2. Класифікація норм міжнародного права

За сферою дій:

1. Універсальні. Регулюють відносини усіх суб’єктів, основними ознаками є:

• глобальність дії,

• загальнообов’язкова сила,

• створення та відмінна міжнародною спільнотою в цілому

2. Регіональні. Визнаються всіма або більшістю держав певного регіону.

3. Локальні. Регулюють відносини обмеженого кола учасників

За способом правового регулювання:

1. Імперативні норми (ius covels)

2. Диспозитивні

За джерелами:

1. Договірні

2. Звичаєві

За кількістю учасників:

1. Двосторонні

2. Багатосторонні

За характером нормативних приписів

1. Уповноважуючи

2. Забороняючи

3. Дозволяючи

За терміном дії:

1. Строкові

2. Безстрокові

3. Кодифікація норм міжнародного права

Систематизація міжнародно-правових норм що здійснюється суб’єктами міжнародного права, шляхом:

1. Встановлення точного змісту та чіткого формулювання існуючих та діючих принципів норм міжнародного права в певній сфері відносин між державами(галузі міжнародного права)

2. Зміна та перегляд застарілих норм

3. Розробка нових принципів та норм з урахуванням науково-технічного прогресу та потреб міжнародних відносин

4. Закріплення в узгодженому вигляді всіх цих принципів та норм в єдиному НПА

Кодифікація означає не тільки приведення в єдину систему діючі міжнародно-правові норм але й більш точне їх формулювання та відображення в договірній формі міжнародних звичаїв

Офіційна реалізація норм міжнародного права реалізуються в формі міжнародних договорів . головна роль належить ООН, статут якої містить положення про те, що генеральна асамблея організовує дослідження та дає рекомендації з метою заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації. Практичною діяльність з кодифікації міжнародного права в рамках ООН займається комісія з міжнародного права(Комісія з прогресивного розвитку і кодифікації міжнародного права). Вона є допоміжним органом Генеральної асамблеї. До її складу входять юристи міжнародники, які користуються авторитетом в галузі міжнародного права.

4. Джерела міжнародного права

Згідно Ст. 38 статуту Міжнародного суду ООН до джерел міжнародного права відносяться:

1. Міжнародні конвенції, що встановлюють правила, які визнані державами, що сперечаються

2. Міжнародний звичай, як доказ загальної практики, визнаною у якості правової норми

3. Загальні принципи права визнані цивілізованими націями

4. Судові рішення та доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй.

Договір(згідно Ст.1…) – міжнародна угода, що заклечається між державами в письмовій формі та регулюється міжнародним правом незалежно від того міститься така угода в одному документі чи кількох пов’язаних між собою а також незалежно від їх конкретного найменування.

Міжнародний звичай – правило поведінки, яке в результаті неодноразового повторення на протязі тривалого періоду отримало мовчазну згоду суб’єктів міжнародного права, та виконується ними у міжнародній практиці у якості звичайної міжнародно-правової практики.

Отже, договір та звичай мають ряд загальних рис:

1. Утворюються у результаті взаємодій суб’єктів міжнародного права

2. Обидва джерела містять правила поведінки, що носить обов’язків характер

3. Їх порушення призводить до однакових правових наслідків

4. Обидва джерела підкорюються діям загальних принципів права.

Відмінні риси:

1. Процес створення

2. Факт існування конкретного договору може бути підтвердженим посиланням на текст, доказом існування звичаєвої форми існує практика держав

3. Письмова норма може підлягати тлумаченню на відміну від звичаєвої

4. Тільки з письмовою нормою може бути пов'язаний процес кодифікації