Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

test0

.pdf
Скачиваний:
31
Добавлен:
17.03.2016
Размер:
2.26 Mб
Скачать

 

Зміст

 

1

Вступ. Загальні питання охорони праці. Правові та організаційні основи охорони праці 4

 

1.1.

Сучасний стан ОП в Україні та за кордоном ..................................................................................

4

1.2.

Суб’єкти і об’єкти ОП .......................................................................................................................

5

1.3.

Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників ..................................................

6

1.4.

Конституційні засади ОП в Україні .................................................................................................

7

1.5.

Характеристика Закону України “Про охорону праці”..................................................................

8

1.6.

Основні принципи державної політики в Україні щодо ОП .......................................................

11

1.7.

Гарантії прав працівників на ОПм .................................................................................................

12

1.8.

Відповідальність за порушення законодавства про ОП...............................................................

14

1.9.

Нормативно-правові акти і стандарти з ОП ..................................................................................

17

2.Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною

праці

.............................................................................................................................................................

21

2.1. ............................................................................

Система державного управління ОП в Україні

21

2.2. ............................................................................................................

Державний контроль за ОП

24

2.3. .........................................................................................................

Громадський контроль за ОП

26

3. ...............................................................

Організація охорони праці на підприємстві

29

3.1. ......................................................................................

Система управління ОП на підприємстві

29

3.2. ............................................................................................

Комісія з питань ОП на підприємстві

30

3.3. ...................................................................................

Атестація робочих місць за умовами праці

32

4. Навчання ......................................................................................................з питань охорони праці

35

4.1. ..................................................................................................................................

Навчання з ОП

35

4.2. ..................................................................................................

Інструктажі з ОП на підприємстві

36

5. Профілактика ..............................................................травматизму та професійних захворювань

39

5.1. ..................................................................

Характеристика нещасних випадків на підприємстві

39

5.2.Мета та завдання профілактики нещасних випадків, професійних захворювань і отруєнь на

виробництві, основні заходи по їх запобіганню......................................................................................

41

5.3. Основні заходи по запобіганню травм і професійних захворювань ...........................................

43

6. Основи фізіології та гігієни праці ......................................................................................................

45

6.1. Основи фізіології праці. Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці..............

45

6.2. Робоча зона та повітря робочої зони..............................................................................................

47

6.3. Характеристика мікроклімату робочої зони. ................................................................................

48

6.4. Методи нормалізації параметрів мікроклімату.............................................................................

49

6.5. Склад і джерела забруднення повітря робочої зони.....................................................................

51

6.6. Методи попередження забруднення повітря робочої зони. ........................................................

52

6.7. Організація повітрообміну у виробничих приміщеннях. ............................................................

52

6.8. Природна вентиляція виробничих приміщень..............................................................................

54

6.9. Штучна вентиляція виробничих приміщень. ................................................................................

54

6.10.

Кондиціонування у виробничих приміщеннях. ........................................................................

55

6.11.

Класифікація виробничого освітлення.......................................................................................

57

6.12.

Вимоги і нормування виробничого освітлення.........................................................................

58

6.13.

Експлуатація систем виробничого освітлення. .........................................................................

59

6.14.

Виробнича вентиляція: джерела, класифікація, характеристики. ...........................................

60

6.15

Природна вентиляція ...................................................................................................................

63

6.16

Механічна вентиляція ..................................................................................................................

65

6.16

Методи гігієнічної оцінки та нормативні параметри виробничої вібрації .............................

66

6.17

Методи колективного та індивідуального захисту від вібрації ...............................................

69

6.18

Характеристика параметрів звукового поля..............................................................................

72

 

1

 

6.19Класифікація шумів за походженням, характером, спектром та часовими характеристиками

73

6.20

Нормування параметрів виробничого шуму ............................................................................

75

6.21

Методи колективного та індивідуального захисту від виробничого шуму ...........................

76

6.22

Джерела і параметри інфразвукових коливань .........................................................................

79

6.23

Нормування, контроль рівнів і основні методи захисту від інфразвуку ................................

80

6.24

Джерела і параметри ультразвукових коливань........................................................................

81

6.25

Нормування, контроль рівнів і основні методи захисту від ультразвуку...............................

81

6.26

Характеристика методів захисту від постійних і промислової частоти електромагнітних

 

полів.

82

 

6.27

Джерела і характеристика електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону. .

84

6.28. Методи захисту від електромагнітних полів та електромагнітного випромінювання

радіочастотного діапазону. ........................................................................................................................

89

6.29

Джерела іонізуючих випромінювань .........................................................................................

90

6.30

Іонізуюче випромінювання, дія на організм, нормування і методи захисту..........................

95

. 6.31

Гігієнічна оцінка лазерного випромінювання ...........................................................................

99

6.32Загальні вимоги до розміщення і оснащення виробничих приміщень і робочих місць з

лазерними установками. ..........................................................................................................................

 

104

7.

Основи виробничої безпеки.......................................................................................

106

 

7.1

Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання і процесів ........................................

 

106

Загальні положення безпеки під час експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки

107

7.2

Правила безпеки при експлуатації компресорних та холодильних установок........................

 

108

7.3

Безпека під час навантажувально-розвантажувальних робіт ....................................................

 

109

7.4Дія електричного струму на організм людини. Електричні травми і удари. Особливості

електротравм .............................................................................................................................................

111

7.5

Чинники, що впливають на небезпеку ураження людини електричним струмом ..................

112

7.5

Умови ураження людини електричним струмом .......................................................................

114

7.6Аналіз небезпеки ураження людини електричним струмом у випадку прямого дотику у

мережах постійного струму .....................................................................................................................

115

7.6Аналіз небезпеки ураження людини електричним струмом у однофазних мережах змінного стуму 115

7.7Аналіз небезпеки ураження людини електричним струмом у трьохфазних мережах змінного стуму 116

7.8Аналіз небезпеки ураження людини електричним струмом у випадку включення під напругу

непрямого дотику і крокову напругу......................................................................................................

117

7.9 Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом ...............

119

7.10Загальна характеристика методів безпечної експлуатації електроустановок: електрозахисні

заходи і засоби ..........................................................................................................................................

 

119

7.11

Надання першої допомоги у випадку ураження людини електричним струмом ................

120

Тема 8. Пожежна безпека....................................................................................................

123

 

8.1. Теоретичні основи процесів горіння та вибуху. .............................................................................

 

123

8.2. Види горіння. Зони й класи пожеж. .............................................................................................

 

124

8.3. Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів .......................................................

 

127

8.5.

Класифікація пожежонебезпечних та.......................................................................................

 

131

Вибухонебезпечних зон ...........................................................................................................................

 

131

8.6. Загальна характеристика систем забезпечення ..............................................................................

 

133

Пожежної безпеки ....................................................................................................................................

 

133

8.7. Характеристика системи протипожежного захисту ..................................................................

 

139

8.8.

Характеристика комплексу організаційно-технічних ................................................................

 

141

Заходів щодо забезпечення пожежної безпеки......................................................................................

 

141

8.11. Організація пожежної охорони на підприємстві ..........................................................................

 

151

2

Практичні завдання .............................................................................................................

154

3

1 Вступ. Загальні питання охорони праці. Правові та організаційні основи охорони праці

1.1.Сучасний стан ОП в Україні та за кордоном

Останнім часом прийнято нову редакцію Закону “Про охорону праці” та розроблено проект Закону “Про безпечність промислової продукції”, розроблюються нові нормативно-правові акти, ведеться робота по внесенню змін до діючих нормативних актів по таким напрямкам: загальні вимоги безпеки праці та захисту здоров‘я працюючих на робочих місцях, безпека машин, безпека електрообладнання, засоби індивідуального захисту, використання вибухових речовин, гірничі роботи, захист від шуму тощо.

В Україні розроблюються Національні, галузеві, регіональні та виробничі програми покращення стану умов та безпеки праці на виробництві, в ході реалізації яких були закладені основи для удосконалення державної системи управління охороною праці, впровадження економічних методів управління, вирішення питань організаційного, наукового і нормативно-правового забезпечення робіт у сфері охорони праці. Розроблені засоби захисту працюючих, які раніше не випускались в Україні; створено ряд засобів, що контролюють стан охорони та умови праці, небезпечні та аварійні ситуації; створена єдина автоматизована інформаційна система охорони праці тощо.

Основна кількість нещасних випадків припадає на підприємства і господарства з державною та колективною формою власності. Більш всього випадків загального травматизму реєструється серед робітників державних підприємств, а смертельного – серед робітників колективних підприємств. Питома вага цих випадків в державній сфері економіки щороку зменшується, а в колективній сфері – зростає.

Таблиця 1

Виробничий травматизм в Україні за період 1975 – 2001 рр.

 

Чисельність

Травматизм

Непрацездатність,

Рік

працюючих

 

 

людино-днів

загальний

смертельний

 

 

 

 

 

1975

22537727

178841

2797

3644099

 

 

 

 

 

1980

23581989

147475

2838

3111808

 

 

 

 

 

1985

23621764

124610

2335

2770644

 

 

 

 

 

1990

22614835

139600

2640

2847840

 

 

 

 

 

1995

17951806

80450

2195

2122203

 

 

 

 

 

1996

16864855

64775

1900

1781820

 

 

 

 

 

1997

15794245

54510

1646

1527059

4

1998

14805717

50872

1551

1468000

 

 

 

 

 

1999

14300370

43308

1388

1250563

 

 

 

 

 

2000

13065070

34556

1325

-

 

 

 

 

 

2001

12651907

33941

1378

1028583

 

 

 

 

 

Основними причинами нещасних випадків в нашій країні є порушення технологічного процесу, трудової та виробничої дисципліни, вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів, незадовільне утримання і недоліки в організації робочих місць, незадовільна організація виконання робіт, невикористання засобів індивідуального захисту. На перелічені причини припадає 54% випадків загального та 52% смертельного травматизму.

В середньому 20 – 25% працюючих постійно знаходяться під впливом шкідливих умов праці.

Із загальної кількості технічних засобів, які експлуатуються в країні, під облік потрапляє лише 30%. З них біля 50% вичерпали передбачений паспортом ресурс роботи, 20% не відповідають вимогам нормативних актів охорони праці і лише 30% мають сертифікат.

Згідно оцінок, що наведені в Програмі розвитку України до 2010 року, біля 2/3 основних виробничих фондів країни протягом найближчих 10 років в більшій своїй частині стануть зношеними. Через це слід очікувати, що значно збільшиться кількість техногенних аварій, катастроф, нещасних випадків з людськими жертвами і травматизмом.

1.2.Суб’єкти і об’єкти ОП

Як суб‘єкт так і об‘єкт ОП визначаються рівнем системи. На державному рівні суб‘єктом управління виступає Кабінет Міністрів, а об‘єктами управління є діяльність галузевих міністерств, обласних та місцевих державних адміністрацій по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях. На галузевому рівні суб‘єктом управління є відповідне галузеве міністерство, а об‘єктами управління – діяльність підприємств, установ та організацій галузі по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.

Суб‘єкт управління на регіональному рівні – відповідна державна адміністрація, а об‘єкт управління – діяльність підприємств, установ та організацій, що розташовані на території даного регіону по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.

Суб'єктом управління в СУОП підприємства є керівник (головний інженер), а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Об'єктом управління в СУОП підприємства є діяльність

5

структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних умов праці.

1.3.Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників

Між шкідливими та небезпечними виробничими чинниками достатньо важко провести чітку межу. Один і той же чинник може викликати травму і профзахворювання (наприклад, високий рівень іонізуючого або теплового випромінювання може викликати опік або навіть призвести до миттєвої смерті, а довготривала дія порівняно невисокого рівня цих же факторів – до хвороби; пилинка, що потрапила в око, спричиняє травму, а пил, що осідає в легенях, – захворювання, що зветься пневмоконіоз). Через це всі несприятливі виробничі чинники часто розглядаються як єдине поняття – небезпечний та шкідливий виробничий фактор (НШВФ).

За своїм походженням та природою дії НШВФ можна поділити на 5 груп: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні.

До фізичних НШВФ відносяться:

1.машини та механізми або їх елементи, а також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються;

2.конструкції, які руйнуються;

3.системи, устаткування або елементи обладнання, які знаходяться під підвищеним тиском;

4.підвищена запиленість та загазованість повітря;

5.підвищена або понижена температура повітря, поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів;

6.підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку;

7.підвищений або понижений барометричний тиск та його різкі коливання;

8.підвищена та понижена вологість;

9.підвищена швидкість руху та підвищена іонізація повітря;

10.підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

11.підвищене значення напруги в електричній мережі;

12.підвищені рівні статичної електрики, електромагнітних випромінювань;

13.підвищена напруженість електричного, магнітного полів;

14.відсутність або нестача світла;

15.недостатня освітленість робочої зони;

16.підвищена яскравість світла;

6

17.понижена контрастність;

18.прямий та віддзеркалений блиск;

19.підвищена пульсація світлового потоку;

20.підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;

21.гострі кромки, задирки, шершавість на поверхні заготовок, інструментів та обладнання;

22.розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги); слизька підлога;

23.невагомість.

До хімічних НШВФ відносяться хімічні речовини, які по характеру дії на організм людини поділяються на токсичні, задушливі, наркотичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію. По шляхам проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що потрапляють через:

1)органи дихання;

2)шлунково-кишковий тракт;

3)шкіряні покриви та слизисті оболонки.

До біологічних НШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).

До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Соціальні НШВФ – це неякісна організація роботи, понаднормова робота, необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами, соціальна ізольованість з відривом від сім‘ї, зміна біоритмів, незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.

1.4.Конституційні засади ОП в Україні

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарногігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону

7

України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Базується законодавство України про охорону праці на конституційному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України. Ця ж стаття встановлює також заборону використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах. Ст. 45 Конституції гарантує право всіх працюючих на щотижневий відпочинок та щорічну оплачувану відпустку, а також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов’язки (ст. 57) та інші загальні права громадян, в тому числі, право на охорону праці.

Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Інші нормативні акти мають відповідати не тільки Конституції та іншим закон ам України, але, насамперед, цьому Законові.

1.5.Характеристика Закону України “Про охорону праці”

Закон України “Про охорону праці” був прийнятий у 1992 році У листопаді 2002 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію цього закону. Закон “Про охорону праці” відповідає діючим конвенціям і рекомендаціям Міжнародної організації праці, іншим міжнародним правовим нормам у цій галузі. Згідно ст. 1 цього Закону “охорона

праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності”.

21 листопада 2002 Верховна Рада України затвердила Закон «Про внесення змін до Закону України« Про охорону праці ». Цей закон розроблено з метою вдосконалення механізму реалізації конституційних прав громадян на належні безпечні і здорові умови праці, посилення профілактичної роботи щодо збереження життя і здоров'я

8

людей під час їх трудової діяльності і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в України. Закон, прийнятий Верховною Радою, приведено у відповідність з Конституцією

України,

чинним

законодавством

(Законами

України

«Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності »). Необхідно відзначити, що введена відповідно до Закону України «Про агальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» єдина система соціального трахування від нещасного випадку на виробництві, забезпечення державної політики щодо соціального захисту працюючих знайшли відображення у даному Законі. Динамічні перетворення в економічній сфері вимагали також вдосконалення і в сфері законодавства. Саме тому в новій редакції Закону «Про охорону праці» були враховані також умови ринкових взаємовідносин. Сьогодні держава не є єдиним роботодавцем, як це було раніше. Постійно зростає питома вага приватного сектору економіки. Дія Закону поширюється на всіх, хто використовує найману працю, і не має значення, юридична це чи фізична особа. Крім того, відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом, безпеку праці визнана пріоритетним напрямком. Тому всі ормативні акти розробляються з урахуванням вимог європейських директив. Можна стверджувати, що новий Закон на сьогодні є одним з прогресивних передових законів, максимально наближених до вимог міжнародного законодавства.У новій редакції Закону розширена сфера його дії, визначені поняття «роботодавець» і «працівник», а також підвищені вимоги до цих основних суб'єктів трудових відносин. Закон зобов'язує дбати про особисту безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі будь-яких робіт. А роботодавець несе персональну відповідальність за порушення вимог, визначених законодавством про охорону праці. При цьому створення на підприємстві в достатній кількості служб охорони праці не знімає персональної відповідальності з роботодавця за створення безпечних умов праці на робочому місці. Працівник зобов'язаний не тільки знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а й дбати про особисту безпеку, безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі будь-яких робіт. Досить суттєвою проблемою залишається незадовільне функціонування управління охороною праці на рівні підприємств, галузей, регіонів. З переходом до ринкової економіки, появою різних форм власності система жорсткого адміністрування, яка працювала раніше, виявила свої слабкі сторони. Саме тому введена вимога про проведення аудиту охорони праці. Процедура буде включати самостійне проведення роботодавцем внутрішнього аудиту. Якщо за результатами перевірки охорона праці та безпека виробництва не будуть відповідати встановленим

9

вимогам, підприємству буде запропоновано проведення зовнішнього аудиту. Саме в дотриманні цієї норми закладена суттєва можливість поліпшення ситуації з охорони праці на виробництві. Завершено формування вертикалі управління охороною праці на регіональному рівні, а саме - визначено повноваження органів місцевого самоврядування. Для виконання покладених функцій у складі своїх виконавчих органів вони створюють відповідні структури. Істотно змінена система видачі дозволів на початок роботи підприємств та об'єктів, що поширюється лише на об'єкти підвищеної небезпеки, тобто ті, які створюють загрозу для життя і здоров'я працюючих. Перелік цих об'єктів, видів робіт, машин, механізмів, устаткування буде затверджений Кабінетом Міністрів України. Щодо підприємств малого та середнього бізнесу готується введення заявочного принципу безпеки під повну особисту відповідальність роботодавців. Цим питанням займається Державний комітет з питань регуляторної політики та дприємництва. Розглянемо загальні положення Закону про охорону праці. У 1-й статті дається визначення понять і термінів .Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю. Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Сфера дії Закону визначається статтею 2.

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість виконання якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці сформульовані в статті 4 Закону.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасних випадків та професійних захворювань.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

-Пріоритет життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов праці;

-Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних і нешкідливих умов праці;

10

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]