- •2.Предмет кпзк
- •3.Система кпзк.
- •4.Поняття та види конст-правових інститутів в кпзк
- •5.Конст принципи як елемент системи кпзк. Співвідношення конст принципів та принципів конст.
- •6.Поняття та закріплення в Заруб країнах принципу правової держави .
- •7.Конст принцип верховенства права в англо американській системі права..
- •8. Поняття та закріплення в Заруб країнах принципу розподілу влад
- •9. Поняття та закріплення в Заруб країнах принципу народного суверенітету.
- •10.Субєкти конст права в зк поняття та види
- •13.Предемет та методи науки конст права зк
- •Методи (основні):
- •14.Поняття та класифікація джерел конст права зк
- •15.Формалізовані джерела конст права в зк
- •16.Неформалізовані джерела права зк
- •17.Конст як джерело в зк
- •18.Ієрархія норм конст права зк на прикладі Франції та Італії
- •19.Закон як джерело конст права в зк, поняття та класифікація Класифікація за юридичною силою (закони):
- •20.Судовий прецедент як джерело конст права в зк,поняття та види
- •В науці конституційного права судові прецеденти поділяються на 2 види:
- •23.Конст-правовий звичай як джерело конст права в зк,поняття та ознаки,приклади.
- •Звичай, як джерело права передбачає наявність наступних ознак:
- •Приклади конституційно-правового звичаю
- •26.Нпа інтеграційних обєднань держав та міжнародні як джерела конст права в зк.
- •27.Поняття і сутність констуції Поняття Конституції має 2 значення:
- •Що до сутності конституції виділяють 2 підходи:
- •Що до меж конституційного регулювання виділяють 3 моделі:
- •Юридичні властивості конституції:
- •28.Теорія та практика установчої влади в конст заруб країнах.
- •29.Еволюція змісту сучасних конст особливості змісту новітніх конст. Етапи конституційного розвитку:
- •Особливості новітніх конституцій:
- •30.Розвиток та перегляд конст в зк.Порядок внесення змін.
- •31.Форма і структура конст зк(сша ,Франція,фрн)
- •33.Поняття та основні способи правової охорони констит в зк 34.Правові та неправові способи охорони конст в зк.
- •Правовий захист к-цій.
- •35.Інститут конст юрисдикції в зк.
- •36.Поняття конст контролю в зк.
- •37.Основні моделі конст контролю,Американська,Швейцарська ,модель контролю. Інститут “Amparo”, Німецька система тотального контролю.
- •38.Види та форми конст контролю в зк.
- •39.Органи що здійснюють конст. Контроль в сша, Велика Британія, фрн, Італія,Франція,Австрія,Іспанія(порядок формування та компетенція).
- •40.Конст-правовий статус Конституційної Ради Франції порядок формування та повноваження.
- •41.Поняття конст-правового статусу особи в зк.Основні підходи.
- •Моделі конституційно-правового статусу особи (основні 4):
- •42.Елементи конст-правового статусу особи в зк.
- •43.Інститут громадянства в зк поняття, способи набуття та припинення.Європейська конвенція про громадянство.
- •44.Класифікація конст-прав і свобод в зк.
- •45.Ознаки конст прав і свобод в зк.
- •46.Ознаки та зміст особистих прав і свобод в зк.
- •47.Ознаки та зміст політичниз прав і свобод в зк.
- •48Методи конст-правого закріплення прав і свобод в зк.
- •49.Гарантії реалізації конст прав і свобод в зк. Правило Міранди,Мандамус,habeas corpus.
- •50.Інститут омбудсмана в системі гарантій конст прав і свобод людини і громадянина в зк.
- •51.Європейський суд з прав людини в системі конст праві свобод людиниі громадянина в зк.
- •52.Порядок обмеження конст прав і свобод в Конституційній практиці зк.
- •53.Судовий та позасудовий захист конст прав і свобод в зк.
- •54.Американський “біль про права”
- •55.Конст форми безпосередньої демократії поняття та види.
- •56.Іститут референдуму в зк.
- •58.Право народного вето, народної законодавчої ініціативи та право народного розпуску представницького органу в зк.
- •59.Конст-правовий інститут виборів в конст праві зк
- •60.Основні стадії виборчого процесу в зк.
- •61.Підготовча стадія виборчого процесу в зк
- •62.Голосування як стадія. Способи голосування.
- •63.Виборча геометрія та виборча географія.
- •64.Мажоритарна виборча система
- •65.Пропорційна виборча система.
- •66.Поняття та ознаки політичних партій в зк
- •68.Функції політичних партій в зк.
- •69.Класифікація політ партій в зк
- •70.Партійні системи в зк.
- •71.Реглмаентація правового статусу та порядку діяльності політичних партій в зк,
- •72.Концепція інститут форми держави в зк.
- •73.Поняття форми державного правління.
- •74.Поняття та види монархій
- •75.Поняті та види республік
- •76.Політико правові ознаки парламентарних форм правління.
- •77.Поняття та види форм політико територіального устрою в зк.
- •78.Конст інститут автономій в зк поняття та види.Особливості у Францій, Італії, Данії
- •79.Поняття та види федерацій, Сучасні теорії федералізму.Розподіл повноважень між центром і та суб’єктами.
- •83.Зовнішня структура зарубіжних парламентів.(сша Японія Італія фрн)
- •84.Способи формування палат парламенту.
- •86.Конст-правовий статус депутатів зарубіжних парламентів.
- •87.Керівні органи палат парламенту в зк.(сша,Велика Британія,фрн)
- •88.Парламентські комітети в зк. 89.Тимчасові комітети в парламентах зк.
- •92.Основна компетенція зарубіжних парламентів.
- •93. Додаткова компетенція зарубіжних парламентів.
- •94.Стадії законодавчого процесу в парламентах зк(сша, Велика Британія, Італія,Франція,фрн)
- •96Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в зк
- •98.Судові повноваження зарубніжних парламентів.
- •99.Поняття конст правоого інституту глави держави в зк.
- •100.Особливсті конст правового статусу монарха.Системи престолонаслідування.
- •101.Особливості конст-прав статусу президента як глави держави в зк(сша, фрн, Франція,Ізраїль ,Польща, Італія)
- •102.Повноваження глави держави в зк.
- •103.Конст правий статус глави держави в Швейцарській конфедерації та державі Ізраїль.
- •104 Поняття конст правого інститут уряду в зк
- •105.Основні способи формування уряду в зарубіжних країнах(сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •106.Стуктура уряду в зк )сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •107.Основні моделі організації урядів в зк. (сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •108.Поняття та особливості конст відповідальності урядів зк. ----109.Форми конст відповідлаьнсті уряду в зк.
- •110.Конструктивний вотум у фрн.
- •111.Політична відповідальність уряду Італії
- •113.Організація органів місцевого самоврядування в зк.
- •114.Поняття та загальна характеристика органів місцевого самоврядування в зк
- •115.Основні моделі місцевого самоврядування в зар.Кр.
- •116.Повноважження органів місцевого самоврядування в зк.
- •117. Організація місцевого самоврядування на прикладі сша, Великої Британії, Франції, Італії, фрн, Канади.
- •118.Взаємовідносини муніципальних органів з державною владою.
- •119.Конст, законодавчі та судові гарантії місцевого самоврядування на прикладі Болгарії рф,та Австрії.
- •120.Конституційна організація судової влади в зарубіжних країнах.
107.Основні моделі організації урядів в зк. (сша, Велика Британія, Франція, Італія )
За партійним складом розрізняють такі види урядів:
-
однопартійний уряд - в тих парламентський державах, в який яка-небудь партія має більшість місць у парламенті, така ситуація характерна для країн з двопартійною системою (Великобританія, Австралія, Канада) і країн з однією домінуючою партією; в президентських республіках також формується однопартійний уряд, оскільки глава держави призначає міністрів із своєї партії, і лише інколи поодиноких представників інших партій або безпартійних спеціалістів, при чому представники інших партій в такому уряді повинні діяти у відповідності із політикою президента.
-
в напівпрезидентський республіках склад уряду може бути в певній мірі пов’язаний із складом парламенту (наприклад, у Франції уряд повинен отримати вотум довіри парламенту), в деяких постсоціалістичних державах президент хоча може і не враховувати склад парламенту, але повинен враховувати думку парламенту щодо кандидатури прем’єр міністра. Тому в таких країнах уряд як правило вважається безпартійним, оскільки до його складу входять представник різних партій і немає ведучої партії. Такий уряд не може впроваджувати в життя політику однієї партії, тим більше, що загальне керівництво таким урядом здійснює безпартійний, чи формально безпартійний президент.
-
Якщо в парламентській монархії чи республіці в парламенті немає більшості від якоїсь партії, то формується багатопартійний (коаліційний) уряд, який на основі попередньої домовленості підтримується необхідною кількістю парламентарів. Лідери партій ділять між собою міністерський пости, чим такий уряд і відрізняється від багатопартійного уряду у постсоціалістичних державах, де президент призначає міністрів.
-
Безпартійні уряди в свою чергу поділяються на:
-
ті, які характерні для країн з абсолютною монархією, де взагалі відсутні політичні партії (Саудівська Аравія, ОАЄ, Оман, Катар);
-
ті, які створюються в певні кризові моменти (це службові, ділові, чиновницькі, робочі уряди) (Португалія, Італія, Марокко).
-
При диктаторський режимах, коли всі політичні партії заборонені і уряд формується військовими зі складу із складу дивізій та полків.
-
Залежно від підтримки уряду парламентом розрізняють:
-
уряди більшості (уряди парламентської більшості – найбільш поширені);
-
уряди меншості (утворюються в тих випадках, коли в уряді є одна-дві крупні партії, які не мають більшості у парламенті, тому створений уряд називається парламентської меншості; одна з партій формує уряд, а декілька малочисельних партій не входять з принципових міркувань, чи не будучи запрошеними в коаліцію, але обіцяють підтримати уряд при голосуванні при вотумі довіри. Такий уряд меншості дуже нестійкий і утворюється в кризовій ситуації та називається тимчасовим або перехідним).
108.Поняття та особливості конст відповідальності урядів зк. ----109.Форми конст відповідлаьнсті уряду в зк.
Відповідальність уряду і його членів залежить від того, здійснювані ними правопорушення мають місце при виконанні службових обов’язків чи ні. В останньому випадку в ряді країн вони відповідають нарівні з іншими громадянами, хоча може бути передбачений і міністерський імунітет, коли міністр передається суду за постановою парламенту, а судить його особливий суд.
Відповідальність при виконанні службових обов’язків може бути: політична, кримінальна, цивільна та дисциплінарна.
Політична відповідальність може мати місце перед парламентом, президентом (главою держави), прем’єр-міністром.
Відповідальність перед парламентом полягає у вираженні ним вотуму недовіри уряду чи окремому міністру, у відмові в довірі уряду (це питання ставиться за ініціативою самого уряду) і як наслідок відставка уряду чи міністра. Як правило політична відповідальність має місце перед нижньою палатою чи однопалатним парламентом, перед верхньою палатою в рідких випадках (Італія).
Політична відповідальність міністрів може бути солідарною та індивідуальною.
При солідарній відповідальності навіть якщо недовіра висловлена одному міністру у відставку йде весь уряд (Франція, Іспанія, Куба).
При індивідуальній відповідальності у відставку йде тільки той міністр, якому висловлена недовіра.
Політична відповідальність перед главою держави виражається в заміщенні міністра (звільнення у відставку) президентом, зокрема за «неправильну політичну лінію». Це можливо у президентських та напівпрезидентських республіках.
Політична відповідальність перед прем’єр-міністром також полягає у вимозі прем’єра подати у відставку відповідного міністра, зокрема у випадку неузгодженостей з принципових питань.
Форми кримінальної відповідальності за злочини міністрів, здійснені при виконанні службових обов’язків неоднакові.
В одних країнах можливим є імпічмент, в інших – парламент може лише пред’явити обвинувачення (Польща, Франція), в останньому випадку міністра судить особливий суд (Високий суд правосуддя – Франція, Державний трибунал – Польща), за рішенням парламенту міністра може судити конституційний суд (Італія), але часто за цим слідує наступне передання справи у загальний кримінальний суд.
В загальному діє принцип, якщо міністр має імунітет (а в більшості випадків він його має), то обвинувачення повинне пред’являтися парламентом, але бувають і винятки з цього правила.
В світі були випадки засудження міністрів за хабарництво, за несплату податків.
Цивільна відповідальність виражається в позовах до уряду та міністрів за нанесення фізичним та юридичним особам шкоди у випадку порушення законів при виконані службових обов’язків.
Дисциплінарна відповідальність може бути лише індивідуальною. Вона виражається у стягненнях, які накладаються прем’єр-міністром чи президентом за упущення по службі.