Тема 2. Організаційні засади бюджетного устрою в зарубіжних країнах

Керування фінан­сами в зарубіжних країнах перебуває у розпорядженні вищих за­конодавчих органів влади — парламентів (у США Конгресу). Парламенти мають дві палати — нижню та верхню: Велика Британія (Палата Общин та Палата Лордів), ФРН (Бундестаг та Бундесрат), Японія (Палата Представників та Палата Радників), Франція (Національне Зібрання та Сенат), США (Конгрес має Палату Представників та Сенат). В деяких країнах однопалатний парламент: в Швеції (Ріксдаг), Ізраїлі (Кнесет).

Всі основні фінансові закони і насамперед державний бюджет затверджується парламентом та підписуються главою держави. Парламенти також затверджують звіти про виконання державно­го бюджету, встановлюють граничний розмір (ліміт) державного боргу.

Безпосереднім керуванням фінансами займається фінансовий апарат, головна ланка якого — Міністерство фінансів. Воно розробляє фінансову та податкову політику держави, політику в галузі державних витрат, проводить контроль за дотриманням фінансових законів. Міністерство фінансів складає проект держа­нного бюджету та організовує його виконання. Слід зазначити, що в кожній країні є особливості в управлінні фінансами. Так, у США, крім Міністерства фінансів (Казначейства), є Адміністративно-бюджетне управління при Президенті.

В усіх розвинутих західних країнах провідними підрозділами міністерства фінансів є Управління внутрішніх доходів, яке видає інструктивний матеріал у галузі прямих податків й організовує їхнє надходження, і Управління мит та акцизів, яке готує інстру­ктивний матеріал по непрямих податках і організовує їхнє надхо­дження в бюджет.

Важливий підрозділ міністерства фінансів — Управління вну­трішніх позик та державного боргу. Воно відає емісією держав­них позик, виплатою по них відсотків і погашенням державного боргу. До складу міністерства фінансів входить також Управління контролю за грошовим обігом.

Важливе значення у керуванні фінансами належить спеціалізованим органам фінансо­вого контролю, які незалежні від уряду та підзвітні парламенту. У США це Головне бюджетно-контрольне управління, створене відповідно до Закону про бюджет і звітність від 10 чер­вня 1921 р. У Великій Британії таким спеціальним органом є Управління державного контролю, створене ще в 1866 р. У Великій Британії таким спеціальним органом є Управління державного контролю, створене ще в 1866 р. Генеральний конт­ролер — ревізор призначається урядом довічно і може бути змі­щений тільки за рішенням обох палат Парламенту. Повноважен­ня контрольного органу обмежені більше, ніж у США. Зокрема, він не має права тлумачити фінансові нормативні акти, не може втручатися в оперативну діяльність фінансових служб урядових відомств. До обов'язків Управління державного контролю вхо­дить перевірка законності фінансової діяльності урядових відом­ств, а також ефективності та доцільності витрати ними держав­них коштів. Управління зобов'язане інформувати Парламент про результати таких перевірок.

У Франції контроль за виконанням бюджету всіма державни­ми органами в центрі і на місцях здійснює Рахункова палата, яка є судовим органом, що складається з незмінюваних магістрів.

У ФРН контрольні функції у сфері фінансів перебувають та­кож у розпорядженні Федеральної рахункової палати. Найбільш складні справи передаються в суди, які спеціалізуються на фінан­сових суперечках і провинах, пов'язаних зі зловживанням держа­вними коштами.

Управління фінансами місцевих органів влади, а у федератив­них державах — і членів федерації здійснюють Фінансово-бюджетні ради, які складають проекти відповідних бюджетів та організовують їхнє виконання.

Провідна роль у керуванні фінансами приватних, національних і транснаціональних корпорацій належить фінансовим менеджерам, осно­вне завдання яких полягає в мобілізації і грамотному викорис­танні грошових фондів підприємств.