Література

1. Аналітичні підходи до оцінки ефективності діяльності підприємств/ Н.О. Коніщева, Р.І. Балашова, В.Б. Гураль. // Економіст. – 2010. - № 2.

2. Манів З.О. Економіка підприємства: Навч. посіб./ З.О. Манів, І.М., Луцький І.М. - К.: Знання України, 2008. - 580 с.

УДК 330.142.211

Р.Д.ФЕЙГІНА

Н.В.Мєшкова-Кравченко

Проблема відтворення основних фондів підприємства в сучасних умовах

Проаналізовано стан основних фондів сучасного підприємства, розглянуто проблеми їхнього відтворення, а також роль амортизаційних відрахувань як основного джерела інвестицій в оновлення устаткування.

Вступ. Матеріально-технічною основою організації процесу виробництва в промисловості є основні фонди. Основні виробничі фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку, забезпечують підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу, визначаючи його виробничу потужність, рівень техніко-технологічної відповідності виробництва вимогам, які висуває ринкове

середовище до якості й надійності продукції.

Мета роботи – виявити проблеми відтворення основних фондів підприємства, проаналізувати можливості самофінансування процесів їх відтворення, а також розроблення практичних рекомендацій щодо оптимізації

процесів їх ефективного використання.

Основна частина. Основні фонди – це основа процесу виробництва на будь-якому підриємстві. Вони беруть безпосередню участь у процесі перетворення предмета праці в готову продукцію, слугують для створення нормальних умов здійснення виробничого процесу. Але в умовах ринкових відносин для підприємства важливо не просто забезпечити виробничий процес всіма необхідними основними фондами, але й своєчасно їх оновлювати.

Під впливом кризових явищ і тенденцій промисловість України загальмувала свій розвиток. Спрацювання основних фондів досягли критичної позначки 75%, половина промислового устаткування вичерпала свій ресурс і має вік у 20 і більше років. Рівень спрацювання техніки, обладнання, транспортних засобів і інших активів становить 80-90 %. Вони вже не забезпечують ефективного та інтенсивного виробництва, а це призводить до великих виробничих витрат [1, ст.24].

У світовій практиці вирішальна роль у здійсненні процесу оновлення устаткування належить амортизаційним відрахуванням. Це пояснюється перевагою амортизаційних відрахувань порівняно з іншими джерелами інвестицій: за будь-якого фінансового стану підприємства амортизаційні відрахування мають місце і завжди залишаються у його розпорядженні. Серед джерел фінансування інвестицій амортизаційні відрахування виступають часткою власних коштів підприємств при реалізації капіталовкладень і традиційно є найвагомішим.

В умовах відносно нерозвиненого ринку капіталу в Україні, високої вартості банківських кредитів, неможливості держави виділяти значні кошти на капіталовкладення із централізованих джерел фінансування, підприємства, зазвичай, максимально використовують внутрішні можливості. Проте сьогодні вони не здатні забезпечити навіть просте відтворення основних фондів. Це зумовлено зростаючою вартістю нового обладнання, прискоренням процесу морального його старіння .

Амортизаційна політика, що проводиться сьогодні в Україні, є недосконалою, про що свідчить наявність тенденції до збільшення ступеня зносу основних фондів. Ця проблема пояснюється недостатністю методичного забезпечення, відсутністю практичних напрацювань в Україні, що не дає змоги амортизаційній політиці виконувати свої функції. Основні фонди у виробництві споживаються швидше, ніж відшкодовуються, зростання їхньої залишкової вартості, яка виступає базою для нарахування амортизації відбувається уповільнено, рівень зносу основних засобів підвищується.

З огляду на це, державна амортизаційна політика в Україні має завдання подолати існуючий дисбаланс бюджетних інтересів держави та інвестиційних інтересів підприємства, одночасно сприяючи поліпшенню фінансового становища підприємства, як умові забезпечення відтворення їхніх основних і обігових фондів. Таким чином, удосконалення амортизаційної політики в Україні потребує не тільки підвищення ставок амортизації до рівня, конкурентоспроможного з іншими країнами, а й запровадження державного регулювання та стимулювання цільового використання амортизаційних коштів. За умови наявності тіньової економіки ці заходи є запорукою зменшення її масштабів та передумовою інвестиційно-інноваційного розвитку вітчизняних підприємств і зростання ефективності їх роботи в конкурентному ринковому середовищі.

Головний акцент державної інвестиційної політики має бути зроблений на вдосконаленні механізму фінансування проектів оновлення основних фондів. Державна амортизаційна політика має бути ліберальнішою, враховувати напрацьовані світовою практикою механізми нарахування й використання прискореної амортизації, надавати підприємству самостійність у виборі методів і періодів нарахування амортизації. Водночас необхідно посилити роль прибутку як джерела фінансування у відтворені основних фондів.

Висновок. У данній статі проаналізовано особливості процесу відтворення основних фондів у сучасних умовах. На сьогоднішній день, процесу відтворення притаманні низькі темпи зростання та сповільнення оновлення основного капіталу. Це спричинює зниження ефективності його використання. Тому, на промислових підприємствах необхідно сформувати відповідний механізм, який забезпечить сукупне обґрунтоване використання зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування оновлення основного капіталу.