Семінар 2: Основи теорії права.
1. Поняття, ознаки і види норм права
Особливий вид соціальних норм - норма права, яка є первинним структурним елементом системи права. Слово «норма» у перекладі з грецької мови означає правило поведінки та має такі ознаки:
- це загальновизнане правило поведінки, яке формулюється державою і має загальнообов'язковий характер Правило поведінки, що міститься у правовій нормі, адресоване не конкретному суб'єктові, а поширюється на всіх, хто стає учасником відносин, які регламентуються даною нормою права. Коло суб'єктів, на яких поширюється дія тієї або іншої норми права, може бути різним - від населення держави загалом до невеликих його груп, наприклад, професійних, вікових. Це залежить як від обсягу компетенції органа, що видає норму права, так і від тієї конкретної мети, що ставиться перед нормою права;;
- це формально визначене правило поведінки, яке закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, санкції, що застосовуються у випадках порушень настанов норми. Ці приписи повинні виконуватися саме в тому обсязі та у випадках, у яких вони знайшли своє формальне закріплення у тексті правової норми;
- це правило поведінки, що набуває якостей нормативності і загальнообов'язковості у чітко встановленому порядку. Норма права стає такою лише тоді, коли вона видається уповноваженим на те органом в межах його компетенції і в рамках встановленої процедури, тобто з дотриманням порядку розробки, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміни та відміни дії і змісту норм права;
- кожна норма права характеризується ієрархічним підпорядкуванням, структурною будовою та спеціалізацією, вона нерозривно пов'язана з іншими нормами, утворюючи цілісну систему національного чи міжнародного права;
- його здійснення забезпечується державою шляхом створення необхідних умов для добровільного виконання приписів відповідними суб'єктами (засобами заохочення, переконання), а також можливістю застосування державного примусу в разі невиконання норм права.
Отже, норма права - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване державою і спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам юридичних прав і покладення на них юридичних обов'язків.
Класифікація норм права:
- за функціональною спрямованістю:
а) регулятивні (правоустановчі) - встановлюють права та обов'язки суб'єктів;
б) правоохоронні - регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, встановлених регулятивними нормами.
- за предметом правового регулювання (за галузями права): норми державного, адміністративного, цивільного й інших галузей права.
Галузеві норми:
а) матеріальні - встановлюють бажане правило поведінки, права та обов'язки суб'єктів;
б) процесуальні - регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов'язків, встановлених в нормах права.
- за функціональним призначенням:
1). відправні мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і, в свою чергу, поділяються на:
а) норми-начала - закріплюють основні підвалини суспільного та державного устрою;
б) норми-принципи - закріплюють вихідні принципи права;
в) визначально-установчі норми визначають цілі, завдання окремих галузей права, правових інститутів, предмет, форми і засоби правового регулювання;
г) норми-дефініції містять повні або неповні визначення певних правових категорій та понять.
2). норми-правила поведінки, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.
- з точки зору характеру приписів, вони поділяються на:
а) зобов'язуючі, які закріплюють обов'язки певних суб'єктів;
б) забороняючі, що містять у собі заборону щодо здійснення тих або інших діянь;
в) уповноважуючи, котрі наділяють суб'єктів певними правами.
- за формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів:
а) категоричні (імперативні) - приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік прав і обов'язків суб'єктів і не допускають від них ніяких відхилень;
б) диспозитивні - встановлюють певні права і обов'язки суб'єктів, але за згодою суб'єктів допускають їх доповнення;
в) рекомендаційні встановлюють варіанти бажаної, але необов'язкової поведінки;
г) заохочувальні встановлюють засоби заохочування за здійснення бажаних або корисних для держави і суспільства діянь.
- за суб'єктами правотворчості:
а) норми органів представницької влади ;
б) норми глави держави;
в) норми органів виконавчої влади;
г) норми громадських об’єднань, комерційних організацій, трудових колективів підприємств;
- за дією у просторі: загальні, місцеві;
- за дією у часі: постійні, тимчасові
- за колом осіб:
загальні - поширюються на все населення;
спеціальні - поширюються на певне коло осіб;
виняткові - роблять винятки із загальних і спеціальних норм;
2. Структура (внутрішня будова) норми права визначається як сукупність чітко визначених елементів, які у процесі взаємодії забезпечують функціональну самостійність норми.
Структура норми права - це:
- логічна конструкція, що забезпечує процес регулювання відносин між людьми;
- модель можливої поведінки, яка сформувалась у процесі суспільного розвитку;
- система взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою.
Традиційно вважається, що правова норма складається з 3-х елементів: гіпотези, диспозиції та санкції, оскільки норма права:
1) повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів;
2) повинна визначати умови, за яких суб'єкти можуть реалізовувати ці права та обов'язки;
3) закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться.
Напр., якщо адвокату у зв'язку з виконанням їм своїх професійних обов'язків стали відомі дані попереднього слідства (гіпотеза), то адвокат зобов'язаний не розголошувати їх без згоди слідчого або прокурора (диспозиція), а у противному разі адвокати, винні у розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (санкція).
Відповідно до вищенаведеного кожна норма логічно складається з гіпотези, диспозиції та санкції.
Гіпотеза (припущення) - частина норми права, яка вказує, за яких життєвих обставин норма вступає в дію, а суб’єкт набуває можливості реалізувати закріплені у нормі права та обов'язки. Відповідає на запитання: де, коли, у якому випадку, при яких умовах? (Напр., відсторонення працівника від роботи власником допускається у разі: появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, інструктажу та навчання (ст. 46 КЗпП України.)
Диспозиція (розпорядження) - це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису формулюється те або інше правило поведінки (дозволена, обов'язкова чи необхідна, заборонена або неприпустима поведінка суб'єкта), права і обов’язки (що повинен робити, або, навпаки, не робити адресат норми, тобто міститься розпорядження про те, як слід діяти в ситуації, в умовах, передбачених у гіпотезі даної норми). (Напр., у разі укладення трудового договору між працівником та фізичною особою фізична особа за місцем свого проживання повинна у тижневий строк зареєструвати укладений договір у державній службі зайнятості (ст. 24-1 КЗпП України).
Санкція (стягнення) - частина норми права, яка встановлює заходи (вид та обсяг) державного примусу, застосовувані у разі її порушення. Її мета - створення для правопорушника несприятливих наслідків. (Напр., штраф у 20-кратному розмірі за безквитковий проїзд у громадському транспорті)
В юридичній літературі наголошується, що трьохелементна структура є однією з ознак, що відрізняє норму права від інших соціальних норм і без якої норма права перестає бути сама собою. Однак цей підхід характеризує норму з точки зору ідеальної моделі і не підтверджується аналізом структури законодавства. Дійсно, в існуючих статтях НПА практично неможливо знайти такі, у яких мали б місце всі елементи.
Наприклад, конституційно-правові норми мають у своїй структурі, як правило, одну диспозицію, рідше - гіпотезу і диспозицію.
Частина кримінальної норми, яка є диспозицією для громадян (заборона чинити небезпечні дії), одночасно є гіпотезою для держави і державних органів, що розглядають справи про вчинення злочину.