5

Тема 1. Теорія держави

1. Походження держави. Основні теорії походження держави і права

2. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади

3. Поняття, ознаки та функції держави

4. Форма держави

5. Механізм (апарат) держави

6. Політична система суспільства

7. Громадянське суспільство та правова держава

1. Походження держави. Основні теорії походження держави і права

Епоха первісного ладу – це період від появи перших людей до виникнення держави. В залежності від способів господарювання виділяють два періоди у розвитку п/с ладу: період добувної економіки та період виробничої економіки. П\с було певним чином організовано: сім’ї, роди, фратрії (декілька родів), племена, союзи племен. Родова община – це колектив людей, об’єднаних кровно-родинними зв’язками, спільністю майна і праці. Спільна праця породжує спільну власність. Відсутність прибуткового продукту зумовлювала неможливість використання чужої праці, рівність соціального стану та ін. Влада – це здатність владноможного суб’єкта визначати варіанти поведінки підвладного і домагатися здійснення такої поведінки. Суспільна влада здійснюється суспільними суб’єктами.

Джерелом і носієм влади була вся община, засіб реалізації – первісне самоврядування. Представники влади – вожді, старійшини, досвідчені та шановні люди. Регулювання відносин здійснювалося звичаями – правилами поведінки, які складалися на основі їх постійного повторення і виконувалися в силу звички. Крім того були табу – незаперечні заборони. У первісному суспільстві ще не існувало право. Звичаї тісно перепліталися з релігією та зачатками моральних устоїв суспільства. Первісні люди виконували соціальні норми добровільно, без спеціального примусу, що притаманний державі.

Характерні риси п/с ладу: кровно-родинний колектив; спільні знаряддя праці; природний (статевовіковий) розподіл праці; колективні форми вирішення загальних справ; регулювання поведінки людей з допомогою звичаїв та інших соціальних норм.

Держава виникла внаслідок розкладу родоплемінного устрою, відокремлення від суспільства вождів та наближених до них осіб. Економічна основа – відокремлення землеробства, скотарства, ремесла та торгівлі. Первісні люди від привласнювального господарства, що базувалося на мисливстві, збиранні, рибальстві, поступово почали переходити до виробництва. Розвивалися (відокремлювалися) скотарство, обробка землі, вирощування злаків, ремесло і торгівля. Спеціалізація призвела до виникнення додаткового продукту, можливостей товарообміну та привласнення результатів чужої праці. Родова община перетворюється в сусідську (селянську) общину. Крім того відбувається перехід від кочового до осідлого способу життя, упорядкування шлюбних стосунків між родами. Виникла необхідність у новій територіальній організації суспільства, яка б охоплювала усе населення за місцем проживання, принципами підлеглості. Перша форма держави – місто-держава. Розпад первісного родоплеміного суспільства, розвиток засобів виробництва, зміна соціальної структури суспільства привели до зміни способу виробництва і споживання та до утворення політичної організації суспільства і держави.

Формування держави відбувалося різними шляхами:

Східний (азіатський) шлях – зберігались основні структури первісного ладу (земельна община, колективна власність, відсутність класів). Це були, як правило, абсолютні, деспотичні монархії. Апарат держави формувався з органів управління родоплемінних об’єднань, а політичне панування було пов’язано з виконанням громадської функції. Основні чинники виникнення держави: необхідність забезпечення общинників земельними угіддями, водою, іригаційними спорудами тощо; об’єднання чималої кількості людей та території і здійснення єдиного управління суспільством.

Антична державність: розклад родової організації влади, перехід від колективної до приватно власності на землю, засоби виробництва, класовий поділ населення. Класичний приклад – Афіни: держава виникла внаслідок двох політичних революцій: реформи Солона (доступ до влади за майновим принципом) та реформи Клісфена (запровадження територіального поділу населення, виникнення різних соціальних груп). У Стародавньому Римі виникнення держави ускладнювалось боротьбою плебеїв проти патриціїв. Деякий час були встановлені демократичні порядки, але наприкінці ІІ тис. до н.е. загострюються внутрішні суперечності.

У більшості народів Західної та Східної Європи виникала ранньофеодальна держава. У Німеччині створення держави поєднувалось із завоюванням народів, які проживали на суміжних територіях.

Право виникає на етапі становлення ранньокласового суспільства як нормативний засіб регулювання виробничого господарства. Виникнення права обумовлено тими ж причинами, що й виникнення держави, по-перше – змінами в економічних відносинах. Для вирішення багатьох завдань, які вже не могли регулювати звичаї та табу, мало з’явитися право з притаманними йому загальнообов’язковістю, формальною визначеністю і гарантованістю державним примусом на випадок порушень. Розрізняють загальносоціальне право (права людини, нації, народу, об’єднань) та юридичне – задекларовані державою правила поведінки суб’єктів, щоб відображати правду, справедливість та ін.

Становлення права – тривалий історичний процес. Основні шляхи формування права:

– Визнання правом індивідуальних фактичних стосунків, що повторюються.

– Санкціонування державою звичаїв первісного суспільства (звичаєве право). Це відбувається тоді, коли звичай отримує мовчазне або офіційне схвалення держави і захищається нею.

– Утворення правових норм судовими органами (судові прецеденти). Суди приймали рішення по конкретній справі, а в майбутньому рішення ставали загальнообов’язковими правилами, нормами при вирішенні аналогічних справ.

– Безпосереднє встановлення правових норм державною владою у вигляді нормативно-правових актів.

На відміну від соціальних норм норми юридичного права в умовах державності є засобом, що його держава використовує для управління населенням. Вони виражають волю панівних верств населення, встановлюються чи санкціонуються державою, яка забезпечує їх реалізацію

Основні теорії походження держави:

1. Патріархальна (Аристотель, Фільмер): держава – результат історичного розвитку сім’ї. Спочатку люди об’єднуються в сім’ї, декілька сімей – селище, з селища утворюється держава. Державна влада – продовження батьківської влади, влади домохазяїна в сім’ї.

2. Теологічна (Х.Аквінський, Ж.Марітен): держава і право утворені Богом. Держава вічна і непорушна; влада передана правителям від Бога і покликана захищати благо всіх.

3. Договірна або природно-правова (Т.Гоббс, Дж.Локк, О.Радищев, П.Пестель): держави виникли внаслідок укладення людьми угоди (договору) між собою про свідоме самообмеження своєї свободи на користь загальних інтересів, спільного існування. На певному етапі розвитку права одних людей суперечать правам інших, виникає насильство, порушується порядок. Тоді люди домовляються встановити над собою державу, яка захищає їх права, відповідає за дотримання порядку та ін.

4. Насильницька (Л.Гумплович, К.Каутський): держава – результат внутрішнього або зовнішнього насильства. Внутрішнє – насильство однієї групи суспільства над іншою, що породжує політичний устрій (державу). Зовнішнє насильство – завоювання територій, поневолення одних племен іншими. Для закріплення влади над завойованими народами, для насильства над ними створюється держава, а разом з нею – право.

5. Марксистська (класова, матеріалістична): держава – результат процесу розвитку п/с ладу, поступового переходу до виробничого способу господарювання, виникнення приватної власності, диференціація суспільства. Держава є апаратом примусової влади, право – закріплення волі пануючого в суспільстві класу.

6. Психологічна (М.Коркунов, Л.Петражицький): виникнення держави обумовлене особливостями людської психіки. Держава необхідна для вирішення психологічних суперечностей між активними особами, здатними володарювати, та пасивними – здатними вирішувати.

7. Органічна (О.Конт, Г.Спенсер): держава – продукт соціальної еволюції. Суспільство і держава – різновиди біологічних організмів.

8. Теорія конвергенції: існування двох протилежних систем – капіталізму і соціалізму, які поступово зближаються, втрачають відмінність і на певному етапі зливаються в постіндустріальне суспільство (концепція розвитку держави в залежності від її сутності і соціального призначення).