5.3.2.5. Введення і редагування з використанням існуючих графічних об'єктів

У практиці створення і редагування цифрових карт часто зустрічаються ситуації, коли нові об'єкти наносяться з урахуванням місця розташування вже існуючих об'єктів на цьому ж або на інших картографічних шарах. Один або кілька об'єктів, місце розташування або контури яких беруться за еталонні, є основою для розрахунку місця розміщення знову створюваних об'єктів. Наприклад, місце розташування точкового об'єкта щодо базової точки може бути визначене указаниям кута відхилення і відстані (рис. 5.9а). Цей метод широко застосовується для нанесення на цифрову карту даних польових вимірів, виконаних за допомогою різних кутовимірних інструментів.

Рис. 5.9. Введення і редагування з використанням існуючих графічних об'єктів

За необхідності створення нової точки, розміщеної на певній відстані від початку якоїсь лінії (наприклад, зупинки або заправні пункти вздовж дороги) можливе використання відповідного методу (рис. 5.9б).

Місце розміщення нової точки щодо базової лінії також може бути зазначене у вигляді певного відступу під прямим кутом від лінії. У цьому випадку зазначають відстань уздовж лінії до точки відступу, напрямок і відстань відступу (рис. 5.9в).

За необхідності можуть використовуватися більш складні алгоритми, що відновлюють контури об'єкта на основі його існуючого фрагмента і створення нового точкового об'єкта на основі місця розміщення відновлених фрагментів. Так, дві лінії, що не перетинаються, можуть бути продовжені до передбачуваної точки їхнього перетинання, у якій міститься створюваний об'єкт (рис. 5.9г). Так само можуть бути розраховані місця перетинання лінії і відновленої по дузі кола (рис. 5.9д), точки перетинання двох кіл, відновлених по окремих дугах (рис. 5.9е) та ін.

Досить поширеним методом введення даних є і копіювання раніше введених об'єктів та їх розміщення на визначеній відстані від базового об'єкта. Копія просторового об'єкта може бути розміщена на заданій відстані паралельно базовому об'єкту (рис. 5.9ж), із заданим лінійним або кутовим зсувом щодо базової точки та ін.

5.3.2.6. Групове редагування

Методи групового редагування можуть застосовуватися до картографічних шарів у цілому. Для обрізання області шару під заданий контур (наприклад, створення бази даних дрібнішої адміністративної одиниці на основі більшої) використовується метод поділу на частини на основі шаблона з видаленням зовнішньої частини бази даних. В іншому випадку необхідне об'єднання двох і більше полігональних шарів в одній базі даних (наприклад, шару ґрунтів і шару землекористування на якусь територію). При використанні методу «Перетинання границь» (Intersection) створюється нова сітка полігонів на основі перетинання границь ґрунтових виділів і меж робочих ділянок з різними типами землекористування. При методі «Об'єднання» (Union) двох картографічних полігональних шарів одночасно з генеруванням нових полігонів відбувається об'єднання баз даних, кожен новий полігон успадковує атрибути обох батьківських полігонів.

При накладенні і подальшому об'єднанні двох картографічних шарів значний вплив на якість підсумкового шару має відсутність помилок на границях суміжних полігонів кожного батьківського шару. Основними помилками при цифруванні полігонів є поява петель (самоперетинання границі) і злипання вершин на границі. Для виявлення і корекції таких помилок до складу картографічних редакторів входять спеціальні функції.