3. Громад.Війна. Укр. Революція.

Громадя́нська війна́ в Росі́ї (1917—1921) — громадянська війна на теренах Росії (у вузькому тлумаченні — в межах Російської республіки, в ширшому — на території колишньої Російської імперії), яка розпочалась із падіння Тимчасового Уряду, та захоплення більшовиками Петрограду. У війні брали участь різні за чисельністю і складом збройні формування. Найважливіші з них — Червона Армія (створена більшовиками), Добровольча армія (створена офіцерами царської армії), армія УНР (створена для захисту УНР), Революційна повстанська армія (армія батьки Махна, створена для захисту інтересів селянства України) та інші.

У російських історичних джерелах — енциклопедіях, підручниках, довідниках — ця війна часто зветься розширено: «громадянська війна та іноземна інтервенція проти Радянської Росії». Тобто до поняття громадянська війна додається (в нього додатково включається):

• Продовження військових дій з Німеччиною і Австро-Угорщиною на фронтах Першої світової війни після жовтня 1917.

• Воєнний конфлікт між Радянською Росією та країнами Антанти, а також на Далекому Сході з Японією — після складення урядом Леніна сепаратної мирної угоди з Німеччиною в Брест-Литовську на початку 1918; відмови більшовиків сплачувати зовнішній борг Росії її закордонним кредиторам; розсекречення урядом більшовиків таємних міжнародних договорів і угод між урядом Російської імперії (царський дім Романових) і країнами Заходу.

• Військовий конфлікт з Польщєю 1919—1921 або Радянсько-польська війна.

• Війна 1921 у Монголії.

За офіційною радянською версією Громадянська війна завершилась перемогою більшовиків та створенням Радянського Союзу в 1922 році. Але як соціальний конфлікт загально-національного масштабу, в якому політична партія, що захопила владу, придушувала інші соціальні класи і верстви населення силою, а іноді і зброєю, конфлікт проіснував у різних прихованих формах по різним оцінкам до другої половини 20-го ст.

Українська революція 1917-1921

Українська революція 1917-1921 років (рідше Визвольні змагання 1917—1921 років) — черга подій, метою яких було політичне самовизначення українського народу у формі поновлення та захисту державності. Після кількох років тяжкої боротьби на декількох фронтах одноразово незалежна Україна зазнала поразки й у кінцевому рахунку українські землі залишилися поділеними між СРСР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною.

Українські державні утворення 1917—1921 років

Протягом цього періоду на етнічних українських землях було створено декілька держав, які відстоювали ідею незалежності:

• Українська Народна Республіка (УНР), 23.06.1917 проголошено національно-культурну автономію Українською Центральною Радою (Перший Універсал) на українських етнічних землях колишньої Російської імперії; 22.01.1918 проголошена самостійність (Четвертий Універсал).

• Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), проголошено 18.10.1918 рішенням Української національної ради на українських етнічних землях колишньої Австро-Угорщини, 22.01.1919 об'єднана з УНР через Акт Злуки;

• Українська держава, створено 29.04.1918 на чолі з П.Скоропадським після розпуску Центральної Ради УНР М.Грушевського за прямим втручанням німецько-австрійських окупаційних військ. Восени 1918 р. досягнуто домовленостей з урядом Криму про входження півострову у склад України на підставах територіальної автономії (29.04.1918 Чорноморський флот підняв українські прапори). Українська держава П.Скоропадського існувала по 14.12.1918, назву її було знову змінено на УНР у результаті повстання С. Петлюри, яке встановило владу Директорії.

• Кубанська Народна Республіка, проголошено Кубанською законодавчою радою 16.02.1918. Проіснувала до 7.11.1919: по-зрадницьки знищена, уклавши союз із військами "білої" Добровольчої армії. 20.02.1918 на засіданні Кубанської Ради було прийнято резолюцію щодо прилучення Кубані на федеративних підставах до УНР. 28.05.1918 до Києва прибула делегація з Кубанської законодавчої ради на чолі з Миколой Рябоволом. Під час переговорів зі П. Скоропадським була укладена угода про возз’єднання України і Кубані. До розпорядження кубанського уряду почали надходити транспорти зі зброєю і амуніцією: вирішальним кроком повинна була стати масштабна військова операція по висадці українського експедиційного корпусу генерала Натієва на Тамані для допомоги боротьбі проти більшовиків. Десант не відбувся через протидію німецького командування.