Тема 4 статистичні показники методичні вказівки

Дані про розміри та кількісні співвідношення соціально-економічних явищ подаються за допомогою статистичних показників.

Статистичний показник  це узагальнююча характеристика явищ і процесів, в якій поєднується їх якісна та кількісна визначеність. Якісний бік показника визначається сутністю явища (що відбивається в його назві), а кількісний бік  числовим значенням та відповідною одиницею виміру. Якісний зміст показника поєднується з його числовим вираженням за допомогою моделі показника, що містить його назву, алгоритм розрахунку, одиницю, застосовувану під час вимірювання, а також місце та час, на який припадає явище чи процес.

Показники поділяються на види залежно від їх аналітичної функції, способу обчислення та ознаки часу.

За аналітичною функцією розглядають показники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтенсивність прояву, структуру, зміну в часі або порівняння у просторі.

За способом обчислення розрізняють первинні та похідні показники. Первиннi визначаються зведенням даних статистичного спостереження й подаються у формi абсолютних величин. Похiд- нi — обчислюються на базi первинних або інших похідних показникiв. Вони мають форму середнiх або вiдносних величин.

Окрему групу становлять взаємообернені показники  пара характеристик одного і того явища, але прямий показник змінюється в напрямі зміни явища, а обернений — у протилежному напрямі. Наприклад, споживчі ціни (прямий) та купівельна спроможність грошової одиниці (обернений).

За ознакою часу розрізняють інтервальні та моментні показники. Iнтервальнi характеризують явище за певний період часу (мiсяць, квартал, рiк). Наприклад, річний експорт товарів та послуг, середньомісячні сукупні витрати на душу населення. Моментні показники характеризують явище за станом на певний момент часу: зовнішній борг держави на початок року, площа приватизованої землі на кінець року. Iнтервальнi та моментнi показники можуть бути як первинними, так i похiдними. Наприклад, площа зрошуваних земель — первинний моментний показник, а частка таких земель щодо загальної площi — похiдний.

Абсолютнi статистичні величини характеризують розмiри соцiально-економiчних явищ  обсяги сукупностi чи обсяги значень ознаки — і є iменованими числами. Тобто кожну абсолютну величину вимірюють у певних одиницях: штуках, тоннах, гривнях тощо.

Залежно від мети дослідження та сутності досліджуваного явища застосовують натуральні, умовно-натуральні, комбіновані, трудові та вартісні одиниці. Абсолютні величини мають самостійне значення, а також є підґрунтям для обчислення відносних і середніх величин.

Вiдносні статистичні величини характеризують кiлькiсні спiв­вiдношення між рiзнойменними чи однойменними показниками.

Кожна вiдносна величина являє собою дрiб, чисельником якого є порiвнювана величина, а знаменником — база порiв­няння. Вiдносна величина показує, у скiльки разiв порiвнювана величина перевищує базисну або яку частку перша становить щодо другої, iнодi — скiльки одиниць однієї величини припадає на 100, на 1000 i т. д. одиниць iншої (базисної) величини.

Більшість відносних величин ґрунтуються на порівнянні однойменних показників: вiдноснi величини динамiки, просторових порівнянь, порiвняння зі стандартом, а також вiд­носнi величини структури та координацiї. Співвідношенням різнойменних показників визначається лише відносна вели­чина інтенсивності.

Відносна величина інтенсивності характеризує ступінь поширення явища в певному середовищі. Це іменована величина, у котрій поєднуються одиниці, якими вимірюються чисельник і знаменник. Наприклад, показник густоти населення (осіб /км²), демог­рафічні показники (шлюбності та розлучуваності) на 1000 осіб шлюбного віку (проміле — ‰), злочинність на 100 000 осіб, стар­ших за 14 років.

Вiдносна величина динамiки характеризує напрям та iнтен­сивнiсть змiни явища у часі, визначається спiввiдношенням значень показника за два перiоди чи моменти часу. При цьому базою порiвняння може бути або попереднiй, або вiддаленіший у часi рiвень. Наприклад, інвестиції в галузь становили, млн грн.: у 1995 р. — 420, у 2000 р. — 588. Порівнюючи значення показника, дістаємо темпи зростання інвестицій: 588 : 420 = 1,4. Якщо значення показника зменшується, вiдносна величина динамiки буде меншою за одиницю.

Передумовою обчислення вiдносних величин динамiки є по­рiвняннiсть даних за одиницею, якою їх вимiряно (для вар­тiсних показникiв — порівнянність цiн), методикою розра­хунку показника, масштабом об’єкта.

Відносна величина просторового порівняння характеризує від­ношення розмірів або рівнів однойменних показників за різними територіями чи об’єктами.

Найчастiше це регiональнi чи мiжнароднi порiвняння показникiв економiчного розвитку або життєвого рiвня. Вибір бази порiвняння довільний. Головне, щоб методика розрахунку порівнюваних показників була однаковою. Наприклад, зіставляються рів­ні середньодушових витрат міського та сільського населення або середня очікувана тривалість життя чоловіків і жінок.

Базою порівняння може бути певне еталонне значення показника, норматив, стандарт, оптимальний рiвень. Тоді визначається відносна величина порівняння зі стандартом. Такими вiднос­ними величинами порівняння є виконання договiрних зобов’я­зань, використання виробничих потужностей, додержання норм витрат тощо. Наприклад, у разі визначення показника бідності за життєвий стандарт у країні беруть 40 % значення середньодушового сукупного доходу населення в цілому. Будь-яке вiдхилення вiдносної величини вiд 1 чи 100 % свiдчить про порушення оптимальностi процесу.

Отже, для показникiв, якi не мають визначеного еталона (захворюванiсть, злочиннiсть тощо), базою порiвняння може бути максимальне чи мiнiмальне значення або середня по сукупностi в цiлому.

Вiдносна величина структури характеризує склад сукупностi за тією чи iншою ознакою і визначається вiдношенням розмiрiв складових сукупностi до загального пiдсумку. Скiльки складових, стiльки вiдносних величин структури. Кожну з них окремо називають часткою, або питомою вагою, виражаючи простим чи десятковим дробом або у процентах. Наприклад, частка осіб допрацездатного віку становить 1/4 (або 0,25, або 25 %) від загальної чисельності населення.

Вiдноснi величини структури адитивнi. Сума всiх часток дорiвнює одиницi. Якщо частку j-ї складової сукупностi позначити d_j, то d_j = 1 або, у процентах, d_j = 100 %. Відносні величини структури порівнюються також у часі в межах порівняних складових. Так оцінюються структурнi зрушення, тобто змiни у скла­дi сукупностi за певний перiод часу. Аналогiчно можна порiвняти структуру рiзних за обсягом сукупностей. Рiзницю мiж вiдповiд­ними частками двох сукупностей називають процентним пунктом (п. п.).

Вiдносна величина координацiї характеризує співвідношення, пропорцію між розмірами окремих складових сукупності і показує кількість одиниць однієї частини сукупності, що припадає на 1 або 100 одиниць іншої, взятої за базу порівняння. Вибір бази порівняння довільний. Наприклад, коефіцієнт збалансованості статі показує, скільки чоловіків припадає на кожних 1000 жінок або навпаки.