21

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ФІЛОСОФСЬКІЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ЕТИКИ,

ЕСТЕТИКИ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЇ

І.І.Маслікова

Навчально-методичний комплекс дисципліни

«КУЛЬТУРНІ ІНСТИТУТИ ТА МЕНЕДЖМЕНТ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ»

для студентів спеціальності «Філософія»

Затверджено

Вченою радою

Філософського факультету

Протокол №

Київ - 2006

«КУЛЬТУРНІ ІНСТИТУТИ ТА МЕНЕДЖМЕНТ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ»

Передмова

Теоретичний аналіз конкретних форм культури обумовлюється дослідницькими підходами та методологічними настановами. Як правило, культура інтерпретується з точки зору її ціннісної значущості. Але цінність може бути не лише естетичною, етичною, релігійною, але й економічною.

В сучасному суспільстві культурні цінності часто виступають в якості товарів та послуг на ринку художніх та культурних продуктів. Останні десятиліття культура функціонує під знаком грошової економічної капіталізації та стає все більш прагматичною. Нова культура формується в умовах цифрової глобалізації, через посередництво медіа-засобів та використання нових технологій. Тому так гостро ставиться питання про збереження високого субстрату духовної одиничності серед загальнодоступних тиражних форм культури.

В наш час соціальні форми культурного буття легітимуються та регулюються системою спеціальних культурних інститутів (митецьких, освітніх, інформаційних, акумуляційних). Культурні інститути як соціальні утворення, в межах яких відбуваються взаємовідносини між професійними виконавцями актуальних соціально-культурних функцій та членами соціуму, як ніколи потребують нових методів прогнозування та ефективних стратегій управління.

Одним із чинників раціоналізації управління в сфері культури стає використання результатів наукових досліджень в практиці управління. Розробці методів управління в сфері культури можуть сприяти всі науки, що досліджують культуру: культурологія, філософія, естетика, соціологія, психологія, економіка. В останній час теоретичні методи вивчення культури доповнюються прикладними методами як-то конкретно-ситуативне дослідження, спостереження, анкетування, конвент-аналіз публікацій, експертна оцінка, комп’ютерне моделювання.

Фактор культури та культурної політики стає домінуючим в сучасній економіці, політиці, управлінні. Ці обставини визначають попит на спеціалістів, які володіли б гуманітарними технологіями та вміли б проектувати, організовувати адміністративно-господарчу, художньо-творчу та організаційно-методичну діяльність культурних інститутів. Специфіка культурологічної освіти проявляє себе в тому, що вона повинна не лише відображати соціокультурний розвиток суспільства, але й прогнозувати шляхи розвитку культури в умовах ринку. Культурологічна освіта повинна сприяти майбутнім спеціалістам у використанні нових інструментів орієнтації на ринках культури, системи мистецтва, дозвілля та інформації.

Метою вивчення дисципліни «Культурні інститути та менеджмент у сфері культури» є формування стійкої системи знань про специфіку функціонування культурних інститутів та особливості управління в сфері культури як об’єкту культурологічного аналізу, складність якого вимагає міждисциплінарного інтегрування сучасного філософського, культурологічного, економічного, естетичного, соціологічного та психологічного знання.

Завдання курсу:

Вивчення:

• теоретичних концепцій соціальних та культурних інститутів та менеджменту закладів культури, основного поняттєво-категоріального апарату дослідження інституціоналізованих форм культурного буття;

• історичного процесу інституціоналізації культури та сучасних організаційно-правових форм культурних інститутів;

• особливостей соціального функціонування культурних інститутів в контексті ринкових відносин та сучасної масової культури;

• специфіки менеджменту в сфері культури, що має свої головні закономірності, принципи та методи організації управлінського процесу;

• організаційно-адміністративних, економічних, персонал-орієнтованих механізмів менеджменту в сфері культури;

• нових інструментальних маркетингових технологій, що базуються на символічному обміні та символічному капіталі та впроваджуються на ринку художніх та культурних продуктів;

• головних характеристик, процедур, напрямів та інструментів культурної політики;

• нормативних документів та законів України, що регулюють культурні процеси та забезпечують державне фінансування культури;

• основних аспектів практики управління виставковою діяльністю та менеджменту (кіно-) театру.

Як результат вивчення дисципліни, студенти повинні

знати:

1. проблематику прикладної культурології в аспекті функціонування культурних інститутів;

2. основні тенденції дослідження культурних інститутів, що склалися в філософії, соціології, економічній теорії;

3. основні принципи, методи та механізми організації адміністративно-господарської та художньо-творчої діяльності культурних інститутів;

4. визначення понять «культурний інститут», «менеджмент в сфері культури», «культурний продукт», «символічний капітал», «культурна політика», «фандрейзінг».

вміти:

1. виявляти основні проблеми функціонування культурних інститутів та управління в сфері культури;

2. орієнтуватися в літературі з менеджменту та в нормативних документах, що регламентують культурну політику;

3. оцінювати стан, тенденції та перспективи розвитку культури;

4. вести полеміку стосовно проблем функціонування, фінансування та управління в сфері культури на основі володіння понятєво-категоріальним апаратом культурології.

Зв'язок з іншими дисциплінами:

Обов’язковою вимогою до вивчення дисципліни є наявність знань з курсу «Історія світової та вітчизняної культури», «Естетика», «Основи економічної теорії».

Тематичний план курсу «Культурні інститути та менеджмент у сфері культури»

Тема 1. Предмет та завдання курсу.

Тема 2. Поняття та сутність культурного інституту.

Тема 3. Історичні форми культурних інститутів.

Тема 4. Особливості менеджменту у сфері культури.

Тема 5. Механізми менеджменту в закладах культури.

Тема 6. Маркетинг культурних продуктів.

Тема 7. Культурна політика держави.

Тема 8. Практика управління виставковою діяльністю: менеджмент музею.

Тема 9. Практика управління: менеджмент (кіно-) театру.

Програма курсу «Культурні інститути та менеджмент в сфері культури»

Тема 1. Предмет та завдання курсу.

Культурологічні науки як комплекс теоретичної, історичної та прикладної культурології. Прикладна культурологія як окрема галузь культурологічної науки, що являє собою сукупність концепцій, методологічних принципів, методів та пізнавальних процедур, орієнтованих на практичне застосування в різних соціально-культурних областях. Передумови виникнення прикладної культурології. Інтегративний характер прикладної культурології.

Культура як спосіб буття людини в якості соціальної істоти як об’єкт прикладної культурології. Культура як конкретна сфера життя суспільства, що вбирає в себе збереження та використання культурно-історичної спадщини (музеї, бібліотеки, виставки), творчу, мистецьку діяльність та освіту, а також діяльність, що їх забезпечує (фінансування, управління, право, інформатизація, підготовка професійного середовища) як предмет прикладної культурології. Діагностика, прогнозування та проектні зміни культурних інститутів під впливом цілеспрямованої управлінської діяльності як головне завдання прикладної культурології.

Діяльність в сфері культури та управління інститутами, що її здійснюють, як предмет спецкурсу. Аналіз теоретичних концепцій соціальних інститутів та менеджменту інститутів культури; вивчення особливостей функціонування та організації адміністративно-господарчої, художньо-творчої діяльності культурних інститутів; здійснення оцінки стану, тенденцій та перспектив розвитку культури; визначення головних принципів та методів управління в соціально-культурній сфері як завдання спецкурсу.

Специфіка культурологічної освіти та підготовка спеціалістів для сфери культури.

Тема 2. Поняття та сутність культурного інституту.

Основні виміри дослідження соціальних інститутів: класична соціологія (Г.Спенсер, Е.Дюркгейм, М.Вебер), сучасна західна соціологія (П.Бергер, Т.Лукман, Т.Парсонс), інституціональна економіка (Т.Веблен, О.Норт, М.Олсон), соціальна філософія (К.Мангейм, Ю.Габермас, А.Гелен, П.Сорокін, Г.Ріккерт).

Соціальний інститут як комплекс певних правових, моральних, релігійних норм, що обумовлюють та регулюють діяльність людини в її різних областях (шлюб, родинні зв’язки, релігійна конфесія, держава). Соціальний інститут як соціальний заклад, певним чином організоване об’єднання людей, існуюча в суспільстві структура (освітні заклади, армія, суд, фінансові заклади). Соціальний інститут як стійкий тип соціальної поведінки, що має свій вираз в певній системі соціальних дій, процедурі, механізмі (господарство, панування, інститути художнього життя).

Релятивні, регулятивні, інтегративні та культурні інститути. Культурний інститут як соціальне утворення, в межах якого відбуваються взаємовідносини між професійними виконавцями актуальних соціально-культурних функцій та членами соціуму. Функції культурного інституту: виробництво, акумуляція, селекція, тиражування та рефлексія соціально-культурного досвіду (освітні заклади, творчі майстерні та спілки); збирання, збереження та забезпечення доступу до відповідних культурних артефактів (музеї, бібліотеки та виставкові центри); розповсюдження та споживання культурних та художніх цінностей ((кіно-)театр, шоу-бізнес, галереї, телестудії, типографії та книготоргівля).

Звичаї та традиції, виховання та освіта як механізми соціально-культурного відтворення суспільства та особистості як носія легітимного соціального ладу.