2. Принципи організації виробничого процесу

Організація виробничого процесу (ВП) здійснюється у часі і просторі на основі відповідних принципів (див. роздаточний матеріал – 3.1).

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВП у часі:

ритмічність, рівномірність, паралельність, безперервність.

Ритмічність – означає роботу у заданому ритмі згідно з встановленим графіком. Ритмічність передбачає своєчасне постачання сировини, матеріалів, енергії тощо у відповідності з заданим ритмом роботи.

Рівномірність – означає виконання роботи (вироблення продукції) однакової кількості у однакові проміжки часу. Це стосується борошномельного виробництва.

Паралельність – передбачає одночасне виконання операцій, якщо це можливо; це дає можливість скоротити тривалість виробничого процесу і підвищити продуктивність праці.

Безперервність – передбачає безперервну обробку предметів праці на усіх операціях виробничого процесу.

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВП у просторі:

Спеціалізація, кооперація, комбінування, прямоточність

Спеціалізація – це відокремлення окремих операцій (виробництв) по деяких принципах. Існує предметна, технологічна і функціональна спеціалізація.

Предметна спеціалізація означає зосередження виробництва на переробці деяких предметів праці (виробленню продукції одного виду або вузького асортименту). Наприклад, борошномельне виробництво, комбікормове виробництво.

Технологічна спеціалізація передбачає відокремлення виробництва на основі деякого технологічного процесу. Наприклад, вантажно-розвантажувальні роботи, сушіння зерна, очищення зерна, розмел, фасування, обмолот кукурудзи тощо.

Функціональна спеціалізація – це відокремлення виробництва на основі виконуваних функцій. Наприклад, основне виробництво, допоміжне виробництво, обслуговуюче виробництво, управління підприємством тощо.

Кооперація передбачає організацію сумісної роботи різних спеціалізованих виробництв (підрозділів) з метою утворення закінченого виробничого процесу і вироблення кінцевої продукції.

Комбінування – це об’єднання різнорідних виробництв, які послідовно або комплексно перероблюють сировину і які щільно пов’язані продуктовими потоками. Наприклад, КХП об’єднує елеватор, млин, комбікормове виробництва. Це сприяє зменшенню витрат виробництва, в основному, за рахунок зменшення витрат на вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування сировини.

Прямоточність передбачає пересування предметів праці по усіх операціях у послідовності виконання технологічного процесу по скороченому шляху. Це сприяє скороченню тривалості виробничого процесу і, відповідно, підвищенню продуктивності праці.

3. Організація виробничого процесу у часі (виробничий цикл, види руху предметів праці)

Основною характеристикою рівня організації виробничого процесу у часі є виробничий цикл.

Виробничий цикл – це сукупність операцій або часткових процесів праці, яка періодично повторюється з кожним новим предметом праці (партією, порцією) і яку послідовно проходить сировина, перетворюючись у готовий продукт.

Виробничий цикл характеризується тривалістю та структурою.

Тривалість виробничого циклу (Тц) – це відрізок часу від моменту початку обробки сировини до повного виготовлення продукції.

Під структурою виробничого циклу розуміється його склад, співвідношення між різними елементами.

Тц = Тто + Тпо + Тко + Тоо + Тприр + Тмо + Тмз – Тсум,

де: Тто – час виконання технологічних (основних) операцій;

Тпо - час виконання переміщуючих операцій;

Тко, Тоо - час виконання контрольних, обслуговуючих операцій;

Тприр – час здійснення природних процесів;

Тдоп – час виконання допоміжних операцій; Тдоп=Тпо+Тко+Тоо

Тмо, Тмз – час міжопераційних, міжзмінних перерв;

Тсум – час сумісно виконуваних операцій або їх складових частин.

Трп – це робочий період

Тпер – час перерв

Головним завданням у виробництві є зменшення тривалості виробничого циклу.

Зменшення тривалості виробничого циклу сприяє зростанню продуктивності праці, поліпшується використання потужності виробництва, зменшуються витрати на одиницю продукції, підвищується прибуток та рентабельність виробництва. Також зменшується потреба в оборотних коштах і в результаті поліпшується фінансовий стан підприємства.

Основні шляхи скорочення тривалості виробничого циклу:

• впровадження нової високопродуктивної техніки та інтенсивної (прискореної) технології, механізації та автоматизації, які сприяють підвищенню продуктивності виробничих процесів;

• удосконалення організації виробництва з метою скорочення межопераційних та міжзмінних перерв;

• сполучення у часі операцій, наприклад, технологічних і контролюючих та обслуговуючих;

• вживання раціональних видів руху предметів праці стосовно відповідних умов.