3.Риси християнської релігійності в епоху середньовіччя:

Взагалі, культура середньовіччя – це не тільки культура рицарства, але в першу чергу, культура християнської релігійності. Особливо сильною була віра у майбутнє загробне життя та культ смерті. Французький дослідник Жан Дюбі взагалі характеризує християнство на Заході у 10, 11 , а можливо й до 13 століття як «релігію мертвих». Смерть, за уявленнями середньовічних людей, не була завершенням, суцільним кінцем людського існування, зв’язок між людьми смертю не переривається, померлі можуть спілкуватися з живими. Про це свідчать,вічні пам’ятки літератури, які мають назву «візії» - видіння, або ходіння у царство мертвих. Видіння фіксують екстраординарні події – смерть тієї чи іншої особи, її мандри на тому світі та наступне повернення у число живих , яким воскреслий відкриває таємниці світу мертвих. Вищим художнім вираженням та завершенням цього жанру слугує неперевершена «Божественна комедія» Данте Алігьєрі.

Народною відповіддю на ієрархізацію всього життя та способом проникнення свободи у жорсткий світ християнських догм та соціальних обмежень було явище карнавальної культури. .

Карнавальна культура. Коріння її в звичаях землеробів ціль яких магічна. Вплив на природу – розігрування дії, з бажаним результатом. Звідси виростає головний елемент карн. Культ – Свято дурнів. Механізм – відтворення боротьби 2-х ворожих сил – з погибеллю однієї та народженням іншої – це ідея смерть та воскресіння. Ідеї Карнавалу – ідея свободи та ідея відродження і оновлення життя. На час карнавалу відмінялась строга офіційна ієрархія. Карн.культ. не індивідуальна реакція на явища, а направлена на весь світ та його явища. Вплив Карн. Культ. такий, що його тривалість досягалась близько 3 місяців на рік. “ Вечеря Кіпріана” - Карнавальна версія Священного письма

. У хрисовулі- урочистій грамоті візантійського імператора 885 року, імператор Василій 1 формально визнав святу гору Афон територією, призначеною виключно для монахів та самітників. Перший постійний монастир – Велика Лавра було засновано у 936 році. У 19 ст. Санки-Петербург перетворює афон у провідника російського впливу. За три століття після смерті Карла Великого межі християнського світу були значно розширені. Були християнізовані наступні країни ( у порядку навернення) Моравія, Болгарія, Богемія, Польща, Угорщина та Київська Русь.

Київська Русь прийняла християнство від Візантії як частину всезагального політичного врегулювання. На початок 11 ст. християнство досягає Новгорода, Мінська та Полоцька. Русь назавжди вступає у християнській світ.

Схизма Сходу та Заходу – головний скандал у християнському світі - так ніколи й не була подоланою. З 1054 року було не тільки дві начеб – то вселенські християнські імперії, але й дві начеб - то вселенські християнські церкви За 300 років до цього Європа ділилася на Південні - християнські –та північні язичницькі землі.