Лекція 7.

Тема: Конституційні засади правового становища особи

1. Поняття та основні моделі конституційно-правового становища особи в зарубіжних країнах.

В широкому розумінні конституційно-правовий статус особи – юридичне положення особи, яке визначене в конституції та деталізоване в окремих законах.

В загальній теорії конституційного права виділяють 4 підходи (моделі) правового статусу особи:

• Ліберальна модель (західна) – існують певні права людини, які надаються їй від народження і держави не приймає участі в їх реалізації та забезпечені, оскільки не вона їх надає. В межах даної концепції розрізняються права людини і права громадянина. Права людини належать кожному суб’єкту як члену громадянського суспільства, права громадянина належать особі як члену політичного суспільства. Різниця між правами людини і громадянина відповідно до даної моделі полягає в тому, що громадянину належать політичні права, всі інші права відповідно до цієї концепції належать як людині, так і громадянину. Відповідно до цієї концепції основними правами вважаються т.зв. природні права (право на життя, на свободу тощо). Право людини обмежується у випадках, якщо це шкодить навколишньому природному середовищу, громадській безпеці тощо, але насамперед, відповідно до ліберальної концепції, права людини обмежується в тих випадках, якщо їх реалізація призводить до порушення прав третіх осіб. В межах цієї концепції обов’язки особи або сформульовані обмежено, або взагалі не згадуються.

• Марксистсько-ленінська (колективістська) – Китай, Куба, В’єтнам –

1. Основна увага приділена соціально-економічним правам;

2. На відміну від ліберальної моделі в текстах конституцій цієї моделі встановлюється достатньо велика кількість обов’язків особи, деякі з них мають моральний характер.

3. Обмеження прав особи визначається не правами оточуючих осіб, а інтересами держави і суспільства, а в окремих випадках – політичними партіями.

Показовим прикладом цієї моделі є Конституція КНР, для якої характерні наступні ознаки:

1. Першим правом, яке передбачене в межах тексту Конституції КНР 1982р. є право обирати і бути обраним, що нехарактерно для ліберальної моделі.

2. Наявність особливого суб’єкта прав – трудящих, та особливого виду прав – прав трудящих.

3. Більша частина прав визнається лише за громадянами КНР.

4. Права похідні від завдання побудови соціалізму в КНР.

5. В межах Конституції КНР не передбачено наявність ряду природних прав – на життя, на свободу думки, на свободу пересування, свободу вибору місця проживання тощо.

6. Наявність великого обсягу обов’язків: дотримуватися конституції, законів, зберігати державну таємницю тощо.

• Модель, пов’язана з традиційним мусульманським правом – за цією моделлю людина не вільна розпоряджатися собою, всі її дії наперед передбачені волею Аллаха. Акцент в правовому становищі особи переноситься не на права особи, а на обов’язки перед ним. Обмеження прав людини здійснюється не стільки на правовій основі, як на релігійній.

• Модель, притаманна для країн звичаєвого права – права особи залежать від її приналежності до певної спільноти, людина розглядається лише як складова цієї спільноти, права людини реалізуються колективно і лише в колективі.

Структура конституційно-правового статусу особи

Структура конституційно-правового статусу особи складається за таких елементів:

1. Принципи конституційно-правового статусу особи.

2. Конституційні права і свободи.

3. Конституційні обов’язки.

4. Гарантії конституційних прав і свобод.

5. Громадянство.

Конституційно-правове регулювання статусу особи в сучасних державах здійснюється відповідно до 3х основних принципів:

1. Принцип свободи.

2. Принцип рівності.

3. Принцип взаємозв’язку прав та обов’язків особи.

Принцип рівності. Даний принцип включає 4 принципи:

• Рівність перед законом.

• Рівність перед судом.

• Рівність конституційних прав і свобод людини.

• Рівність конституційних обов’язків.

В юридичній літературі виділяють 2 аспекти рівності:

1. Формальна

2. Фактична

На рівні конституційно-правового закріплення передбачається формальна рівність, що передбачає наявність рівних стартових можливостей. Всі переваги, які здобуває особа з часом, є виключно результатом її розуму, вмінь, навичок, позитивного або негативного збігу обставин.

Складовою частиною принципу рівності є заборона дискримінації. До недавнього часу дискримінація була передбачена в ПАР та ПД Родезії (Зімбабве), де існував режим апартеїду.

На сьогоднішній день в більшості держав принцип формальної (юридичної рівності) безпосередньо передбачений в текстах конституцій.

Люстрація – це передбачене на конституційному або законодавчому рівні обмеження особи в здійсненні права на перебування на державній службі, яке існує внаслідок здійснення такою особою репресивних функцій за часів існування авторитарних та тоталітарних режимів (конституція Італії).

Крім формальної рівності існує поняття фактичної рівності, яке передбачає, що при врегулювання правового статусу особи необхідно враховувати особливості цієї особи, які унеможливлюють наявність рівних стартових можливостей. Фактична рівність забезпечується двома правовими засобами – диференціація правового регулювання і т.зв. позитивна дискримінація.

Диференціація правового регулювання означає здійснення державою правових засобів (прийняття правових норм), які передбачають врахування особливостей певної соціальної групи осіб.

Позитивна дискримінація передбачає надання певних переваг соціальній або етнічній групі внаслідок того, що в минулому, в історії відповідна соціальна або етнічна група зазнавала утисків, що унеможливлює наявність рівних стартових можливостей. Для забезпечення рівних стартових можливостей відповідній групі і надаються на законодавчому рівні додаткові гарантії та додатковий захист їхніх прав.

Принцип свободи. Цей принцип в ліберальних концепціях обмежується з 3х підстав:

1. Свобода однієї особи не повинна призводити до порушення прав третіх осіб.

2. Свобода обмежується категорією юридичного моралізму. Дії, які визнаються в суспільстві аморальними, не можуть вчинятися внаслідок порушення моральних засад суспільства.

3. Свобода обмежується випадками юридичного патерналізму. На законодавчому рівні відбувається заборона певних дій, які держава забороняє внаслідок того, що здійснення відповідних дій шкодить самій особі.

Принцип свободи має 2 аспекти:

1. Позитивний – обумовлений тим, що для реалізації принципу свободи в низці випадків держава повинна здійснити певні активні дії.

2. Негативний – передбачає відсутність втручання зі сторони третіх осіб.

Лекція 8

Способи закріплення прав, свобод і обов’язків

В конституційному праві зарубіжних країн виділяють 2 способи закріплення конституційних прав:

1. Позитивний – передбачає наявність формулювань на кшталт «особа має право».

2. Негативний – передбачає обмеження можливості втручання в реалізацію конституційних прав зі сторони третіх осіб (формулювання на зразок «забороняється обмеження»).

Історично позитивний спосіб закріплення конституційних прав і свобод характерний для країн континентального права, а негативний – для англо-американської правової системи. Втім в сучасних умовах при закріплення конституційних прав і свобод в конституціях європейських держав, здійснюється поєднання позитивного та негативного способів закріплення конституційних прав і свобод.

Тема: Система гарантій конституційних прав і свобод особи в зарубіжних країнах

Поняття, суть та види правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в зарубіжних країнах

Під гарантіями прав і свобод розуміють систему норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у своїй сукупності реалізацію конституційних прав і свобод особи.

До таких гарантій належать:

1. Соціальні гарантії – певні традиції, які існують в межах конкретної правової системи. Наприклад в Німеччині історично сформувалася і діє до сьогоднішнього дня традиція неухильного додержання закону. Для США властивою є традиція захисту свободи, для Великої Британії – традиція додержання історично сформованих звичаїв.

2. Економічні гарантії – стан розвитку економіки, а також система відносин власності.

3. Політичні гарантії – гарантії, пов’язані з рівнем розвитку інститутів громадянського суспільства та забезпеченням плюралізму.

В доктрині конституційного права всі юридичні гарантії поділяються на 2 види:

1. Нормативні:

В свою чергу нормативні гарантії поділяються на:

• Матеріальні

• Принцип презумпції невинуватості. В різних країнах цей принцип має різну форму. Наприклад в Італії особа вважається невинуватою до тих пір, доки щодо нею не буде прийнято остаточне рішення щодо її засудження. В США презумпція невинуватості тлумачиться по-іншому: особа є невинуватою до отих пір, доки протилежне не буде встановлене в судовому порядку.

• Принцип розмірності або принцип обмеженого втручання держави при реалізації прав і свобод людини і громадянина (заборона надмірних обмежень). Ст. 55 Конституції РФ

• Принцип збереження сутнісного змісту основних прав і свобод ст. 19 Основного закону ФРН

• Принцип правової безпеки людини

• Норми, які зобов’язують державу в особі її органів інформувати про її діяльність.

• Норми, які зобов’язують органи публічної влади надавати інформацію особі про неї, яка наявна у відповідних органів публічної влади – закон Великої Британії 1971 р. «Про інформацію», який передбачає, що на вимогу особи будь-яка публічна інформація, яка наявна в органах публічної влади про цю особу, повинна бути їй надана.

• Норми, які врегульовують питання обмеження конституційних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану.

• Процесуальні

• Правила Habeas corpus:

• Право затриманої особи з’ясувати причини її затримання, а також право вимагати перевірки протягом 24 годин таких підстав судом.

• Право вважатися невинуватої, доки вину не буде встановлено судом.

• Заборона на отримання доказів шляхом фізичного чи психічного примусу.

• Право на звичайний суд, що передбачає неможливість створення надзвичайних судів.

• Будь-яка затримана особа має право вимагати, щоб вона повстала перед судом, у разі відсутності доказів, які підтверджують обґрунтованість затримання особа підлягає звільненню.

• Правило …, яке застосовуються в англо-американському праві – особа може звернутися до суду за захистом права, порушеного третіми особами; у відповідь на таке звернення суд виносить наказ про відновлення порушеного права.

• Інститут Ампаро

• Правило Міранди:

• При затриманні особи поліцією, представники поліції повинні повідомити затриманого про те що він:

• Має право зберігати мовчання.

• Все, що він скаже, може бути використане як доказ проти нього.

• Така особа має право на присутність адвоката при допиті.

• Якщо особа не в змозі найняти адвоката, той йому буде призначений державою.

В будь-який момент, коли арештований в ході допиту не захоче далі відповідати на запитання або вирішить, що йому потрібна консультація адвоката, допит повинен бути закінчений. До тих пір, доки обвинувач в суді не докаже, що такі роз’яснення не були зроблені і що особа відмовилася скористатися своїми правами, докази, отримані в результаті допиту, не можуть бути використані проти нього.

2. Інституційні

• Інститут омбудсмана Конституція Намібії

1. Французька модель – її принципова особливість полягає в тому, що т.зв. посередник формується непарламентським шляхом, а призначається урядом внаслідок прийняття спеціального декрету. Крім того діє інститут т.зв. спеціалізованого омбудсмана – захисника дітей. Будь-яка особа може звернутися безпосередньо до посередника або через парламентаря.

• Європейський суд з прав людини