Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтована актуальність розробки наукової проблеми, сформульовані об’єкт, предмет, мета і задачі дослідження, наведені основні результати дисертаційної роботи та рівень її наукової новизни, подане теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи “Сучасний стан та проблеми розвитку сфери телекомунікацій” виконано аналіз впливу галузі зв'язку на інформатизацію суспільства, розглянуто економічну специфіку зв'язку та її вплив на передавання інформації, сформульовано існуючі проблеми, а також базові передумови та особливості подальшого розвитку телекомунікацій України, досліджено стан регіональних ринків телекомунікаційних послуг.

Інформаційно - комунікаційні технології є одним з найважливіших факторів, що впливають на формування суспільства XXI сторіччя. Їх вплив стосується усіх сфер розвитку економіки країни. Інформатизація суспільства починається зі створення сприятливих ринкових умов для безперешкодного надання населенню всіх можливих телекомунікаційних послуг за посередництвом засобів зв'язку.

Значення галузі зв'язку ще більше підвищується в умовах переходу людства до нової фази розвитку – інформаційного суспільства, де засоби зв'язку відіграють важливу роль. В силу деяких особливостей сфери телекомунікацій (виробництво і надання послуг здійснюється одночасно та використовується єдина мережа зв'язку) якість отриманої інформації залежить не від її обсягів чи змісту, а від ефективності діяльності оператора зв'язку. Тобто, інформатизація суспільства здійснюється на основі використання послуг, які надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку.

Не зважаючи на значний ріст кількості Інтернет-провайдерів (200 провайдерів), Україна і надалі буде суттєво відставати від інших Європейських країн у розвитку власного сегмента Інтернет. До головних причин такої ситуації слід віднести низьку платоспроможність потенційних користувачів Інтернет-послугами, застарілу телекомунікаційну інфраструктуру країни та значну різницю в інформатизації окремих регіонів. Усі ці аспекти звичайно стримують інформатизацію суспільства.

Як показує аналіз, галузь зв'язку одна з небагатьох, яка достатньо довго і впевнено зберігає позитивні тенденції у своєму розвитку. Досить швидко розвивається міжнародний та міжміський зв’язок, практично подвоїлась кількість фіксованих місцевих телефонів, а телефонна щільність в 2005 році досягла 25,0 телефонів на 100 жителів. Темпи розвитку сфери телекомунікацій є одними з найвищих в країні.

У 2005 році оператори мобільного зв'язку займали у структурі доходів найбільшу частку, що за обсягом надання випередили незмінного лідера – міжміський та міжнародний зв’язок. Нині він охоплює територію, на якій проживає 63% населення країни.

Ринок послуг місцевого телефонного зв’язку охоплює найбільше операторів різних форм власності. В Україні в цьому секторі видано 51% усіх ліцензій та отримується 26% усіх доходів.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що розвиток конкурентних відносин прослідкується і на регіональних рівнях. Телекомунікаційний ринок Волинського регіону представлений незначною кількістю операторів, що пояснюється невисокою інвестиційною привабливістю аграрного регіону і незначною чисельністю населення.

Виконані дослідження національного та регіонального телекомунікаційного ринків існує цілий ряд проблем, вирішення яких є нагальною потребою для розвитку суспільства.

На наш погляд, до основних, що вимагають першочергового вирішення слід віднести:

- монополізація ринку фіксованого зв'язку;

- недосконалість ліцензійних вимог;

- невідповідність тарифів на місцеву телефонію рівню собівартості;

- перехресне фінансування підгалузей зв'язку;

- нелібералізованість окремих сегментів телекомунікаційного ринку;

- нерівномірність телефонізації регіонів України;

- відставання у розвитку сільського телефонного зв'язку від міського;

- повільне здійснення процесу демонополізації сфери телекомунікацій;

- низький рівень забезпечення цифровим телекомунікаційним обладнанням;

- неефективне регулювання конкурентних відносин між операторами на ринку послуг електрозв’язку;

- недостатнє інвестування галузі.

Отримані нами результати аналізу ринку послуг особливо не вражають, оскільки виявлено суттєве відставання по всіх показниках від розвинених країн світу.

Для вирішення виявлених проблем необхідно сформулювати стимули щодо залучення операторів зв'язку до процесів розвитку галузі, створити умови для функціонування приватних операторів та визначити чинники регуляторного впливу на діяльність операторів на телекомунікаційному ринку.

У другому розділі дисертації “Теоретичні та методологічні основи регулювання конкурентних відносин в сфері електрозв’язку” розглянуто основні підходи до формування конкурентного середовища, розроблено класифікацію чинників на його стан, визначено та обґрунтовано основні чинники регуляторного впливу на конкурентні відносини між операторами електрозв’язку, досліджено особливості здійснення процесів демонополізації природної монополії сфери телекомунікацій як на вітчизняному, так і світових ринках, визначено поняття конкурентного середовища сфери телекомунікацій.

П

Економічні

Неекономічні

Кількість конкурентів

Економічна ситуація в країні

Стан розвитку галузі

Трудовий потенціал

НТП

Політична ситуація

Культурний розвиток

Соціально-демографічні

Ресурсно-екологічні

овноцінний розвиток сфери телекомунікацій неможливий без розвиненого конкурентного середовища. Для комплексної оцінки останнього варто використати ряд чинників, які слід поділити за характером впливу на економічні та неекономічні та за рівнем впливу – внутрішні та зовнішні (рис. 1).

На рівні держави

На регіональному рівні

Внутрішні

Зовнішні

Конкуренти

Споживачі

Економічні: кредитні, податкові та фінансові

Адміністративні: ліцензування і квотування; раціоналізація та новаторство

Постачальники

Правові: нормативи, закони

НТП

Митне законодавство

Зовнішньоеко-номічні відносини

Error: Reference source not foundРис. 1. Чинники впливу на стан конкурентного середовища

У ході дослідження конкурентного середовища сфери телекомунікацій було виявлено ряд бар’єрів, які заважають входженню нових операторів на ринок. Тому класифікація носить не лише теоретичний, але й прикладний характер.

Нами було виявлено, що існуючі визначення конкурентного середовища є узагальненими для економіки в цілому, але не враховують особливостей функціонування сфери телекомунікацій. Тому ми пропонуємо визначення конкурентного середовища в сфері телекомунікацій, як середовища функціонування значної кількості операторів телекомунікаційного ринку, де здійснюються процеси передавання інформації (надання послуг), за умови економічної доцільності та операторської взаємодії; визначається відповідним рівнем суперництва та врахуванням регуляторних чинників конкурентних відносин між операторами електрозв’язку.

При аналізі конкурентного середовища виникла ціла низка протиріч, врегулювання яких неможливе без наперед визначених чинників, побудова яких відповідає принципам прозорості, об’єктивності, законності та незалежності. Виходячи з принципів побудови нами було визначено ряд чинників регуляторного впливу на діяльність операторів електрозв’язку. Основними з них ми вважаємо – диверсифікація, демонополізація, тарифна політика, розподіл частотного ресурсу, ліцензування та взаємопід’єднання і загальна доступність інформації про операторів (рис. 2).

Рис. 2. Основні чинники регуляторного впливу на конкурентні відносини між операторами електрозв’язку

Вибір чинників регуляторного впливу пов’язаний із найбільш гострими проблемами ефективного функціонування конкурентного ринку сфери електрозв’язку.

Враховуючи, що сфера телекомунікацій належить до природної монополії, то в ході регуляторного впливу необхідно враховувати особливості регулювання цього сектору економіки та економічні і соціальні наслідки регуляторних дій.

Відсутність у природних монополістів реальних стимулів до підвищення ефективності господарювання та з метою позбавлення суспільства від небажаних наслідків їх діяльності спонукали розвинені світові країни до здійснення процесів демонополізації та лібералізації телекомунікаційних ринків.

Основними напрямами демонополізації сфери телекомунікацій є приватизація національного оператора. Першочерговість у здійсненні одного із заходів вибирає країна, яка здійснює реформування, в залежності від зовнішніх та внутрішніх факторів розвитку.

Можна вважати, що шлях демонополізації сфери телекомунікацій розвиненими країнами світу вже пройдено і з позитивними результатами (залучення інвестицій в галузь, зниження тарифів на послуги зв’язку, підвищення якості послуг, функціонування значної кількості операторів різної форми власності).

У ході аналізу світового досвіду здійснення процесів демонополізації та лібералізації ринків зв'язку розвинених країн було виявлено ряд позитивних особливостей, які варто було б використати на вітчизняному ринку.

Позитивними результатами цих процесів є залучення інвестицій, зниження тарифів на послуги зв’язку, підвищення якості послуг, функціонування значної кількості операторів різної форми власності. Основним інструментом ефективного регулювання конкурентних відносин у сфері телекомунікацій є раціональна тарифна політика держави та методи ціноутворення, що використовуються операторами зв’язку.

Український ринок телекомунікаційних послуг перебуває на стадії реформування. При вдалому поєднанні досвіду розвинених країн, які вже подолали цей шлях та власних надбаннях у цій сфері є можливість максимально безболісно здійснити перехід від домінування природного монополіста до розвиненого конкурентного середовища на ринку телекомунікацій.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Шляхи удосконалення регуляторного впливу на конкурентні відносини між операторами електрозв’язку” обґрунтовано концептуальні засади регуляторного впливу конкурентних відносин операторів електрозв’язку, розглянуто питання удосконалення „правил гри” незалежних операторів, розроблено методичні підходи до формування тарифів на регульовані телекомунікаційні послуги.

У сфері телекомунікацій регулювання конкурентних відносин операторів на ринку є необхідною умовою ефективного функціонування останніх. Від швидкості вирішення конфліктних ситуацій та протиріч між різними учасниками ринку телекомунікаційних послуг залежить якість послуг, що надаються, та подальший рівень розвитку сфери.

Процеси реформування телекомунікаційного ринку в Україні не можна здійснювати спонтанно, без наперед визначеної послідовності дій та обгрунтування наступних кроків. При визначенні напрямів регуляторного впливу на конкурентні відносини необхідною та основною умовою є визначення проблеми та можливих шляхів її вирішення. Для цього нами п ропонується схема поетапного здійснення вищезазначених процесів у сфері телекомунікацій (рис. 3).

Рис. 3. Послідовність здійснення регуляторного впливу

на конкурентні відносини між операторами електрозв’язку

На основі узагальненого матеріалу можна стверджувати, що для ефективного регулювання конкурентних відносин на телекомунікаційному ринку необхідно здійснити низку заходів: прискорення процесу приватизації національного оператора; зменшення плати за одержання ліцензії; зменшення кількості взаємних претензій шляхом прийняття нормативної бази, що регулюватиме взаємодію операторів; удосконалення методики розрахунку тарифів на послуги; розподіл між операторами номерного та адресного ресурсу; інноваційне забезпечення розвитку телекомунікаційного ринку послуг та інші заходи. Концептуальні засади регулювання конкурентних відносин у сфері телекомунікацій, які визначають основні важелі регулювання: ліцензування; контроль якості послуг; тарифна політика; сертифікація та контроль за відповідністю обладнання; політика стандартизації; правила забезпечення доступності соціального набору послуг (мінімальний найбільш необхідний набір).

Ми пропонуємо змінити умови ліцензування відповідно до поділу послуг, що вони надаватимуть. Даний поділ розроблено для спрощення системи вибору послуг та їх групуванні при здійсненні ліцензування діяльності операторів зв'язку, а також можна поділити послуги операторів кожного окремого регіону, оскільки саме регіональний поділ формує загальний поділ послуг (рис. 4).

За часом надання

За сферою використання

З точки зору установлення тарифів

За масштабом надання

За характером надання

За строком перебування на ринку

За рівнем споживання

За ціновою доступністю

Рис. 4. Схема поділу телекомунікаційних послуг

Як показав аналіз, у процесі функціонування на ринку між операторами можуть виникати певні протиріччя. Вирішення конфліктних ситуацій можливе не лише при допомозі регуляторних чинників, а й враховуючи основні умови формування „правил гри” операторів на телекомунікаційному ринку. До основних умов формування яких можна віднести наступне:

- мережі загального користування повинні забезпечувати соціальну доступність певного спектра послуг за цінами, доступними для пересічного споживача;

- предметом регулювання повинні бути мережі зв'язку, наділені обмеженим ресурсом;

- при регулюванні відносин між споживачами та виробниками слід використовувати механізм захисту прав споживача;

- функціонування домінуючого оператора створює передумови для контролю за тарифами, який повинен бути обов’язковим;

- необхідність спеціальних заходів щодо підтримання так званої „чесної” конкуренції.

З метою ефективного регулювання конкуренції на ринку телекомунікаційних послуг, виправлення диспропорцій у механізмах ціноутворення та забезпечення зростання ефективної діяльності операторів зв’язку нами переглянуто та удосконалено деякі аспекти тарифної політики на послуги місцевої телефонії в Україні.

При формуванні тарифів на телекомунікаційні послуги необхідно дотримуватися послідовності їх розрахунку (рис. 5).

Рис. 5. Послідовність етапів впровадження методики формування тарифів

на телекомунікаційні послуг

Тарифи за одну одиницю місцевого телефонного з’єднання для всіх категорій абонентів (населення, підприємства, організації) даної мережі повинні бути однаковими і не залежати від схеми включення (спарені чи неспарені), типу абонентської лінії та віддаленості абонентів. Різниця у витратах на надання місцевого телефонного з’єднання за рахунок зазначених факторів враховується в абонентській платі, з урахуванням наступного. Величина абонентської плати диференціюється в залежності від типу абонентської лінії (проводові чи радіорелейні), її протяжності, схеми включення, а також категорії абонентів.

Тариф за одну одиницю телефонної розмови місцевого з’єднання може диференціюватись за категоріями споживачів у випадку великої різниці (більше ніж у 3 рази) від величин абонентської плати при абонентській системі за категоріями споживачів – населення й організації, але не більше, ніж на період доведення тарифів до рівня економічно обґрунтованих витрат на надання послуг міського зв’язку з урахуванням нормативного прибутку.

Звичайна абонентська плата розраховується за формулою:

, (1)

де – місячна абонентська плата за користування телефоном, яка діє на момент введення похвилинної системи оплати;

– середній дохід, якій повинен бути отриманий з одного основного телефонного апарату за місяць в умовах похвилинної системи оплати;

– абонентська плата при похвилинній системі оплати;

– похвилинна плата при похвилинній системі оплати.

Абонентська плата при похвилинній системі оплати визначається за формулою:

• для населення

, (2)

де d - питома вага витрат на обслуговування абонентської лінії та індивідуального обладнання АТС в загальних витратах на обслуговування технічних засобів, які беруть участь в наданні місцевих телефонних розмов і припадають на одного абонента. При відсутності фактичних даних значення цього показника може бути прийнято на рівні середньогалузевого – 0,6.

У випадку включення плати за певний час з’єднання, визначеної виходячи з тарифів за одну одиницю тарифікації наданого місцевого з’єднання має вигляд:

(3)

де – тариф за одну одиницю тарифікації місцевого телефонного з’єднання;

n – тривалість часу з’єднання, плата за яке включається в абонентську плату, в одиницях тарифікації за місяць.

- для організацій

Абонентська плата для організацій визначається як різниця між величиною діючої абонентської системи абонентської плати для організацій та розрахованою похвилинною оплатою:

(4)

У випадку включення в абонентську плату плату за певний період з’єднання, яка визначена виходячи з тарифу за одну одиницю тарифікації надання місцевого телефонного з’єднання, формула набуває вигляду:

, (5)

де n - тривалість часу з’єднань, плата за які включається в абонентську плату, в одиницях тарифікації за місяць.

Оператори зв’язку повинні мати право встановлювати при узгодженні з органами регулювання та контролю підвищуючі та понижуючі коефіцієнти до вартості однієї одиниці тарифікації надання місцевого телефонного з’єднання (тобто до базового тарифу) в залежності від часу доби і днів тижня. Підвищуючи коефіцієнти встановлювати в часи найбільшої нагрузки, понижуючі – в часи найменшої нагрузки і вихідні дні з врахуванням об’єму послуг, що надаються.

При запропонованій нами методиці розрахунку тарифів за користування місцевим телефонним зв’язком вартість однієї хвилини розмови є вищою, ніж діюча, а абонентська плата залежить від варіанта розрахунку: за першим варіантом розрахунків плата для організацій є меншою, а для населення є вищою; в другому варіанті – вищою, ніж діюча і для населення, і для організацій, хоча різниця в сумі не є відчутною, але дає право стверджувати, що ці тарифи наближені до реальних.

У роботі розглянуто узагальнений підхід до формування конкурентного середовища та регулювання діяльності його учасників на прикладі елементів телекомунікаційної мережі.

Виконані дослідження дозволили також визначити та сформулювати низку проблем, яка має стати предметом подальших досліджень з боку наукових та практичних робітників галузі.