Тема 2: Норми та джерела міжнародного права

1. Поняття норми міжнародного права. Міжнародна правотворчість

2. Класифікація норм міжнародного права

3. Кодифікація норм міжнародного права

4. Джерела міжнародного права

1. Поняття норми міжнародного права. Міжнародна правотворчість

Міжнародно-правова норма – це створене за угодою суб’єктів формально-визначене правило, що регулює міждержавні відносини шляхом запровадження прав та обов’язків для суб’єктів і забезпечується юридичним механізмом оборони. Під формальною визначеністю в цьому випадку мають на увазі відмінну рису міжнародно-правових норм, яка полягає в особливій чіткості та визначеності понять та конструкцій.

Зміст норм міжнародного права складають права і обов’язки якими наділяються суб’єкти міжнародного права. Ця норма впорядковує поведінку учасників міжнародних відносин, тобто виконує регулюючу роль в взаємовідносинах суб’єктів міжнародного права.

Важливою ознакою міжнародно-правових норм порівняно з внутрішньодержавними є те, що більшість з них не має загальнообов’язкового характеру, адже група держав не може створювати норми для інших країн.

Структура:

1. Гіпотеза

2. Диспозиція (правила поведінки)

Інколи з однієї диспозиції. Санкцію вибирають самі держави.

Оскільки міжнародне право розвинулось із звичаю, який і зараз не втратив свого значення, норми міжнародного права можна поділити на 2 групи:

1. Норми звичаєвого права

2. Норми, які виникли в результаті узгодження воль держав

Створення звичаєвих норм є досить складним і тривалим. Елементами, що включають процес створення звичаїв є:

• Загальність

• Тривалість

• Однотипність та повторюваність

• Визнання суб’єктами міжнародного права

В процесі створення договірних норм отримує свій вияв марксистська теорія узгодження роль держав, хоча її положення відносяться і до інших суб’єктів.

Основні її положення:

Процес створення норм міжнародного права, є процесом узгодження воль, в результаті чого, конкретне правило поведінки визнається в якості юридично обов’язкового . зміст волі держави складає її міжнародно-правову позицію, що знаходять вияв з питань міжнародного права та у вигляді заяв та дій на міжнародній арені.

В процесуальному аспекті більшість міжнародно-правових норм складається в 2 етапи:

1. Узгодження воль суб’єктів відносно правила поведінки

2. Надання суб’єктами міжнародного права згоди на юридичну обов’язковість узгоджених правил поведінки

Ці стадії можуть співпадати хронологічно, якщо це міжнародний договір

Якщо в міжнародному правелі поведінки відсутня юридична обов’язковість можна говорити лише про реалізацію лише першого етапу створення міжнародно-правової норми. В контексті цього положення особливої актуальності набуває процес переконання суб’єктів міжнародного права у юридичній повноцінності правової норми (лат opinio iuris)

В практичній діяльності держав це означає визнання ними певного правила поведінки у якості норми міжнародного права. При створенні договірних норм opinio iuris має явно виражений характер, а при створенні звичаєвих норм – мовчазний характер.

На відміну від більшості міжнародно-правових норм процесуальна характеристика створення імперативних норм (ius covels) міжнародного права включає 3 етапи. У відповідності з віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969р імперативність міжнародно-правової норми означає, що вона приймається та визнається світовим співтовариством держав, в цілому, як норма відхилення від якої недопустиме і яка може бути змінена тільки наступною нормою, що носить такий же характер.

Етапи:

1. Узгодження воль

2. Узгодження воль стосовно надання вищої юридичної сили

3. Надання згоди на обов’язковість цих норм