Тема 3 зведення та групування статистичних даних методичні вказівки

Зведення та групування — другий етап статистичного дослідження.

Зведенням називають процес упорядкування, систематизації, агрегування і наукової обробки первинного статистичного матеріалу для вивчення типових властивостей і закономірностей соціально-економічних явищ і процесів.

Зведення буває просте і складне. Просте зведення — це підбиття підсумків первинного матеріалу. Складне зведення поєднує комплекс операцій: групування одиниць, підбиття групових і загальних підсумків, подання результатів зведення у формі статистичних таблиць і графіків.

За організацією роботи визначають централізоване і децентралізоване зведення.

Статистичне групування — це поділ сукупності на групи та підгрупи за істотними для них ознаками. Залежно від мети дослідження групування поділяють на структурні, типологічні та аналітичні.

Структурне групування характеризує склад однорідної сукупності за певними ознаками.

Типологічне групування поділяє неоднорідну сукупність на якісно однорідні групи, класи, соціально-економічні типи.

Аналітичне групування використовують для вивчення наявності та напряму зв’язку між ознаками, з яких одна є результативною, а інша факторною, що впливає на результат. Аналітичне групування здійснюється за факторною ознакою, і в кожній групі визначається середній рівень результативної ознаки. За наявності зв’язку між ознаками групові середні від групи до групи поступово змінюються (збільшуються чи зменшуються). Паралельне зіставлення групових середніх факторної та результативної ознаки дає змогу визначити не лише напрям зв’язку, а й ефект впливу фактора на результат.

Поділ групувань на три види дещо умовний. Найчастіше групування універсальні: одночасно виокремлюються типи, визначається склад сукупності, виявляється взаємозв’язок між ознаками.

Вибір групувальної ознаки є одним з важливих питань, виріше­ння якого залежить від особливостей явища, що вивчається, і конк­ретних завдань, які при цьому вирішуються. Групування можна проводити за однією ознакою, тоді його називають простим. У разі поєднання двох і більше ознак групування є комбінаційним, тобто групи з однією ознакою поділяються на підгрупи за іншою ознакою. Наприклад, групування підприємств за формою власності та розміром прибутку на одного працівника.

Групування здійснюються за атрибутивними або кількісними ознаками. Якщо групувальна ознака атрибутивна, то кількість груп визначається кількістю її різновидів. Наприклад, у разі групування працівників підприємства за рівнем кваліфікації їх можна поділити на 4 групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані.

У статистичній практиці широко застосовують розмежування сукупностей за атрибутивними ознаками — так звані класифікації та номенклатури. Вони розробляються міжнародними та національними статистичними органами і рекомендуються як ста­тистичний стандарт. Наприклад, класифікація видів еконо­мічної діяльності, торговельна класифікація тощо.

У разі групування за варіаційною ознакою постає запитання про кількість груп та інтервали групування. Кількість груп, на які поділяється сукупність, залежить від обсягу сукупності та ступеня варіативності групувальної ознаки.

У сукупностях з близьким до нормального розподілом кількість груп орієнтовно можна визначити за формулою Стерджеса:

,

де n — обсяг сукупності; m — кількість груп (інтервалів).

Інтервали можуть бути рівними або нерівними, відкритими або закритими. У структурних і аналітичних групуваннях застосовують рівні інтервали. За умови рівномірної зміни ознаки у межах варіації ширина такого інтервалу h визначається за формулою

,

де x_max – x_min — діапазон варіації значень ознаки; m — кількість груп.

Наприклад, середньодушовий дохід працівників фірми коливається від 160 до 280 грн.; якщо m = 4, ширина інтервалу становить:

,

а межі інтервалів відповідно: 160—190; 190—220; 220—250; 250 і більше. Оскільки верхні межі попереднього інтервалу збігаються з нижніми межами наступного інтервалу, то порядок віднесення до певної групи межових значень ознаки визначають слова, що характеризують останній відкритий інтервал «250 і більше». Отже, нижня межа закритого інтервалу береться «включно», а верхня «виключно». Якщо межі варіації ознаки доволі широкі, а розподіл значень нерівномірний, використовують нерівномірні інтервали, сформовані, зокрема, за принципом кратності, коли ширина кожного наступного інтервалу в кілька разів більша (менша) за ширину попереднього.

Припустимо, що вартість основного капіталу на підприємствах галузі коливається в межах від 20 до 810 млн грн., а рентабель­ність виробництва — від 5 до 50 %. За кожною ознакою виокремимо 4 групи, скориставшись за вартістю основного капіталу принципом рівних інтервалів:

,

а за рентабельністю — принципом кратності інтервалів (k = 2). Тоді інтервали групувань підприємств галузі за цими ознаками будуть такими:

Групи за вартістю основного капіталу, млн грн.	Групи за рентабельністю виробництва, %
20—35	5—10
65—50	11—20
50—65	21—40
65—80	41 і більше

Різновидом структурних групувань є ряди розподілу. Статистичний ряд розподілу — це впорядкований поділ одиниць сукупності на групи за певною ознакою, що варіює. Він складається з двох елементів: варіантів і частот. Варіантами є окремі значення групувальної ознаки, а частоти показують, як часто повторюються окремі значення варіант. Відносні частоти називаються частками й виражаються коефіцієнтами чи процентами (відсотками).

Залежно від статистичної природи групувальної ознаки розглядають ряди розподілу атрибутивні й варіаційні. За дискретною ознакою кількість варіант обмежена. Отже, утворюється диск­ретний ряд, наприклад розподіл сімей за кількістю дітей. Якщо дискретна ознака варіює в широких межах або групувальна ознака неперервна, утворюється інтервальний ряд розподілу, наприклад розподілу міст за чисельністю населення.

Результати статистичного зведення й групування подаються у формі статистичних таблиць чи графіків.

Статистичні таблиці складаються з підмета і присудка. Залежно від структури підмета таблиці поділяються на прості, групові та комбінаційні. У простій таблиці підмет подається переліком елементів сукупності. У підметі групових таблиць об’єкт поділяється на групи за однією ознакою, а в комбінаційних — за двома і більше ознаками.

Статистичні таблиці складаються і оформляються згідно з установленими правилами. Обов’язковими атрибутами статистичної таблиці є загальні і внутрішні заголовки, підсумковий рядок, цифрові дані. Внутрішні заголовки розміщуються як угорі, так і збоку таблиці; заголовки граф містять назву показників та їх одиниці, які в межах однієї графи записуються з однаковою точністю.