Тема 2: Склад і облік необоротних активів

Не поширюються на:

• Відтворені природні ресурси та операції з ОЗ, особливості обліку яких визначаються іншими П(С)БО.

Основні терміни П(С)БО 7 «ОЗ»:

Група ОЗ – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Подібні об’єкти – об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакова справедлива вартість.

П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»

Терміни та поняття, що пояснюються в П(С)БО 8: нематеріальний актив, група нематеріальних активів, активний ринок, дослідження, розробка, незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи.

Загальні положення П(С)БО:

1. поширюється на:

• підприємства, організації та інші юридичні особи усіх форм власності (крім бюджетних установ).

не поширюються на:

• гудвіл та операції з матеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими П(С)БО.

П(С)БО 14 «Оренда»

Під Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - Положення (стандарт) 14) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському бліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми Положення (стандарту) 14 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

3. Капітальними інвестиціями розуміють затрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне фінансування, фінансування сторонніх організацій в порядку пайової участі у будівництві та ін.), так і залучені кошти (банківські кредити та інші позикові кошти).

Капітальні роботи можуть виконуватися або підрядним способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на договірних засадах), або господарським способом (тобто самим підприємством).

Порядок обліку затрат на капітальні інвестиції регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Синтетичний облік затрат на капітальні інвестиції (незалежно від способу виконання робіт) ведеться на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» за субрахунками:

151 «Капітальне будівництво»;

152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»;

153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»;

154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»;

155 «Формування основного стада».

По дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і його субрахунків відображають затрати (на придбання та створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів), по кредиту — списання зазначених затрат на закінчені та здані в експлуатацію об'єкти. Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень.

На організацію обліку затрат на капітальні інвестиції впливає спосіб виконання будівельно-монтажних робіт. При підрядному способі виконання робіт облік матеріальних, трудових і фінансових затрат на будівельно-монтажні роботи здійснює сам підрядчик. Підприємство-забудовник у цьому разі здійснює тільки облік затрат на капітальні інвестиції і розрахунки з підрядчиком за виконані і прийняті за актами роботи.

4. Для обліку руху необоротних активів використовується порівняно невелика кількість первинних документів. Це, в першу чергу, документи з обліку основних засобів, передбачені "Інструкцією зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів", затвердженою ГУ ДКУ та ДКСУ 02.12.1997 р. № 125/70, а також документи типових міжвідомчих форм з обліку розрахункових операцій та матеріальних цінностей (рахунки-фактури, накладні, акти тощо). В окремих випадках застосовують документи довільної форми.

Акт, надходження на склад обладнання до установки оформлюється (поряд із супровідними документами) "Актом про приймання обладнання", в якому вказують його найменування, тип, марку, кількість одиниць, виявлені дефекти. Акт складає приймальна комісія у двох примірниках.

Передачу обладнання будівельно-монтажній організації оформлюють "Актом приймання-передавання обладнання для монтажу". Акт підписують представники замовника і монтажної організації, а також матеріально відповідальні особи (та, що передала, і та, що прийняла обладнання під свою відповідальність).

На дефекти, виявлені у процесі ревізії, монтажу або випробування обладнання, складають "Акт про виявлені дефекти обладнання", в якому вказують виявлені дефекти з кожного найменування обладнання та заходи або роботи, необхідні для усунення цих дефектів.

Видача основних засобів зі складу або інше їх переміщення в межах установи може оформлятися накладною (вимогою) або ж актом довільної форми, які затверджуються керівником установи. Накладну виписують у двох примірниках: перший передають у бухгалтерію для запису в облікові регістри, а другий залишається у матеріально відповідальної особи, яка передає засоби, для запису про вибуття об'єкта в інвентарному списку за місцем зберігання (або у регістрах складського обліку).

Документами, що є підставою для оприбутковування нематеріальних активів, можуть бути: рахунки-фактури, платіжні доручення, акти, довідки, посвідчення, угоди тощо. Для списання нематеріальних активів, що вибувають з експлуатації за непридатністю, складають акт довільної форми.

Усі документи, якими оформляється рух необоротних активів, повинні складатися відповідно до вимог "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", своєчасно затверджуватися керівником установи і передаватися до бухгалтерії для відображення в облікових регістрах і звітності.

5. Для обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів у від-повідності з Планом рахунків бухгалтерського обліку призначені такі балансові і позабалансові рахунки 1-го класу «Необоротні активи» і 0-го класу «Позабалансові рахунки»:

• 10 «Основні засоби».

• 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

• 13 «Знос (амортизація) необоротних активів».

• 15 «Капітальні інвестиції».

• 01 «Орендовані необоротні активи».

• 02 «Активи на відповідальному збереженні».

Рахунок 10 призначений для обліку господарських засобів, які віднесені до скла-ду основних засобів. За дебетом рахунка 10 «Основні засоби» відображається над-ходження основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, суми витрат, що пов’язані з поліпшенням об’єкта, суми дооцінки вартості об’єктів основних засобів. За кредитом цього рахунка відображається вибуття осно-вних засобів, суми уцінки вартості об’єктів.

Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи» призначений для обліку і уза-гальнення інформації про наявність і рух необоротних матеріальних активів.

Рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» призначений для узагаль-нення інформації про нараховану амортизацію і індексацію зносу необоротних мате-ріальних активів. За кредитом рахунка відображається нарахування амортизації та індексації зносу, за дебетом — зменшення суми зносу.

Рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. За дебетом ра-хунка відображається збільшення понесених витрат на придбання або створення нео-боротних активів, за кредитом — їхнє зменшення.

Рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» На цьому рахунку обліковуються активи у вигляді ОЗ, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що отримані підприємством на підставі договорів операційної оренди та обліковується на балансі орендодавця

Рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні» Призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у переробку, довантажу.

6. Амортизáція (пізньолат. amortisation — погашення, сплата боргів) — процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою (наприклад, на видобуте вугілля). Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва. Амортизаційні відрахування проводяться за встановленими нормативами А. основних засобів. Річна норма амортизаційних відрахувань визначається у відсотках від початкової вартості об'єктів. Амортизаційні відрахування обчислюються щомісяця у розмірі 1/12 частини річних норм, зараховуються до амортизаційного фонду і включаються у собівартість продукції або витрати обігу. Амортизаційні відрахування використовуються для повного відтворювання зношених основних фондів (на реновацію), а також для їх часткового відшкодування (на капітальний ремонт і модернізацію).25 відсотків амортизаційних відрахувань надходять до державного бюджету для фінансування структурної перебудови економіки.

7. У ході виробничого процесу будівлі, машини й інші засоби праці поступово втрачають частину своїх корисних властивостей, інакше кажучи відбувається їхній знос.

Розрізняють два види зносу основних фондів - фізичний і моральний.

Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос - це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих фондів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної вартості основних виробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих фондів.

Необхідною умовою відновлення засобів праці у натуральному вигляді є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

9. Відновлення об'єктів основних засобів може здійснюватися за допомогою їхнього ремонту, модернізації і реконструкції.

Ремонт основних засобів проводиться для підтримки нормального функціонування в зв'язку з тривалістю терміну служби основних засобів і не має на меті поліпшення (підвищення) раніше прийнятих нормативних показників функціонування об'єктів.

Модернізація і реконструкція об'єктів основних засобів, як правило, зв'язані з поліпшенням (підвищенням) раніше прийнятих нормативних показників функціонування об'єктів основних засобів: терміну корисного використання, потужності, якості продукції, що випускається, і т.п.

Після проведення ремонту об'єктів їхня первісна вартість, як правило, не збільшується (за винятком випадків модернізації об'єкта, здійсненої під час капітального ремонту). У результаті модернізації і реконструкції об'єктів їхня балансова вартість, як правило, збільшується.

У випадку наявності в одного об'єкта декількох частин, що мають різний термін корисного використання, заміна кожної такої частини при відновленні враховується як вибуття і придбання самостійного інвентарного об'єкта. .

Витрати на виробництво усіх видів ремонту основних засобів виробничого призначення включаються у витрати виробництва (витрати обігу). Витрати на технічний огляд і відхід, витрати по підтримці об'єктів основних засобів у робочому стані включаються у витрати на обслуговування виробничого процесу.

Можливі наступні способи віднесення витрат на ремонт основних засобів на витрати виробництва:

1. Якщо необхідно проводити великі планові чи особливо складні види ремонту, то для рівномірного віднесення даних витрат на витрати виробництва організація може створювати ремонтний фонд. Засобу ремонтного фонду формуються за рахунок щомісячних відрахувань, які відносяться на витрати виробництва, і витрачаються по цільовому призначенню. Ремонтний фонд може бути утворений для використання протягом ряду років, і його залишок на кінець звітного року переноситься на наступний звітний період.

2. Організація може створювати резерви на майбутній ремонт основних засобів (у тому числі орендованих) без формування ремонтного фонду. Сума щомісячних відрахувань у резерв на ремонт основних засобів вираховується виходячи з кошторисної вартості ремонту.

3. Якщо витрати на ремонт основних засобів рівномірні протягом року, то можна відносити їх на витрати виробництва безпосередньо в тому звітному періоді, в якому, вони були зроблені.

4. Якщо виникли непередбачені витрати на ремонт, то можливо віднести їх до складу витрат майбутніх періодів, і в наступні звітні місяці розрахунковими частинами рівномірно списати на витрати виробництва (витрати обігу).

Обраний організацією спосіб віднесення витрат на ремонт основних засобів на витрати виробництва (витрати звертання) повинний бути закріплений в обліковій політиці організації.

10. Відповідно до чинної практики інвентаризація необоротних активів має проводиться на перше число місяця. Для проведення інвентаризації необоротних активів наказом керівника установи утворюється комісія, до складу якої входять керівник установи (заступ­ник керівника), головний (старший) бухгалтер та працівник установи. Робота комісії розподіляється відповідно за місцем перебування необоротних активів та матеріально відповідальних осіб, при цьому перевірка кожного виду необоротних активів має свої особливості. Так, інвентаризація основних засобів починається з перевірки відповідної технічної документації на зазначені об’єкти, а нематеріальних активів — з установлення наявності за документами з оприбуткування чи майновими документами. Під час перевірки капітальних робіт або часткової ліквідації будівель і споруд комісія контролює відповідні документи на предмет вартості зазначених робіт.