- •Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій
- •Історія української культури
- •Рецензент м.Г.Кітов, канд. Філософ. Наук
- •М.А.Бухальська , канд.. Іст, наук
- •Загальні положення
- •Тема 1. Українська культура як світовий феномен.
- •Тема 2. Витоки української культури.
- •Тема 3. Культура Візантії, слов’ян і Русі.
- •Тема 4 . Ренесанс в українській культурі.
- •Тема 5. Культура доби Бароко та Просвітництва
- •Тема 6. Культурно-національне відродження України у хіх ст.
- •Тема 7. Новітня українська культура хх століття.
- •Тема 8. Україна у сучасному світовому культурному просторі.
- •Тема 1 . Українська культура як світовий феномен
- •1.Сутність культури, її структура та характерні ознаки
- •2. Культура і цивілізація.
- •3. Поняття культурної ідентифікації
- •4. Українська культурологічна думка
- •Тема 2 . Витоки української культури.
- •Археологічні культури первісної доби на теренах України. Феномен трипільської цивілізації.
- •2. Українська культура на перехресті скіфо-сарматського світу.
- •3. Український ареал античної культури.
- •Тема 3. Культура Візантії, слов’ян і Русі.
- •1. Духовно-культурна спадщина Візантії.
- •2. Матеріальний і духовний світ стародавніх слов’ян
- •3. Культура Київської Русі
- •Тема 4. Ренесанс в українській культурі.
- •1. Ренесанс – загальноєвропейське і українське надбання.
- •2. Ренесанс в українській культурі.
- •Тема 5. Українська культура хvіі – хvііі століть
- •1. Розвиток освіти та наукових знань в Україні. Книгодрукарство.
- •2. Феномен українського бароко.
- •3. Особливості літературного процесу в Україні. Г.С.Сковорода та його внесок в розвиток української культури
- •Тема 6 . Культурно-національне відродження України у хіх ст.
- •Роль інтелігенції в національно-культурному відродженні України першої половини XIX ст.
- •2. Українська культура другої половини XIX - початку XX ст.
- •Тема 7. Новітня українська культура хх століття.
- •1. Українське культурне відродження.
- •2. Український модернізм.
- •3. Культура в протистоянні тоталітаризму.
- •Тема 8. Україна у сучасному світовому культурному просторі.
- •1. Тенденції розвитку української культури в добу незалежності.
- •2. Масова культура і постмодерн.
- •3. Культура української діаспори.
- •Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять.
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Методичнi рекомендації до семiнарського заняття
- •Семінар 2. Культура і цивілізація. Форми існування прадавніх культур.
- •Питання для самостійного опрацювання
- •1. Найпростіші форми релігійних вірувань: назвіть їх.
- •Методичні рекомендаціі до семінарського заняття
- •Далi, вивчаючи скiфську художню творчість, слід звернути увагунасамобутнiй I неповторний скiфський звiриний стиль. В чому його змiстособливостi? Проаналiзуйте на конкретному матерiалi.
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Семінар 5. Феномен українського бароко
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Семінар 6. Духовні пошуки української культури в хіх ст.
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Семінар 7. Світовий культурний розвиток хх століття
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Основні програмні питання з дисципліни «Історія української культури»
- •Основна література
- •Додаткова
Тема 3. Культура Візантії, слов’ян і Русі.
1. Духовно-культурна спадщина Візантії.
2. Матеріальний і духовний світ стародавніх слов’ян.
3. Культура Київської Русі.
Ключові слова і поняття: антична культура, християнство, богослов’я, скіфський звіриний стиль, скіфські кургани, скіфське золото, золота пектораль, скіфська міфотворчість, готи, гуни, черняхівська, зарубинецька культури, автохтонний народ, слов’яни, венеди, анти, склавини, міграційна, автохтонна теорії, етнонім “ Україна”, слов’яни-язичники, Київська Русь, християнство, пам’ятки слов’янської писемності, Софія Київська, “Нерушима стіна”, церковні графіті, мозаїка, фреска.
1. Духовно-культурна спадщина Візантії.
Візантія знаходилася на перетині трьох континентів: Європи, Азії та Африки. Її територія обіймала Балканський півострів. Малу Азію, Сирію, Палестину, Єгипет, частину Месопотамії та Вірменії, острови Кіпр і Кріт, опорні володіння в Криму (Херсонес), на Кавказі (Грузія), деякі області Аравії. Середземне море було внутрішнім озером Візантії. Візантія вважалася однією з наймогутніших і найбагатших держав у світі: територія - близько 1 млн. кв.км., кількість жителів - 20-24 млн. осіб. Столиця держави – Константинополь з його мільйонним населенням, величними будівлями, незліченними скарбами виглядала центром усього цивілізованого світу. Саме це місто, його культура стало найяскравішим символом православної віри.
Після падіння Західної Римської імперії концепція всесвітнього римського володарювання, титул імператора, а також традиції античної культури і освіченості збереглися лише на Сході - в Візантійській імперії.
Візантія — це перша християнська імперія (330-1453 рр.). Дата її народження - 11 травня 330 р. - день офіційного проголошення міста Константинополя столицею імперії, коли імператор Костянтин (306-337) переніс столицю своєї імперії на береги Босфора в невелике грецьке місто Візантій. З часом колишня назва міста стала назвою нової держави - Візантії - країни церков та монастирів, семи Вселенських соборів, найавторитетніших вчителів церкви, батьківщини християнської містики Івана Золотоуста, Св. Діоніса Ареопагита, Сімеона Нового Богослова, Григорія Палами.
Своєрідність візантійської культури полягає в тому, що вона розвивалась на перехресті декількох цивілізацій - пізньоантичної, східної і новонародженої середньовічної. До її творення прилучилися різноетнічні народи, що проживали на території імперії: сирійці, фракійці, вірмени, грузини, іудеї, греки, римляни тощо. В той же час це була в своїй більшості грекомовна культура. Грецька мова стала державною мовою Візантії з кінця VI-VII ст., витіснивши з державно-адміністративних сфер латину. Власні глибокі традиції тут об’єднувалися з терпимістю до культури інших народів, які іммігрували в імперію. Візантійська культура завжди використовувала творчий набуток інших народів.
Візантійському ідеалу завжди була властива прихильність до розчарування в усьому земному. На відміну від римлян візантійці зрозуміли християнство в основному як боговідвертість, як шлях до врятування особи і її духовної довершеності в Христі. Крім того, між Західною і Східною Церквами існували стійкі соціально-психологічні відмінності. Для Західної церкви були властиві глибока емоційна напруга, навіть екзальтація. Для православ’я характерною була філософська розсудливість, глибока віра в добро і світле життя. На перший план тут висувалися щасливі і радісні моменти життя самого Христа, його воскресіння. Душі віруючих завжди зверталися до божого світу, вірили в обов’язкову перемогу добра, а зло завжди терпіло поразку. Ця та інші різниці між Західною та Східною церквами в подальшому знайшли відображення в західно-європейській і візантійських культурах.
Візантійська освіта, наука, мистецтво також мали церковно-релігійний характер, де богослов’я було центральним предметом літературної творчості. В центрі патріотичної філософії знаходиться розуміння буття як блага, що дає своєрідне виправдання космосу, а в результаті - світу і людини. З-поміж візантійських філософів у царині богословської полеміки визначаються: Леонтій Візантійський, імператор Юстиніан, Афанасій Антіохійський, Валаам та його учень Леонтій Пілат, як представники візантійського аристотелізму й платонізму.
Особливо необхідно звернути увагу на діяльність випускника Константинопольського університету Патріарха Фотія (бл. 810 чи бл. 820-890), талановитого прихильника Аристотеля. Головний твір Фотія “Міріобібліон”1 - перша середньовічна бібліографічна праця, що складається з анотацій церковних і світських (історичних, географічних, медичних) творів грецьких та візантійських авторів. Її важливість полягає в збереженні праць, які до нас не дійшли.
В період злету культури Візантії (середина ІХ ст.) - видатний вчений Лев Математик очолив “університет” у Константинополі відомий як Магнаврська школа. До його навчальної програми входили математика, механіка, геометрія, астрономія, філософія, граматика.
Широкого розповсюдження та популярності набули історичні твори: історія і хронографія. Про це свідчить, факт виходу в світ історичної енциклопедії за ініціативою імператора Костянтина Багрянородного в X ст. Сам він написав дуже цікаві твори про управління імперією, про воєнний та адміністративний поділ держави та про Церемоніал візантійського двору. Серед видатних істориків необхідно також назвати Лева Диякона та Георгія Гамартола, хроніка якого лягла в основу нашого літописання.
Самобутні риси візантійського мистецтва представлені в архітектурі, скульптурі, музиці, образотворчому мистецтві, художніх ремеслах. Мистецтво Візантії в цілому має ортодоксально-християнський характер. Єдиний художній стиль надихає все візантійське тисячоліття. У візантійському мистецтві об’єднанні в єдину художню систему витончений спіритуалізм і пишна видовишність.
Особливих успіхів досягло воно в архітектурі, будівництві, класичним зразком якого є Константинопольська Свята Софія (Премудрість Божа). При цьому особливою заслугою візантійських майстрів, які походили передусім з грецького, малоазійського сходу, була конструкція велетенських бань, з чотирикутною основою храму за допомогою вигнутих, сферичних трикутників, званих вітрилами.
Головними формами візантійського образотворчого мистецтва були монументальний храмовий живопис (мозаїка, фреска), ікона, книжкова мініатюра. Найдавніші візантійські мозаїки і храми краще, ніж на візантійській території, збереглися на ґрунті Італії - в храмах та усипальницях Равени (V-VII ст.) та собору Св. Марка в Венеції.
В стародавньому візантійському богослужінні музика найчастіше звучала у вигляді співів. Виконувалися псалми, гімни пісенноподібного характеру, алілуйні співи. Найстаріший запис візантійських літургійних співів, що дійшов до нас, належить до IV ст.
Отже, історична роль візантійського мистецтва, що в свій час репрезентували мистецьку культуру світу, надзвичайно величезна. Її значення - в розвитку цивілізації не тільки близьких сусідів (України, Росії, Вірменії, Грузії). Культура Західної Європи, Ближнього Сходу, Північної Африки бере свій початок також в візантійській культурі. В історії світової культури Візантія відкрила еру європейського середньовіччя. Протягом багатьох століть вона була наймогутнішою країною християнського світу, центром різнопланової, неповторної видатної цивілізації.