Література

1. Геєць В.М, Панченко Є.Г., Лібанова Е.М. та ін.; За ред. В.М. Гейця. Перехідна економіка. Київ: Вища школа, 2003, 591 с.

2. Пономаренко В. С., Кизим М. О., Узунов Ф. В. Рівень і якість життя населення України: Монографія. - Х.: Видавничій Дім „ІНЖЕК”, 2003.– 226 с.

3. http://www.ukrstat.gov.ua.

УДК 331.2(477)

А.В. Лендьєл

М.В. Шарко

Глобалізація економічного розвитку на ринку праці

Дослідженно впливу процесу глобалізації на ринок праці та формування нових тенденцій його розвитку

Вступ. Глобалізація є масштабним процесом, який активно впливає на світове господарство. Складовою процесів глобалізації є зростаюча мобільність робочої сили, інтенсифікація міграційних процесів, наслідки яких є суперечливими. Для країн, що не проводять зваженої міграційної політики, серйозним випробуванням для національного ринку праці стає зростаюча конкуренція з боку країн із низьким рівнем заробітної плати, скорочення кількості робочих "місць, на яких зайняте корінне населення, та зниження середнього рівня оплати праці, особливо некваліфікованої та низькокваліфікованої робочої сили.

Потенційна чи реальна загроза втрати робочих місць під впливом глобалізаційних процесів створює у суспільстві атмосферу невпевненості, негативно впливає на підтримку балансу сил між найманими працівниками і роботодавцями.

Мета дослідження - дослідження впливу процесу глобалізації на ринок праці та формування нових тенденцій його розвитку.

Основні результати дослідження. Глобалізація як процес - це результат розвитку продуктивних сил та інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя, встановлення безпосередніх більш-менш сталих зв'язків між суб'єктами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає складовою частиною процесу, який відбувається в інтернаціональному або світовому масштабах. Світова економіка стає єдиним ринком і виробничою зоною з національними та регіональними секторами, а не простою сукупністю національних економік, що розгортають взаємне економічне співробітництво [2].

Розвиток процесів глобалізації значною мірою обумовлений технологічною революцією. Два феномени сучасного світу — глобалізація і технологічна революція є тісно пов'язаними, взаємообумовленими і такими, що посилюють розвиток один одного. Внаслідок синергічного ефекту глобалізації і технологічної революції в соціально-економічній сфері країн світу відбуваються фундаментальні зрушення. їхнім проявом є зниження частки виробничого сектору і зростання сектору послуг, деконцентрація промислового виробництва, зрушення в його галузевій структурі, співвідношенні «старих» і «нових» галузей і сфер діяльності тощо. Зазначені зрушення приводять до змін у структурі і характері зайнятості, значно впливають на стан ринку праці, формують нові тенденції його розвитку.

Разом з тим, сучасні тенденції щодо попиту на працівників, а також характер вимог до їхньої кваліфікації значно різняться в залежності від рівня та моделі економічного розвитку певної країни. У загальному вигляді водорозділ проходить між постіндустріальними та індустріальними країнами, тими, хто лідирує, й тими, хто доганяє. Проте й ця опозиція не є жорсткою [1].

Сучасна структура світового ринку праці характеризується, насамперед, виникненням такого нового й особливого його сегмента, який пов'язаний з використанням висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків систем та ін.), а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів і т. д. Розвиток розглядуваного сегмента ринку робочої сили значною мірою зумовлюється стрімким зростанням світової торгівлі послугами. Специфіка цього сектора ринку праці полягає в тому, що завдяки розвинутій мережі телекомунікацій певна частина інтелектуальної робочої сили може брати участь у виробничому процесі, що здійснюється на будь-якій відстані від місця її перебування [3].

Під впливом інформаційної революції у світовому господарстві по суті формується нове середовище. Змінюється звичний характер конкурентної боротьби. Поряд із традиційним пошуком ринків збуту тепер іде напружений пошук цінних видів ресурсів, серед яких перше місце належить інформаційним ресурсам та їхнім носіям — людям. Компанії, що діють у високотехнологічних галузях, посилено полюють за інтелектуальними ресурсами. Без них тепер не можна вижити в конкурентній боротьбі. Виникає, таким чином, попит на добре підготовлених спеціалістів, котрі можуть засвоювати великі обсяги інформації, володіють технікою її обробки. Одночасно зростає попит на інші категорії працівників (фахівців у галузі комунікацій, фінансів, освіти, науки і т. д.). Для прикладу, згідно з прогнозом Бюро статистики США, у середній перспективі (до 2016 року) прогнозується збільшення попиту на аналітиків мережевих систем та комунікацій - на 53,4% (порівняно з 2006 p.), інженерів з обслуговування комп'ютерних мереж - на 44,6% (рис.1).

В країнах, що розвиваються (Росія, Китай, Бразилія) спостерігається помітна «індустріалізація» зайнятості, зростають обсяги потреби в представниках найпростіших професій, заявленої підприємствами енергоємних та експортоорієнтованих галузей. Це свідчить про збереження пріоритетних позицій уніфікованої, жорстко регламентованої праці та, відповідно, орієнтації промисловості на наздоганяючий сценарій розвитку економіки. На структуру зайнятості також значною мірою впливає непрозорість умов конкуренції, високий рівень корумпованості, поширеність «сірого» працевлаштування. Визначені особливості в повній мірі демонструють дані дослідження „Хто працюватиме в Росії у 2015 році?" (Я.Астафьєв), де вивчалися перспективи розвитку спеціальностей, класифікованих за шістьма групами: (1) бізнес; (2) управлінці; (3) працівники розумової праці; (4) працівники торгівлі і сервісу; (5) працівники фізичної праці; (6) військові. Російський ринок праці в контексті збереження існуючого рівня тінізації економіки розвиватиметься наступним чином:

• сектор малого і середнього бізнесу, а відповідно і кількість робочих місць, створених в цьому секторі, буде скорочуватись;

• затребуваність управлінців і працівників розумової праці, чия діяльність пов'язана з „сірими зонами" економіки, буде підвищуватися.

Проте зменшуватимуться шанси на гідне працевлаштування для службовців, працівників освіти і культури;

• працівники торгівлі та сфери послуг збережуть за собою досить обширну нішу на ринку праці, яка й надалі матиме тенденцію до збільшення;

• попит на кваліфікованих працівників фізичної праці стабільно зростатиме, проте становище напівкваліфікованих та низько кваліфікованих робітників погіршуватиметься. Дещо зменшуватиметься затребуваність працівників сільського господарства.

-♦-Прогнозні темпи збільшення потреби у працівниках (2016/2006 p.). %

Рис. 1. Прогнозовані зміни попиту на ринку праці США (період 2006- 2016 pp., U.S. Bureau of Labor Statistics)

Наскрізними тенденціями, що стосуються усіх країн, в тому чи іншому ступені інтегрованих у міжнародну економіку, є скорочення зайнятості в агарному секторі і зростання попиту на працівників сфери послуг. За останні десять років частка аграрного сектору в загальних обсягах зайнятості по всьому світу скоротилася з 41,7% до 34,9%, по розвинутих країнах - з 6,1% до 4,2%, по країнах Центральної й Південно-Східної Європи (без країн ЄС) та СНД - з 27,0% до 19,5%.

В сфері послуг стабільним залишатиметься попит на перукарів, офіціантів, електриків, медичних сестер, працівників автосервісу та сфер розваг, соціальних послуг. У сфері послуг в країнах Євросоюзу (EU27) та

Норвегії у 2006 році найбільша частка зайнятих була зосереджена у торгівлі (14,3%) охороні здоров'я та соціальній роботі (9,7%), послугах бізнесові (9,2%), і планується подовження дії цієї тенденції на перспективу;

Між тим, в США та країнах ЄС зростає попит, перш за все, на медичних та соціальних працівників. Згідно з прогнозом Бюро статистики США, до 2014 року у США потрібні домашні опікуни, працівники, що надають «персональну допомогу» по господарству, а в Німеччині - домашні лікарі, алергологи, спеціалісти з практичного оздоровлення, медичні техніки, фізіотерапевти, психотерапевти, радіологи. Такий специфічний попит також стосується насамперед «багатих» країн з високими стандартами життя та переважанням у структурі населення людей похилого віку.

Висновки. Ситуація на ринках праці прямо пов'язана зі ступенем інтегрованості країни до світових економічних процесів і її успішністю як глобального гравця. Найбільш проблематично визначити домінуючі тенденції для трансформаційних економік з нечіткою моделлю розвитку - вони можуть перебувати під впливом одночасно декількох, часто суперечливих, тенденцій [4].

Глобалізація веде до зростання конкуренції у світовому масштабі, що викликає поглиблення спеціалізації та поділу праці із властивими їм наслідками - зростанням продуктивності праці та скороченням витрат. Відбувається зміна ролі національних ринків: дедалі більше орієнтуючись на глобальний ринок з його досить жорсткими умовами конкуренції, національне виробництво об'єктивно прагне до досягнення високої ефективності, більш повного та якісного задоволення внутрішнього попиту. Економіка, відкрита для міжнародної конкуренції, забезпечує гнучкість у використанні ресурсів, що потенціально приводить до зростання виробництва, і від цього виграють споживачі, для яких розширюється вибір товарів та послуг. Також глобалізація може спричинити зростання продуктивності праці у результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні та поширення передових технологій, а також конкурентного тиску на користь постійного впровадження новацій у світовому масштабі. У цілому переваги глобалізації дозволяють покращити своє становище усім партнерам, котрі дістають можливість, збільшивши виробництво, підвищити рівень зарплати та життєві стандарти. Кінцевим результатом глобалізації повинне стати загальне покращення добробуту у світі [5].