21. Класичні теорії міжнародної торгівлі.

А.Сміт перший, доводячи вигідність для країни вільної торгівлі, розробив теорію абсолютних переваг. Згідно з цією теорією країни, що володіють природними перевагами та придбаними перевагами у виробництві тих чи інших товарів, можуть виготовляти їх ефективніше, ніж інші. Якщо торгівля не буде обмежена, - стверджував А. Сміт, - то кожна країна спеціалізуватиметься на виробництві тих товарів і послуг, в якому вона має абсолютну перевагу. Обмін між країнами надлишками спеціалізованої продукції є вигідним для кожної країни, оскільки дає змогу: 1) реалізувати надлишки конкурентоспроможного виробництва і 2) придбати на отриманий дохід більшу кількість імпортного товару, ніж вона сама могла б виготовити.

Д. Рікардо розвинув доводи А. Сміта на користь вільної торгівлі і розширив зону порівняльних переваг для вигідної міжн. торгівлі, ввівши принцип відносної переваги. Теорія відносної переваги у витратах стверджує, що міжнародна торгівля вигідна для будь – якої країни і для тієї, котра ні в чому не має переваг, і для тієї, котра має переваги абсолютно для всіх товарів. У кожній країні завжди знайдеться товар, виробництво якого більш ефективне, ніж виробництво решти товарів. Країна отримає більший виграш, якщо сконцентрує свої ресурси на більш ефективних виробництвах. Країні невигідно розвивати навіть ті галузі, де витрати виробництва нижчі, ніж в інших країнах, але різниця у витратах менша, ніж на виробництво продукції продуктивнішої галузі в даній країні. Товар, для якого відносна вигода є найбільшою, і повинен експортуватись.

Міжнародна торгівля збільшує дохід і рівень життя країн, що торгують між собою. Нація, яка ігнорує принцип порівняльних переваг, імовірно поплатилася б зниженням життєвого рівня населення і уповільненням темпів економічного зростання.

Теорія Д. Рікардо не з’ясувала до кінця походження порівняльних переваг, якими володіє та чи інша країна. Вони залишили відкритим питання: чому окрема країна стає більш ефективною у виробництві певного товару?

У першій половині ХХ ст.. шведські економісти Елі Хекшкр і Бертін Олін одними з перших запропонували систематизоване пояснення джерел порівняльних переваг, відоме як теорія відносної забезпеченості чинниками виробництва Хекшера - Оліна

22. Теорія Гекшера-Оліна. Парадокс Леонтьєва.

Згідно з теорією Хекшера — Оліна у країнах спостерігається тенденція експортувати товари, для продукування яких використо­вуються надлишкові фактори виробництва та, навпаки, імпортувати товари, для виробництва яких необхідні відносно рідкісні фактори.

У 1948 р. Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва , яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Самуельсона — міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.

Гомогенний капітал — це капітал, який має однакові продуктив­ність та ризикованість; гомогенна праця — це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенні землі — це землі з однаковою родючістю, станом грунтів тощо.

Теорія факторів виробництва пояснює виробництво товарів як результат використання первісних елементів — факторів вироб­ництва. Класична економічна теорія виділяє три основні фактори: працю, землю та капітал.

Експорт товарів може бути замінений переміщенням фак­торів виробництва.

Під ціною фактора розуміється винагорода, яку отримує влас­ник фактора за його використання. Для праці це — заробітна пла­та, для капіталу — відсоткова ставка, для землі — рента.

Парадокс Леонтьєва - теорія співвідношен­ня факторів виробництва Хекшера—Оліна не підтверджується на практиці: праценасичені країни експортують капіталомістку про­дукцію, тоді як капіталонасичені — працемістку.

Наприклад, один і той самий продукт може вироблятися на ос­нові різної технології — з високими затратами праці або капіталу, іншими словами, він може бути працемістким у праценадлишковій країні та капіталомістким — у капіталонаддишковій країні. США виробляють пшеницю капіталомістким способом (високий рівень механоозброєності праці) завдяки надлишку дешевого капіталу відносно трудових ресурсів. В Україні та ж пшениця виробляється з використанням меншої кількості машин, тому що держава має багато дешевих трудових ресурсів. Той факт, що продукція може вироблятися різними методами, є одним із пояснень парадокса Леонтьєва.