Загальна характеристика та класифікація мовних звуків
Звуки мовлення творяться органами мовлення, до яких належать дихальний апарат (діафрагма, легені, бронхи, трахея, гортань з голосовими зв 'язками, глотка, рот, ніс) і органи артикуляції (язик, зуби, губи, піднебіння, язичок). Розрізняють активні (які здійснюють різні рухи, потрібні для творення звуків) і пасивні (нерухомі: тверде і м'яке піднебіння, зуби) мовні органи.
Усі мовні звуки утворюються під час видихування: повітря з легень через бронхи і трахею потрапляє в гортань. Гортань складається з двох хрящів, до яких прикріплені голосові зв'язки. Хрящі можуть рухатися, що зумовлює зближення голосових зв'язок. Якщо зв'язки зближені і напружені, то струмінь повітря проривається через перешкоду, яку утворюють зв'язки, викликаючи їхнє дрижання. Внаслідок цього утворюються звукові хвилі, що зумовлюють виникнення шуму і голосу, з чого і складаються звуки мовлення.
Із гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом потрапляє в зів, а потім у ротову чи носову порожнину. Найважливішу роль у зву-котворенні відіграє ротова порожнина, де містяться основні органи вимовлення: язик, зуби, м'яке і тверде піднебіння, ясна.
Робота мовних органів у процесі творення звуків називається артикуляцією.
Усі мовні звуки переділяються на голосні й приголосні. Цей традиційний поділ здійснюється на основі таких ознак:
а) голосні звуки творяться голосом і формою ротової порожнини, яка змінюється залежно від положення губ і язика; приголосні звуки творяться голосом і шумом або тільки шумом;
б) голосні звуки виступають в українській мові складотвірними, на них може падати наголос, а приголосні не утворюють складів і не бувають наголошеними.
Використання літери ґ в українській мові
В сучасній розмовній українській мові є порівняно небагато слів із фонемою Ґ, як от: ґандж (вада), ґанджувати (охаювати, паплюжити), ґоґошитися (пиндючитися), ґава, ґрати (металічна решітка до вікон), ґедзь (овод), джиґун (залицяльник), дзиґа, ґудз (вузол), ґудзувати (зав’язувати), ґудзкуватий (з ґудзами, вузлуватий), ґудзик, ґвалт, ґила (грижа, випук у паху), ґуля (пухлина), ґатунок (сорт, вид), ґніт (рос. фитиль), Ґарлінка (назва села на Миколаївщині), Ґоґ і Маґоґ (біблійні назви народів), ґанок, ґроно, ґринджоли (різновид саней), ґралі (вила), ґаблі (вила), жґребло (металічна чесалка для коней і корів), мамалиґа, ґарбати (порпати), ґрамузляти (невміло писати), гольґати (пити з бульканням), лиґати (ковтати), догори дриґа (уверх ногами), ґедзкатися (сваритися), ґайда (давній пастуший інструмент для гри), ґиґнути (загинути), дзиґоніти (тремтіти з холоду), ґеґати (кричати по-гусячому), ґевкати (внутрішній відгук від падіння живого тіла), дриґатися (махати ногами), на миґах (з допомогою міміки та жестів), не до шмиґи (не до вподоби), ґляґ (порошок для вироблення бринзи з висушеного шлуночка ягняти), ґраса (яма для замісу глини), ґрасувати (місити глину ногами), брати на ґирґоші (нести когось у себе за спиною), ґондзлі (заков’язлі клубочки волокна, вовни чи волосся), ґондзятися (бабратися), ґондзя (забарна особа, що бабрається у чомусь), ґекання (часте говоріння фонеми Ґ замість Г), ґимба (губа), ґимбатий (губатий), ґилетка (діжечка для сиру), фіґлі (вигадки), фіґа (дуля), продавати фиґи-миґи (бездіяльничати), ґирилиця (збіговисько), ґирлиґа (палиця пастуха), леґейда (ледар), підґарля (воло, випуклість під підборіддям), ґешефт (торгове підприємство), ґибати (помахувати чимось), ґазда, ґаздиня, ґаздувати (господарювати), ґабдзувати (охаювати), ґевало (здоровило), мруґати (моргати), маґда (презирливо: дівчина-нечупара) та інші. Значна частина цих слів вживається у розмовному плані на рівні діалектизмів. Однак слід зауважити, що хоч і досить незначна кількість слів із літерою Ґ існує в сучасній українській розмовній мові, проте в багатьох випадках уникання літери Ґ через заміну її літерою Г призводить до плутанини і зневиразнення змісту в окремих висловлюваннях. Крім того, у деяких галузях мовознавства, як, скажімо, у загальній лінгвістиці, в історії української мови чи діалектології аж ніяк не можна обійтись без літери Ґ. Отже, літеру Ґ деякі мовознавці та історики вживають, так би мовити, самочинно з тієї простої причини, що без неї у багатьох випадках просто неможливо обійтися. В необхідності вживання літери Ґ найкраще переконують такі приклади: 1. Цей потрапить будь на чому заграти, а той потрапить буть що за ґрати, (тобто в тюрму). 2. Сквапно лигав (хапливо їв), та не сквапно лиґав (ковтав), тому й дуба дав. 3. А Гриць допавсь до каші та й лигав, не жуючи її лиґав (ковтав). 4. А хлоп’ятко без упину Смачну кашу лиг та лиг. І лишилось за хвилину Тої каші лиш на лиґ (ковток). 5. І маєток загарбав і хазяїна заґарбав (запорпав). 6. Гайда, хлопці! – Ґайда грає! (пастуший музичний інструмент). 7. Гніт нестерпучий пече, наче ґніт палючий. 8. А наш цуцик гав! та гав! – хоче наловити ґав. 9. Іване, гилѝ! Та не дістань ґили (не підірвись). 10. Ходив на гулі, доки не дістав ґулі. 11. Нашу малу Ганку посадили на високому ґанку. 12. Всі твої повсюдні шмиги (шмигляння, вештання) мені зовсім не до шмиґи (не до вподоби). 13. Якщо тобі не до шмиґи, то наїжся мамалиґи. 4. Цей показує на миґах, той витворює на дрнґах. 15. Німецьке слово гут означає капелюх, а слово ґут означає добре. 16. Ні за які в світі гроші Не візьму тя на ґирґоші. 16. Наші гуси: ґе-ґе-ґе! А бабуня: ге-ге-ге! Гуси всі заґелґотали І бабуню защипали. 18. У давніх українських літописах фонему Ґ передавали буквосполученням КГ, як напр.: Олькгерд (Ольґерд), Скирикгайло (Скириґайло), Кгедемин (Ґедемин), кгвалт (ґвалт), кгрунт (ґрунт), кголдовати (ґолдовати), кгрань (ґрань) та ін. 19. Північні російські діалекти характеризуються оканням і геканням, а південні – аканням і ґеканням, як напр.: огромный – аґромный, могущий – маґущий. 20. Хоч і пишуть по-українському гудз, гудзик, а проте вимовляють ґудз, ґудзик. 21. У карпатських діалектах української мови слово дівка вимовляється Ґівка, а в південно-східних діалектах слово Дмитро вимовляється Ґмитро, а слово навідліт вимовляється навіґлі.
Перелік слів з літерою Ґ за словником Бориса Грінченка
А
автобіоґрафия
автоґраф
аґа, аґи
аґент
аґрус, аґрес, аґрис, аґрист, (прикм. аґрусовий)
аґрусівка, аґрусівочка
аґу, аґусі
арґат
арґонія
Б
баґа
баґари
байдиґи
балаґувати
балеґа
бардиґа
беґа
беґар
беґарник
беґас
беґеря
беґечати
беґоніти
безґрунтий
безґрунтовний
безґрунтовно
белеґа
биґарь
биґасень
биґи збивати
біґарь
біґос
буґа
булеґа
бульбеґа
В
ваґаш
варґа
варґуля
веґеря
виґвинтити
виґуляри
Г
гаджуґа
гевґати
герґев
Ґ
ґабелковий — прикметник до ґабелок
ґабелок
ґабзувати
ґаблі
ґава
ґавеґа
ґавеня
ґавзун
ґавити
ґавра
ґаврати
ґав'ячий
ґаґати
ґаґотати
ґаджала
ґаджалаґати
ґаджале
ґадзуля
ґазда
ґаздинечка
ґаздинити
ґаздинька
ґаздиня
ґаздівка
ґаздівний
ґаздівство
ґаздівський
ґаздовитий
ґаздонька
ґаздування
ґаздувати
ґаздусьо
ґайда
ґайдиця
ґайдичка
ґайдарь
ґайдиця
ґайдувати
ґала
ґалаґан
ґаламаґати
ґаланки
ґаланці
ґалда
ґалера
ґалиця
ґалунок
ґальон
ґальонка
ґалюґа
ґаляра
ґамнути
ґандж
ґанджа
ґанджовитий
ґанджули
ґандзолля
ґанзур
ґанок
ґаня
ґара
ґарґала
ґарґало
ґарґара
ґарґачки
ґард
ґардувати
ґарита
ґарлика
ґарнаґа
ґарований
ґарувати
ґахуватися
ґацик
ґвалт
ґвалтівний
ґвалтовний
ґвалтівно
ґвалтовне
ґвалтовно
ґвалтувати
ґвер
ґвинт
ґвинтик
ґвир
ґе-ґе-ґе
ґевґати
ґеґавка
ґеґадзи
ґеґання
ґеґати
ґеґекати
ґедз
ґедзатися
ґедзел
ґедзень
ґедзик
ґедзилля
ґедзкатися
ґедзле
ґедзунок
ґедкати
ґедло
ґезунд
ґел
ґелґати
ґелевач
ґелево
ґелета
ґелетя
ґелка
ґелкотати
ґельгів
ґелюх
ґемзати
ґензура
ґер
ґерґавка
ґерґелиця
ґерґелі
ґерґера
ґерґетати
ґерґетня
ґерґецки
ґерґечник
ґерґотання
ґерґотати
ґердан
ґереґа
ґерлак
ґерлянка
ґерувати
ґецатися
ґзимс
ґзитися
ґзівка
ґзунс
ґивт
ґивтати
ґивтнути
ґиґнути
ґила
ґилун
ґилькотіти
ґирґачка
ґирд
ґирланка
ґирлиґа
ґирувати
ґіб
ґівґач
ґіпс
ґірґи
ґірґожник
ґіцкатися
ґлеґ
ґлеґати
ґледжати
ґлей
ґлейт
ґловень
ґлузи
ґльоґ
ґльоґати
ґлюч
ґля
ґляґ
ґляґанець
ґляґаний
ґляґати
ґляґушки
ґнип
ґніт
ґноття
ґовда
ґоґа
ґоґози
ґоґозник
ґодло
ґолдувати
ґолка
ґондзоль
ґондзоляк
ґондзоляка
ґондзолячка
ґонет
ґонт
ґонталь
ґонтар
ґонтина
ґонтовий
ґонтя
ґонтаниця
ґорґоля
ґорґолястий
ґорсет
ґоспода
ґосподарити
ґосподарів
ґосподарка
ґосподарський
ґосподар
ґосподинин
ґосподиня
ґотка
ґотур
ґохнути
ґрайцар
ґрамузляти
ґранат
ґранатовий
ґраса
ґрасувати
ґрата
ґратчатий
ґратя
ґрацювати
ґреґорний
ґрейцар
ґреци
ґрече
ґречний
ґречність
ґречно
ґринджоли
ґринджолята
ґрис
ґрівджати
ґрона
ґрос
ґрузло
ґрулина
ґрулисько
ґрульовина
ґруля
ґруляник
ґрулянка
ґрундаль
ґрундзьований
ґрундзювати
ґрундзюватий
ґрунт
ґрунталя
ґрунтик
ґрунтівка
ґрунтовий
ґрунтовище
ґрунтовний
ґрунтувати
ґрунь
ґрявчати
ґуґля
ґуґлюватий
ґуґолька
ґуджулай
ґуджулька
ґудз
ґудзик
ґудзола
ґудзь-ґудзь
ґудзусь-на
ґуз
ґузва
ґузелець
ґузий
ґузулька
ґузуля
ґулати
ґулий
ґулька
ґуля
ґулька
ґунадза
ґуральня
ґурґула
ґурґуля
ґуцьок
ґуш
ґушуватий
Д
джерґа
джерґати
джерґіт
джерґотати
джерґотня
джереґеля
джиґ
джиґавка
джиґели
джиґиря
джиґра
джиґун
джиґуха
джоґан
джолґнути
джуґан
джуґля
дзиґ
дзиґа
дзиґар
дзиґарі
дзиґармайстер
дзиґарний
дзиґарок
дзиґати
дзиґлик
дзиґликовий
дзиґличок
дзиґльований
дзиґлятко
дзиґнути
доґа
доґедзґатися
доґлебати
дриґ
дриґавка
дриґання
дриґати
дриґатися
дриґез
дриґнути
дригонути
дриґулька
друґар
Ж
жоломиґа
З
заґавити
заґавитися
заґвалтувати
заґеґотати
заґедзелити
заґедзкатися
заґелґати
заґервати
заґерґотати
заґрундзьовувати
заґудзлити
зґарда
зґвалтувати
зґедзатися
зґіґнути
зґляґатися
зґоя
зґрунтувати
Й
йолупеґа
Л
лаґун
леґа
леґавий
леґар
леґедуватися
леґейда
леґінь
леґувати
леґурний
леґурно
ліґерка
М
маґура
маґель
маґельниця, маґільниця
маґеран
маґерка
маґіль, маґоль
маґлівниця, маґельниця
маґлювати
маґнес, (дієсл. маґнесувати)
маґро
мазґливий
мамалиґа
миґа
миґдалевий
миґдаль
миґза
миґла
миґлаш
миґлювати
моґуля
морґ, (прикм. морґовий, дієсл. морґувати)
морґуля, морґулька
Н
наґвалтувати
наґрамузляти
наґунадзити
неґречний
неґречно
неґура
О
орґанець
П
перерумеґувати
поґаздувати
поґвалтувати
поґедзитися
поґерґотати
поґрасувати
поґулати
подриґати
подриґувати
подриґус
придзиґльований
придзиґльованка
проґавити
проґавитися
пуґачі
Р
раґляк
раґаш
раґеля
ремеґати
риґівниця
риґувати
роґлик
розґедзґатися
розремеґатися
С
саґан
саґаник
саґанчик
саґанець
сновиґайло
сновиґати
У
уґабнути
уґвинтити
уґоґати
уґрундзьову- вати
уґрунтувати
Ф
фаґівник
фиґель
фиґлювати
фіґель
фурдиґати
Х
хвиґа
хвиґлювати
хвиґура
хвиґурно
хуґа
хурдиґа
Ц
цуґа
Ш
шварґотання
шварґотати
швиґар
шеґеря
шмиґа
шпарґи
шпарґал
шпарґалля
Я
яґрост
Власні назви
Ґабро
Ґенця
Ґец
Ґмитрик
Ґмитро
Ґой
Євґрап
Маґда
Висновок
Чи потрібна літера Ґ в українській мові?
Зручність легко передавати думки, щоденна практична потреба, об'єктивна логіка й, нарешті, культура мови й мовлення - наполегливо вимагали відновити помилково скасовану літеру. Недарма по ній тужили й пропонували знов запровадити її в український правопис такі тонкі знавці нашої мови, як поети-академіки М.Рильський і П.Тичина (перша нарада в цій справі на визволеній від фашистської окупації частині території України коло Харкова). Але тоді точилася ще війна, треба було думати не про доцільність скасованої літери, а про те, як добити фашистського нелюда й відбудувати руїну, що залишив ворог по собі, тому це питання відклали.
Останнім часом ми багато зробили в царині мовознавства, високо піднесли культуру нашої мови.
А який величезний кількісний і якісний поступ уперед зробили ми за ці роки хоч би в словниковому ділі!
Так що заважало виправити останню невиправлену помилку наших нерозважних попередників, яка дошкульно давалася нам узнаки на кожному кроці?
Доконечна й нагальна потреба відновити в нашому алфавіті цю літеру - зрозуміла для всіх, її бачить кожний працівник нашої культури. Єдиним аргументом проти відновлення її, - однак не науковим, а причиненим флегматичною або інертною вдачею людини, котра не любить ніяких змін і пов'язаних із нею турбот,- може бути така-мотивація: "Що?! Пропонується нова реформа українського правопису? Чи не забагато вже було тих реформ досі й чи не завдавали вони шкоди усталенню певних правописних форм? Дайте спокій!"
Справді, ми багато разів реформували наш правопис, і не завжди те йшло на користь йому, але до чого тут реформа? Усяка реформа означає запровадження в правопис чогось нового, остаточне розв'язання якихось проблем, унормування сумнівних питань; а тут, у справі відновлення літери Ґ, нема ні чогось нового, ні якоїсь проблематики, ні сумнівного питання. Відколи П.Куліш створив для української мови алфавіт, трохи відмінний від російського через фонетичні особливості нашої мови, існує ця літера, щоб передавати на письмі звук, не подібний до інших звуків. Цим алфавітом, який удячні нащадки назвали на честь укладача кулішівкою, користуємось ми тепер.
Виходить, не треба ніякої нової реформи правопису, а досить забезпечити каси друкарень цією літерою й почати друкувати, користуючись нею, підручники, словники, періодику, художні, публіцистичні й наукові твори, як усе внормується. Не стане більше фраз-крутиголовок, зникне потреба мудрувати - як передати на письмі свою думку - в письменників, публіцистів і науковців, зникнуть граматичні помилки в написанні українських прізвищ, і учні в школах навчаться правильно вимовляти українські слова, бо скасована літера Ґ уже зайняла своє давнє, законне місце.