- •Глава 2. Виникнення держави
- •1.Загальна характеристика первісного суспільства
- •2. Влада і органи управління в первісному суспільстві
- •3. Соціальні норми первісного суспільства
- •4. Передумови виникнення держави
- •Глава 3. Теорії походження держави
- •1. Іригаційна теорія
- •2. Патріархальна теорія
- •3. Теологічна теорія
- •4. Теорія насилля
- •5. Расова теорія
- •6. Органічна теорія
- •7. Класова теорія
- •8. Договірна теорія
- •Глава 4. Поняття держави та її характеристики
- •1. Плюралізм у розумінні держави
- •2. Територія держави
- •3. Населення і громадянство
- •4. Економічна і фінансова система держави
- •5. Способи виникнення, реорганізації і припинення сучасних держав
- •Глава 10. Функції держави
- •1. Функції держави: поняття і ознаки
- •2. Класифікація функцій держави
- •Глава 12. Форма державного правління
- •1. Поняття форми державного правління
- •2. Поняття монархії
- •3. Абсолютна монархія
- •4. Конституційна монархія
- •5. Поняття республіки
- •6. Президентська республіка
- •7. Змішана (напівпрезидентська) республіка
- •8. Парламентська республіка
- •9. Радянська республіка
- •10. Нетипові форми правління
- •Глава 13. Форма державного устрою
- •1. Поняття державного устрою
- •2. Унітарна держава
- •3. Федеративна держава
- •4. Конфедерація
- •Глава 14. Державний режим
- •1. Поняття державного режиму
- •2. Тоталітарний режим
- •3. Авторитарний режим
- •4. Демократичний режим
- •Право §2. Поняття форми (джерела) права.
- •§3. Закон.
- •§4. Підзаконні акти.
- •Глава 7. Норми права §1. Поняття норми права.
- •§2. Структура правової норми.
- •Глава 8. Правовідносини. §1. Поняття правовідносин.
- •§2. Види правовідносин.
- •§3. Суб`єкти правовідносин.
- •§4. Об`єкти правовідносин.
- •§5. Суб`єктивне право.
- •§6. Юридичний обов`язок.
- •§7. Юридичні факти та їх класифікація.
- •Глава 12. Правопорушення і юридична відповідальність. §1. Поняття і ознаки правопорушення.
- •§2. Склад правопорушення.
- •§3. Поняття, ознаки і підстави юридичної відповідальності.
- •§4. Види юридичної відповідальності.
4. Демократичний режим
Демократія, що етимологічно означає "народовладдя", виступає таким видом державного режиму, за якого вся повнота державної влади належить народу, котрий здійснює її безпосередньо або через обраних представників. Необхідно одразу відзначити, що "народ" – це поняття, котре пройшло тривалу еволюцію й сьогодні в цивілізованих державах позначає "виборців" – громадян даної країни, котрі згідно з законом наділені активним виборчим правом. Наприклад, в Україні до них належать усі громадяни, котрі досягли 18-річного віку й не визнані в судовому порядку недієздатними.
Сучасна демократична держава характеризується такими ознаками:
1) Народний суверенітет. Принцип суверенітету (верховенства влади) народу порівняно з владою держави як основа демократії бере свій початок з учень просвітителів ХVII-XVIII ст. (Жан-Жак Руссо, Джон Локк, Вольтер). Народ є єдиним джерелом влади і, як уже було сказано вище, здійснює її безпосередньо (пряма демократія) і через обраних представників.
Сучасна демократія виступає переважно представницькою демократією, за якої народ-суверен здійснює публічну владу через обраних представників у органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Механізм прямої демократії включає такі засоби волевиявлення виборців як референдум, плебісцит, народна ініціатива про відкликання депутата чи іншої посадової особи, народна ініціатива законопроекту, збори жителів за місцем проживання тощо.
2) Регулярні, вільні та справедливі вибори. Вибори, через які в представницькій демократії громадяни обирають своїх представників до владних органів, можна назвати головним інститутом кожної демократичної держави. У такій країні державна влада постійно повинна узгоджувати свою діяльність з волею громадян і право останніх на вільні й справедливі вибори якраз і є тим механізмом, з допомогою якого це узгодження й можливо здійснити. Демократичні вибори мають характер вільного змагання. Це означає, що всі суб`єкти, котрі беруть участь у цьому змаганні (правлячі і опозиційні партії, незалежні кандидати) мають рівні умови на пропаганду своїх програм і цілей. Необхідно також відзначити, що вибори повинні проводитися в наперед визначені законом строки.
3) Влада більшості і охорона прав меншин. Демократію можна охарактеризувати як систему, в якій громадяни приймають політичні рішення, на основі волевияву більшості. Кожне з таких рішень є тим більше демократичним, чим більша частина населення погоджується з ним. Але такий підхід є однобоким, бо влада більшості в такий спосіб може перетворитися в тиранію більшості. Підтримка рішення більшістю в сучасній демократії має бути коригована необхідністю врахування прав і законних інтересів яких-небудь меншин і окремого індивідууму. Поняття "меншина" різноаспектна: меншини бувають мовними, расовими, етнічними, релігійними тощо. Але в першу чергу слід відзначити політичну меншину (політичні сили, котрі програли останні вибори та знаходяться в меншині серед депутатського складу парламенту або ж взагалі не потрапили до нього) та виступаючу від її імені опозицію. Ступінь правових гарантій діяльності опозиції є критерієм демократичності держави.
4) Правове закріплення основних прав і свобод людини і громадянина в конституції і законах і наявність механізму їх реального впровадження в життя;
5) Державна влада організує своє діяльність за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову;
6) Соціальний, економічний і політичний плюралізм. Державу як соціальне утворення можна охарактеризувати не лише з боку державних органів, а й з точки зору різних інституцій, політичних партій, громадських організацій, спілок, товариств, які в ній діють.
Така різноманітність є передумовою того, що в демократичному суспільстві різні організації груп громадян не є обмежені в своїй діяльності державою, а своєю легалізацією – від державних органів. У демократичній державі функціонує багатопартійна система, а також різні суб`єкти права власності і господарської ініціативи (економічний плюралізм);
7) Демократичний режим характерний для соціальної і правової держави (держави благополуччя).
Важливо також відзначити, що влада в демократичній державі завжди має легальний характер, а її легітимація забезпечується раціонально-правовими засобами. Сучасний демократичний режим у цьому розумінні функціонує лише в умовах правової держави.
У своєму розвитку демократії пройшли два етапи розвитку:
а) ліберальна демократична держава, котра характеризується певними обмеженнями народного суверенітету (цілий ряд цензів у виборчому праві), а також відсутністю у громадян (юридично і фактично) соціальних прав: права на працю, відпочинок, на допомогу у зв`язку з втратою працездатності тощо. Держава майже не регулювала трудові відносини, діяльність монополій.
б) сучасна соціальна демократична держава, котра, крім вищенаведених ознак, характеризується загальним виборчим правом і гарантіями кожному рівня життя, гідного людини, незалежно від її здатності заробляти.
Кілька слів про процес поширення демократії на земній кулі. Станом на 1900 р. жодну з існуючих тоді 55 держав не можна назвати демократичною в сучасному розумінні. Досить відзначити лише той факт, що в жодній із країн не було загального виборчого права, зокрема його цілковито були позбавлені жінки. Проте станом на 1950 р. вже 22 країни можна назвати демократичними (в них проживало 31% населення планети) та ще 21 “частково демократичну” країну (12% населення). Основною “хвилею демократії” стали глобальні зміни на рубежі 80-90 років минулого століття. В умовах повної або часткової демократії нині функціонує 136 держав світу із усіх 192. У них проживає 63, 2% населення земної кулі. Суцільною смугою демократії, разом з тим, виступають нині лише Західна і Центральна Європа та Північна Америка.