Світова культура

1. Культурно-історичні умови переходу Римського світу до середньовіччя.

У перший виділений період історії Середньовіччя починаючи з 3 століття єдність Римського світу почала розвалюватися. Причинами цього були:

- вивільнення провінцій. У 212 р. едикт імператора Каракали надав право громадянства всім жителям імперії. Це дало можливість провінціям претендувати на самостійність. Крім того зменшилась кількість сенаторів –римлян.Сенатори не римського походження стали заповнювати Сенат;

-зменшення економічної могутності. Вивільнення провінцій зменшило приток економічних засобів, в першу чергу золота. Східні провінції, які були посередниками у крупній торгівлі стали розширювати власні контакти зі Сходом. Заснування Константинополя перемістило центр тяжіння Римського світу на Схід. Західні міста почали занепадати, а східні – розвиватись;

- прийняття християнства. Відмова від попередніх богів і прийняття християнства не сприяло піднесенню Рима. Структури Римського світу потрібні були церкві лише як форма, у яку можна було втілитись. Це була опора і засоб самоствердження нової сили, якою виступило християнство у європейській історії. Християнська римська церква сприйняла римську і грецьку культурну спадщину, але вона і стала руйнівницею замкненої економіки Риму;

- варварські навали. Безперервні варварські навали стали постійним і катастрофічним чинником трансформації Римського світу. Демографічна криза привела до визнання розселення варварів на кордонах імперії і змусила комплектувати ними армію. Вторгнення варварів надали катастрофічний розгін центробіжним силам , що роздирали імперію. Так розпочалося змішування народів, яке було характерне для Середньовіччя.

Фактичною історичною канвою формування середньовічного світу були складні етноутворюючі процеси на території Європи, що розпочалися з падінням Західної Римської імперії. Рух варварських племен фактично підпадає під дію принципа “перевертання монети” . Наприкінці 4 століття Св. Амвросій так описував послідовність цих вторгнень: гуни накинулись на аланів, алани – на готів, готи – на тайфалів та сарматів. Вигнані із своєї території готи взялися за зброю проти римлян у 378 році тому, що їх розмістили на малій території без засобів до існування. Римляни за золото продавали їм мясо собак та інших поганих тварин, примушували продавати дітей у рабство за бідну їжу.Однак навіть ті імператори, які ще намагались втихомирити агресивність варварських племен і поселяли їх на римський території з федеральними правами і виявленням поваги до їхніх звичаїв, скоріше наблизили падіння Риму. Причиною була принципова відмінність культур римського і варварського світів. Варвари, що у 5 столітті розселились по Римській імперії пройшли тривалий шлях еволюції. На них вплинули азійські культури, іранський світ, греко-римські провінції, які потім стали Візантією. Ці варвари знали тонку техніку обробки металів, ювелірне і шкіряне виробництво. Про короля готів Залмоксеса відомо, що він був чудово обізнаним у філосфії. І нарешті головне: варварська поведінка завойовників була змінена завдяки тому, що значна їх частина - остготи, вестготи, бургунди, вандали, лангобарди - прийняла християнство, хоча і у вигляді аріанства. Аріанство – християнська єресь, що виникла на початку 4 століття. Але у 6-7 ст. аріанство поширилось серед варварських народів. Варвари (готи, вандали, лангобарди) прийняли християнство, але саме у аріанській версії.

На початку 6 століття розподіл Заходу був завершеним між англосаксами, що осіли у Британії, франками, що зайняли Галлію, вестготами, які хазяйнували в Іспанії та остготами, які ствердились в Італії. Після виникнення ісламу і утворенням мусульманського світу у 7 столітті араби відірвали від Заходу країни Магрибу та легко відбили у вестготів Іспанію.