Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ekzamen_шпора

.docx
Скачиваний:
131
Добавлен:
17.03.2016
Размер:
669 Кб
Скачать

30.Властивості неперервних функцій на відрізку: теорема Больцано-Коші.

Теорема Больцано- Коші

Якщо f:[a;b] -->R - неперервна на [a;b] і приймає на його кінцях знач. різних знаків, то т.с є (a;b): f(с)=0

Визначення

Ф-ція f:D->R назив. неперервною на D, якщо вона неперервна в хєD

Доведення

f(a)-f(b)<0

Поділимо відрізок () навпіл точкою с=

Якщо f(с)=0 => теорема доведена

Якщо f(с)0 => тоді f(a)*f(с)<0 або f(c)*f(b)<0 => отримуємо відрізок [a;b] такий, що f(a1),f(b1)<0 i

З відрізка [a1;b1] поступаємо таким же чином: ділимо навпіл і тд

Якщо ні в одній з середин f(с)0 => отримуємо послідовність вкладених відрізків

[a;b]=[a0;b0] [a1;b1] ... [an;bn]; |[an;bn]|= -->0(n -->+ f(an)*f(bn)<0

З леми про вкладені відрізки існує єдина спільна точка с є [an;bn] n

Позначимо через х'n -- ті кінці відрізків, в яких f(х'n)<0 і x''n --||-- f(x''n)>0 =>

х'n --> c (n -->+ , x''n -->0 (n -->+ , | x''n -c|-->0 (n -->+

З неперервності f(x) в т. с

=> f(c)=0

Наслідок

Якщо f(x) -- неперервна на [a;b] , f(a)=A, f(b)=B, ∃q∈(a;b) така, що f(q)=Q

Доведення

Розглянемо g(x) = f(x) - Q -- неперервна на [a;b]

g(a)=f(a)-Q= A-Q

g(b)=f(b)-Q = B-Q i g(a) - g(b)=(A-Q)(B-Q)<0 =>

∃q∈(a;b): g(q)=0 => f(q)-Q => f(q)=Q

31.Властивості неперервних функцій на відрізку: теорема Вейєрштрасса.

Tеорема Вейєрштрасса

Ф-ція неперервна на відрізку [a;b], обмежена цьому відрізку. При цьому на [a;b] є точки хm , xM в яких f(x) приймає своє найменше і найбільше знач.

Доведення

1.Обмеженість

∀х∈[a;b] ∃=f(x) => ∃u(x):f(t) -- обмежена в u(x) тобто, ∃ такі mx i Mx :

mx≤f(t)≤Mx ∀t∈ u(x) => Uxє[a;b]u(x)⊃[a;b] => за лемою про скінченне підпокриття => можна виділити скінченне підпокриття тобто, існують u (xі), і = 1,2,..,n, що U^n(i=1)u(xi) ⊃ [a;b], за побудовою ∀i=1...m ; mi≤f(t) ≤Mi ∀t∈ u(xi), позначимо через m=min(m1,m2,...,mn); M=max(M1,M2,..,Mn). Тоді ∀х∈[a;b] ∃і=1... n, що х∈u(xi) =>m≤mi≤f(x) ≤Mi≤M =>

m≤f(x) ≤M ∀х

f(x) -- обмежена на [a;b]

2.

f(x) -- обмежена на [a;b] => ∃S=sup[a;b]f(x)∈R; I=inf[a;b]f(x) ∈R

Покажемо, що

∃xm:f(xm)=I; ∃xM:f(xM)=S;

Від супротивного:

Припустимо, що ∄хм∈[a;b] такий, що f(xm)=S => не існує на [a;b] т. хм в якій S-f(x)=0

Розглянемо ф-цію g(x)= -- неперервна на [a;b] і в 0 не обертається

Значить, вона обмежена на [a;b]. Але за визначенням для ∀ε>0

∃x ε∈[a;b] : f(x ε)>S- ε; Тоді g(xε)- необмежена на [a;b]

Це суперечить з 1 => припущення хибне

Аналогічно показуємо, що ∃xm∈[a;b]; f(xm)= I

32.Рівномірно-неперервні функції. Теорема Кантора.

Рівномірна неперервність ф-ції -- це положення, яке теж відноситься не до точки, а до обл. визначення ф-ції, або деякої її підмножини.

Визначення

f(x) назив. рівномірно неперервною на D, якщо ∀ε>0 ∃δ>0 : |x1-x2|< δ ∀x1,x2∈D =>

|f(x1)-f(x2)|< ε

Якщо, f(x) - рівномірно неперервна на D, то вона неперервна на D.

Теорема Кантора

Ф-ція неперервна на відрізку [a;b] буде рівномірно неперервною на ньому

Доведення

f(x) -- неперервна на цьому відрізку, зафіксуємо довільну ε>0

∀х∈[a;b], f-- неперервна в т. х => ∃δ(x)>0 => ∀t ∈uδ(x)(x) ; |f(t)-f(x)|<

Ux∈[a;b] uδ(x)/2(x) ⊃[a;b] => за лемою про скінченне підпокриття =>

∃ скінченне підпокриття, тобто ∃х12,...,хn Un(i=1) uδ(x)/2(xi) ⊃[a;b]

Позначимо δ = min{}>0

Тоді ∀х1, х2 ∈ [a;b] таких, що |x1-x2|< δ ∃i : uδ(x)/2(xi) =>|x2 -xi|= |x2-x1+x1-xi|≤|x2-x1|+

+|x1-xi|<+< i) => x1,x2 ∈ uδ(xi)(xi)

Тоді |f(x2)-f(x1)|= |f(x2)-f(xi)|+|f(xi)-f(x1)|≤ |f(x2)-f(xi)|+|f(x1)-f(xi)|< = ε;

33. Диференціал та похідна. Неперервність диференційованої функції.

Ф-ція f: D-->R назив. диференційованой в т. х0, якщо ∃А ∈ R таке, що в цій точці ∆у=А*∆х+ о(∆х) при ∆х -->0; (f(x)-f(x0))=A(x-x0)+ o(x-x0) при x-->x0

В цьому випадку вираз А*∆х назив. диференціалом ф-ції f(x) в т. х0 і позначається :

dy=A *∆x

Диференціалом незалежної змінної х назив. її приріст dx = ∆x=x-x0

Визначення

Величина = = f'(x0), якщо існує назив. похідною ф-ції в т х0

Теорема

Ф-ція у=-- диференц. в т. х0 <=> ∃ f'(x0), при чому dy= f'(x0)dx

Доведення

1)(=>) Дано, f(x) -- диференц. в т. х0 => ∃А - const, що ∆у=А*∆х + о(∆х) при ∆х--> 0

Тоді f'(x0) = = = =A

2)(<=) Дано, ∃ f'(x0)= => = f'(x0) + α(x) при -->0 => = f'(x0) + α(x) =

A + о(∆х), де А= f'(x0) => dy = v)dx

Зв'язок неперервності та диференц. ф-ції. Теорема

Якщо y=f(x) диференц. в т. х0, то вона неперервна в т х0

Доведення

f(x)-- диференц. в т. х0 => ∆f= f(x) -f(x0)= f'(x0)(x-x0) +o(x-x0)

f(x)= f(x0)+ f'(x0)(x-x0)+ o(x-x0) => (f(x0) + A(x-x0) + o(x-x0)) = f(x0)+A(x-x0)+(o(x-x0))=

f(x0)+0+0= f(x0) => f(x) -- неперервна в т. х0

Навпаки неправильно. Неперервна в т.х0 ф-я може не мати похідної в цій точці.

34.Арифметичні властивості похідної, диференціювання добутку та частки. Таблиця похідних.

Нехай ф-ції y1 = f1(x); y2=f2(x) визначені в u(x0) i диференц. в т. х0

Тоді їх сума, добуток, а при f2(x0)≠0, і добуток в т. х0 при чому :

1) (f1 +f2)'= f'1 +f'2; 2)(f1*f2)' =f'1*f2 + f1*f'2 ; 3)()'= ;

Доведення

1) y= f1(x) +f2(x) => ∆y=y(x0+∆x)-y(x)= f(x0+∆x)+ f2(x+∆x)-f1(x)-f2(x)= ∆y1 + ∆y2

= = + = f'1(x0)+ f'2(x0) =>

∃y'(x0)= y'1(x0)+ y'2(x0);

2)y= f1(x)f2(x) => ∆y = f1(x0 +∆x)f2(x0+∆x)-f(x0)f2(x0)= f1(x0 +∆х)(x0+∆х)-f1(x0)f2(x0+∆x)+f1(x0)f2(x0+∆x) -f1(x0)f2(x0)= ∆y1 *f2(x0+∆x)+ ∆y2f1(x0) =>

= = += *(f2(x0+∆x))+f1(x)()= f'1(x)*f2(x) + f1(x)*f'2(x)

3) y=

∆y = - = =

(= ()*f1(x0) = = ;

Табл. похідних

1) f(x)=C -const; => ∀x ∆y=C -C=0 => y'=(=(=0

2)f(x)=xn, n∈N -- за ф-лою бінома Ньютона маємо: ∆y=f(x+∆x)-f(x)= (x+∆x)n-xn =xn+C1nxn-1∆x +C2nxn-2∆x2+...+∆x2-xn = nxn-1∆x+(C2nxn-2∆x +...+∆xn-1) ∆x ∀x∈R

(=(nxn-1+ C2nxn-2∆x +...+∆xn-1)= nxn-1

3)y=sin x ∀x∈R

=sin(x+)-sin(x)=2sin()*cos(x+)

(=()=(* cos(x+)=cos x

4)Аналогічно (cos x)' = -sin x

5)f(x)=ax =>=a(x+∆x)-ax = ax(a∆x -1)

(=()=ax()=axln a

35. Диференціювання складних функцій та функцій, заданих параметрично. Таблиця похідних.

Нехай ф-ція y=g(x) має похідну в т. х0, а ф-ція z=f(y) має похідну в т. х0 , y0=g(x0)

Тоді складена ф-ція F(x)=f(g(x))=(f °g)(x) теж має похідну в т. х0 при чому

F'x(x0)=fy(y0)gx(x0)

Доведення

z=f(y) - диференц. в т. у0

z=fy(y0) +o(z)=fy'(y0)+α(y) (при 0)

{y=g(x); =gx'(x0)+o()} ; fy'(y0)gx(x0)+fy'(y0)

36.Похідна складеної функції. Інваріантність форми першого диференціалу

Нехай функція y=g(x) має похідну в т х0, а функція z=f(y) має похідну в точці у0= g(x0). Тоді складена функція F(x)=f(g(x))=(f○g)(x) теж має похідну в т. х0, причому

доведення

z=f(y) – диференційована в т. у0 =>

Наслідок (Інваріантність форми першого диференціала)

- диференціал фун-ії дорівнює добутку пох. ф-ії по змінній на диференціал цієй змінної, незалежно від того, яка ця змінна: незал, чи ф-яякоїсь змінної

доведення

37. Диференціювання неявної та оберненої функцій

Похідна оберненої функції

Нехай функція у=у(х) – неперервна, строго монотонна в околі точки х0 і диференційована в т.х0, при чому y’(x0)!=0. Тоді обернена функція х = х(у) має похідну в точці у0=у(х0), причому

доведення

у=у(х) – строго монотонна в околі т.х0 => існує обернена до неї х = х(у) тогож характеру монотон-і. у(х) – неперервна в т. х0 => x=x(y) – неперервна в т у0 і в цих точках ∆x0∆y0

Похідна неявно заданої функції

Якщо ф-я у=у(х) в околі точки (х0;у0) визнач рівнянням F(x;y)=0, то похідну можна знайти використовуючи теорему про похідну складеної функції без розв’язку рівняння F(x;y)=0 продифференціював по х тотожність F(x;y)=0

38. Похідні та диференціали вищих порядків . Формула Лейбніца

Похідні вищих порядків

Нехай f: DR

Якщо f – диференційована в кожній точці D, то на D визначена функція : DR. Якщо ця ф-я диференційована в т х0 є D, то її похідна по відношенню до функції f називається другою похідною і позначається

Загалом, похідною н-ого порядку ф-ії f називається похідна в т. х0. Позначення:. Похідна нульового порядку – сама функція f.

Приклади:

1) 2) => ;

3);

Формула Лейбніца

Відомо:

Узагальнення: формула Лейбніца

Доведення за ММІ: 1) n=1 =>

2) припустимо, що для n формула має місце, тоді для n+1 маємо

(з другої суми беремо перший доданок, а з першої суми останній)=

Диференціали вищих порядків

Якщо - диференційована ф-ія змінної х, то диференціал цієй функції називається другим диференціалом функції y = y(x) і позначається:

Диференціалн-ого порядку за індукцією:

Властивості

39.Теорема Ферма. Теорема Ролля.

Якщо функція диференційована в точці внутрішнього екстремума x ∈ D то f’(x) = 0.

Доведення f(x) – диференційована в точці x0 ⇒ Δf = f(x) – f(x0) = f’(x0)* Δx + o(Δx), при Δx → 0. Тоді f(x) – f(x0) = (f’(x0) + α(Δx))*Δx, x = x0 + Δx. Припустимо, що f’(x) ≠ 0. lim α(Δx) = 0 ⇒ ε = > 0, існує б > 0 : ∀ |Δx| < б ⇒ |α(Δx)| < ε , тоді для всіх |Δx| < б sign (f’(x0) + α(Δx)) = sign f’(x0) і (f’(x0) + α(Δx))*Δx змінює знак разом зі зміною знака Δx. Разом з цим добутком міняє знак і різниця f(x) – f(x0), що не можливо якщо точка x0 це точка екстремума ⇒ припущення хибне, отже f’(x0) = 0

Теорема Ролля Якщо f:[a;b] → R неперервна на [a;b] диференційована на (a;b) і f(a) = f(b) то існує c ∈ (a;b) Доведення Оскільки функція f(x) неперервна на проміжку [a;b] то, згідно з другою теоремою Вейєрштрасса, ця функція досягає на ньому свого максимального значення M та мінімального значення m. Отже, маємо два випадки: M = m або M > m .В першому випадку f(x) = M = m = const. Тому похідна f’(x) дорівнює нулю в будь-якій точці проміжка [a;b] У випадку, коли M > m, оскільки f(a) = f(b), можна стверджувати, що хоча б одне з двох значень M чи m досягається функцією в деякій внутрішній точці c проміжка [a;b]. Але тоді функція f(x) має у точці c локальний екстремум. Оскільки функція f(x) диференційовна в точці c, то за необхідною умовою локального екстремуму, f’(x) = 0.

40. Теорема Ролля. Теорема Лагранжа

Якщо f:[a;b] → R неперервна на [a;b] диференційована на (a;b) і f(a) = f(b) то існує c ∈ (a;b) Доведення Оскільки функція f(x) неперервна на проміжку [a;b] то, згідно з другою теоремою Вейєрштрасса, ця функція досягає на ньому свого максимального значення M та мінімального значення m. Отже, маємо два випадки: M = m або M > m .В першому випадку f(x) = M = m = const. Тому похідна f’(x) дорівнює нулю в будь-якій точці проміжка [a;b] У випадку, коли M > m, оскільки f(a) = f(b), можна стверджувати, що хоча б одне з двох значень M чи m досягається функцією в деякій внутрішній точці c проміжка [a;b]. Але тоді функція f(x) має у точці c локальний екстремум. Оскільки функція f(x) диференційовна в точці c, то за необхідною умовою локального екстремуму, f’(x) = 0.

Теорема Лагранжа Якщо f:[a;b] → R неперервна на [a;b] диференційована на (a;b) то існує c ∈ (a;b): f(b) – f(a) = f’(c)*(b-a) Доведення Розглянемо на проміжку [a,b] наступну допоміжну функцію: Перевіримо, що для функції F(x) виконані всі умови теореми Ролля. І справді, F(x) неперервна на проміжку [a;b] (як різниця функції f(x) та лінійної функції) та в усіх внутрішніх точках проміжка [a;b] має похідну:. З формули (1) очевидно, що F(a) = F(b) = 0.

Згідно з теоремою Ролля на проміжку (a;b) знайдеться точка c така, що

З рівності (2) витікає формула Лагранжа.

41. Теорема Лагранжа. Наслідки з теореми Лагранжа Якщо f:[a;b] → R неперервна на [a;b] диференційована на (a;b) то існує c ∈ (a;b): f(b) – f(a) = f’(c)*(b-a)

Доведення Розглянемо на проміжку [a,b] наступну допоміжну функцію: Перевіримо, що для функції F(x) виконані всі умови теореми Ролля. І справді, F(x) неперервна на проміжку [a;b] (як різниця функції f(x) та лінійної функції) та в усіх внутрішніх точках проміжка [a;b] має похідну:. З формули (1) очевидно, що F(a) = F(b) = 0.

Згідно з теоремою Ролля на проміжку (a;b) знайдеться точка c така, що

З рівності (2) витікає формула Лагранжа.

Наслідки з теореми Лагранжа 1. Якщо в кожній точці інтервалу (a;b) виконується умова f’(x) = 0, то функція є сталою на цьому інтервалі. 2. Якщо в кожній точці інтервалу (a;b) виконується умова f’(x) = g’(x), то функція f(x) і g(x) на (a;b) відрізняються на сталу величину.

42. Наслідки з теореми Лагранжа. Теорема Коші

Наслідок 1(про монотонну функцію) Якщо в усіх точка (a;b) похідна f’(x) функції невідємна (додатна), то f(x) – не спадна (зростаюча) на [a;b] Доведеня Нехай виконані умови теореми Лагранжа Аналогічно отримуєм, якщо f’(x) < 0 , то f(x) – не зростаюча (спадна)

Доведення

Теорема Коші Нехай f(x); g(x) є С([a;b]) диференц. на (a;b) при чому g’(x) не дорівнює 0. Тоді Доведення Розглянемо допоміжну функцію

=>

43 - 44. Правило Лапіталя

Нехай f(x) і g(x) визначені на [a;b] і такі що: f(a) = g(a) = 0; ∃ f’(a); g’(a). Тоді існує

Доведення для

f(x) i g(x) – диференційовані в т. a ⇒

Тоді

Доведення для

45. Формула Тейлора

– довільний многочлен n-го порядку. Запишемо у вигляді: Щоб знайти С, підставимо замість x = x0 Методом математичної індукції , k = 0,1…n; + Якщо або тільки в т. х0, то їй відповідає многочлен Цей многочлен називається многочленом тейлора функції f(x) в т. х0 і пов'язаний з функцією f(x) тим, що його значення і значення всіх його похідних до порядоку n в т. х0 співпадають зі значенням функції та її похідних в цій точці. Якщо позначити через то називається формулою Тейлора

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]