлюють приймальний допуск (розширюють межі встановленого допуску).

10. Визначення початкових даних

З вищезгаданих формул видно, що показники достовірності контролю напряму пов'язані з погрішністю вимірювань. У зв'язку цих 2 величин також беруть участь допуски параметра, вхідний рівень дефектності, густина розподілу випадкових величин: відхилень, параметрів і погрішність ВТ. Початковими даними для вибору ВТ по точності є:

• допуск параметра,

• характер закону розподілу відхилень параметра,

• характер закону розподілу погрішностей ВТ,

• вхідний рівень дефектності,

• гранично – допустимі значення ризику контролю 1 і 2 роду.

Таким чином, в разі симетричного поля допуску гранично – допустиме відхилення параметра указується одним числом із знаком ±. В разі несиметричної поля допуску указуються обидва граничні відхилення При несиметричному полі допуску для розрахунку центрального значення нормального закону розподілу використовується та ж формула:

a=(+) - ( - )/2

Якщо параметр заданий з одностороннім обмеженням, то центральна точка нормального закону розподілу визначається таким чином: розрахунковим/дослідним шляхом визначають середнє значення параметра по контрольованій партії, після центральну точку нормального закону розподілу перевіряють на 10 вибірках і при необхідності коректують. Якщо виявилося, що отримане значення а перевищує погрішність вимірювань більш ніж в 2 рази, то необхідно вибрати більш точне ВТ і провести всі операції знову.