53.Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964 рр.).

У процесі відродження культури у післявоєнні часи український народ зустрівся з великими труднощами: культурне будівництво як і раніше фінансувалося за принципом надлишку; перемога срср у війні посилила розвиток процесів, які взаємовиключали один одного з однієї сторони посилювався тоталітаризм(вважалося, що перемога була здобута завдяки чітко скоординованої діяльності вождя), а з іншої зростання суспільної свідомості(переміг народ, армія). Війна радикально підірвала ідеологію гвинтика(людина – гвинтик в тоталітарному режимі), адже її могли виграти лише самостійно мислячі, а не сліпі виконавці волі вождя.

Суттєвій вплив на світосприйняття українців сравили часи війни, тому що частина з них побувала за кордоном, побачила світ з іншої сторони, познайомились із західним способом життя. Війна відкрила народові всю антигуманність, аморальність режиму абсолютної особистої диктатури, Існувало переконання, що після таких жертв і страждань народ заслуговує на поліпшення матеріального життя і справедливий лад,

Умови розвитку української культури в повоєнний період.

Найбільше занепокоєння режиму викликало те, що близько 70 млн. радянських людей, тих, що жили у зоні німецької окупації, працювали на примусових роботах і потрапили в полон, зазнали впливів західного способу життя. Почалась відновлюватись освіта, зокрема школи. Але відновлювались вони засобами самого населення. Школи відчували гостру кризу в засобах навчання, для тих кого не могли забезпечити батьки у мінімальному створювався фонд всеобуч. У селах та робітничих поселеннях навчання велось у геть не пристосованих приміщеннях. У 43р. було здійснено перехід до обов’язкової 7-річної освіти.

Більше всіх як завжди попало українцям. Китичний підхід до будь яких явищ суспільного життя, відступ від регламентованих пропагандистських стереотипів – це кваліфікувалось як український буржуазний націоналізм, космополітизм, антирадянська діяльність.

Прояви національної свідомості, КПРС принижувало більшість української інтелігенції письменників Остапа Вишню за те що він сказав що художник може помилятися у виборі творчого почерку та самобутності, В. Сосюру за «Любіть Україну», композиторів: Данькевич – опера «Богдан Хмельницький» - мало уваги приділив російському народу і багатьом іншим. «Ждановщиина» – наступ на укр. В галузі ідеології та культури з метою жорсткого контролю над духовним розвитком населення. За тодішньою термінологією боротьба велась проти безідейності, , формалізму, космополітизму і низькопоклонства.

Життя за Хрущовських реформ

Відлига позитивно вплинула на роз-к культ-ри. Було реабілітовано значну кількість політичних в’язнів. До читача поверталися раніше репресовані твори. Твори спрямовані на український націоналізм залишалися заборонені. Відлига давала надію населенню на краще життя, а це в свою чергу було музою багатьох творців до викриття художніми засобами жахливого минулого і оспівувування ліпшого майбутнього. 50 -60рр вихід багатьох романтичних творів, шістидесятники. Хвилю піднесення української духовності та культ-ри сприяв суспільно-політичний рух письменників.

Відлига в культурі й духовній сфері була насичена суперечностями, породженими прагненнями Хрущова та його оточення щось змінити, не зачепивши основ тоталітарного режиму. Тому лібералізація суспільства супроводжувалась гоніння на діячів культури і мистецтва, критика сталінщини співіснувала з посиленням ідеологічного настуу, з адміністративно-командними методами управління суспільно-політичним, у тому числі й духовним життям, процвітанням партійно-державної бюрократії. Паростки національно-культурного відродження викликані «відлигою» загрожували існуючій політичній системі, панівній ідеології, тому тиск на творчу інтелігенцію набирав нових формі масштабів. Це призвело до ресталінізації і стагнації суспільства, але не могло знищити духовний потенціал народу.