2)Б) "Мала розрядка" 1 в європі і її згасання (1926 - 1932) Наростання кризових явищ у світовій економіці і їх міжнародно-політичні наслідки

     

Початок 30-х років характеризувався ускладненням міжнародного стану під впливом найбільшої кризи світового господарства. Криза торкнулася світової системи в цілому, а також усі країни окремо, включаючи Радянський Союз. Крихке економічне пожвавлення кінця 20-х років було багато в чому пов'язане з тією обставиною, що США як головний утримувач інвестиційних ресурсів забезпечували перетікання в Європу надлишків американського капіталу. Завдяки цьому частково і вдавалося врегулювати проблеми репарацій і боргів, а також підтримувати баланс міжнародної торгівлі. Економічний крах на нью-йоркській фондовій біржі в жовтні 1929 р. зруйнував цей механізм. Наслідки кризи виявилися руйнівними. Особливо постраждали самі США і Німеччина, промислове виробництво в яких скоротилося майже удвічі. У скрутному становищі опинилися як великі держави, так і малі країни, які підтримували баланс бюджетів за допомогою іноземних позик.

      Між країнами розгорнулися торговельні і митні війни. Паніка у американському діловому світі відгукнулася в Конгресі США ухваленням найсуворішого в історії протекціоністського закону Смута - Хаули, що набув чинності літом 1930 р. В Європі у зв'язку з американськими заходами піднялася хвиля обурення. З протестами виступили більше 30 країн, а Франція, Швеція і деякі інші країни ввели у відповідь обмеження на імпорт американських виробів.

      У 1931 р. на Європу обрушився фінансовий шторм. Саме тоді і вніс, рятуючи положення, пропозиція про мораторій на виплату репарацій і боргів президент США Гувер. Тим часом британський парламент прийняв рішення про відмову від золотого стандарту фунта стерлінгів, який до того часу разом з доларом був основою міжнародної валютної системи. До весни 1932 р. 24 країни світу відмовилися від фіксованого курсу валют. Утворилися замкнуті фінансові блоки. Франція, Бельгія, Нідерланди і Швеція, фінансове положення яких було стерпним, склали разом з США "золотий блок", тобто зберегли оборотність своїх валют в золото. Великобританія і її основні торговельні партнери увійшли до "стерлінгового блоку". Німеччина і декілька інших європейських країн, що відмовилися від оборотності валют, опинилися в третій групі. Міжнародна економічна конференція в Лондоні в червні-липні 1933 р., скликана для вироблення узгоджених антикризових заходів, виявилася безрезультатною.

      Період розрядки 20-х років виявився нетривалим. Обірвавшись з настанням наслідків світової економічної кризи 1929-1934 рр., вона промальовувала людству бажану перспективу розвитку без воєн і потрясінь, співпраці у дусі взаємної терпимості і компромісу, будівництва міжнародного порядку на основі узгоджених зусиль навіть тих країн, інтереси яких не співпадали.

      Проте ресурс розвитку цих позитивних тенденції виявився непропорційно малий по відношенню до складності завдань, які вимагалося вирішувати міжнародному співтовариству. Міцність позиції навіть найблагополучнішої країни світу - США - виявилася недостатньою для того, щоб вона перейняла на себе відповідальність за стабілізацію міжнародних відносин самостійно. Не було у Вашингтоні і відповідної політичної волі. Інші країни світу, включаючи найсильніші, гостро змагалися між собою і тому були нездатні об'єднати ресурси, що були у них, для спільного протистояння кризі, яка завдала вирішального удару по Версальському порядку, коли той ще так і не встиг по-справжньому зміцніти. Структура післявоєнних міжнародних відносин в тому виді, як вона була закладена версальськими і вашингтонськими домовленостями, почала руйнуватися.