Стратегія соціальної спрямованості:
освіта і перепідготовка;
доступність ІКТ для всіх громадян;
фінансування науки й досліджень в області ІКТ;
створення транс-європейських мереж муніципальних органів, охорони здоров'я і освіти
Стратегія вибіркової участі в побудові інформаційного суспільства:
державна програма інформатизації;
наука й наукомісткі технології - пріоритетні напрямки в економіці;
реалізація проектів побудови наукових парків;
концепція створення єдиного інформаційного простору
Стратегія інноваційного лідерства:
націленість на науково-технологічне лідерство;
ріст вкладень в освіту, нематеріальні активи;
оптимальна взаємодія державної частки секторів;
державна підтримка інноваційної діяльності
Рис. 3.2. Cвітовий досвід щодо впровадження стратегійдержавної політики щодо розвитку ІКТ
Джерело: розроблено автором на основі [106]
Для кожної з країн притаманні власні ритм, темп та профіль розвитку сфери ІКТ як є однієї із сфер, що найбільш динамічно розвиваються у світі.
Аналіз стратегій і програм в країнах Європейського Союзу, Балтійського регіону Європи, Японії, США, Кореї, Сінгапуру, Індії, Бразилії, Мексики показує, що їх основною метою є досягнення лідируючих позицій в економіці і в соціальному розвитку. Відмітна їх особливість полягає в тому, що вони розглядають всі сегменти діяльності, засновані на широкому використанні ІКТ – електронну комерцію, електронний уряд, електронний бізнес тощо, не як ізольовані сфери діяльності, а як інтегровану і взаємозалежну сукупність цих технологій, які складають єдиний фундамент переходу до інформаційного суспільства.
Розглядаючи рекомендації покращення розвитку ІКТ на національному рівні, проаналізуємо необхідність впровадження системних заходів держави за концептуальним, нормативно-правовим та інституціональним напрямками.
Беручи до уваги суспільну чутливість питань пов’язаних із реформуванням державної політики розвитку інформаційного простору, а також з огляду на те, що в оптимізації державного управління інформаційною сферою заінтересовані різні сторони (відповідні органи державної влади, професійні об’єднання виробників та постачальників теле-, радіо-, Інтернет продукції, громадськість, правознавці тощо), пропонується створити робочу групу з їх представників, з метою напрацювання спільних пропозицій на означеному напрямі.
Інституціонально така робоча група може бути утворена при Координаційній раді з питань розвитку громадянського суспільства.
На розгляд цієї робочої вважається за доцільне винести наступні питання:
на концептуальному напрямі:
розробка Доктрини державної інформаційної політики, у якості засадничого документу державної політики найвищого рівня в інформаційній сфері, в якій мають бути відображені мета, керівні принципи, основні пріоритети та напрями, шляхи реалізації державної інформаційної політики.
розробка керівних документів державної політики наступного рівня: Концепції розвитку національного інформаційного простору та Концепції розвитку офіційної комунікації (щодо розвитку відповідного інституційного складника, процесів інформування громадськості, формування іміджу, брендінгу тощо).
на нормативно-правовому напрямі:
з метою унормування діяльності з поширення інформації в мережі Інтернет, введення в правове поле діяльності новітніх засобів масової комунікації розробити окремий закон про «Засоби масової інформації (комунікації) в мережі Інтернет»;
задля вдосконалення захисту інтелектуальної власності в умовах поширення Інтернет-технологій посилення відповідальності за незаконне розміщення та використання об’єктів авторського та суміжних прав у мережі Інтернет, розробити та затвердити окремий закон «Про захист авторських та суміжних прав в мережі Інтернет», в якому прописати також механізми виявлення порушника та притягнення його до відповідальності;
з метою захисту честі та гідності осіб в мережі Інтернет від розповсюдження неправдивої інформації розробити зміни до законів, урахувавши практику Європейського суду з прав людини;
з метою підвищення відповідальності журналістів при здійсненні своїх професійних обов’язків та дотримання етичних стандартів, розробити та внести зміни до чинного законодавства України (наприклад до ст. 25 Закону України «Про інформацію»);
з метою визначення єдиних підходів та принципів до регламентації відносин в інформаційному просторі, розробити Інформаційний кодекс України;
на інституціональному напрямі:
щодо здійснення оптимізації державного управління інформаційною сферою шляхом переходу до конвергентно-інституціальної моделі, де можливим сценарієм вбачається на базі наявних чотирьох органів державної влади утворити два:
Національну раду України з питань комунікацій – конвергентний незалежний орган з регуляторними і наглядовими повноваженнями в інформаційній сфері (на базі Національної ради та НКРЗІ);
Центрального органу виконавчої влади відповідального за формування та провадження комплексної загальнодержавної інформаційної та комунікаційної політики (на базі Держкомтелерадіо України та шляхом передачі відповідних повноважень від Держінформнауки України).
Також на національному рівні передбачається відмітити необхідність підтримки на державному рівні суб’єктів малого та середнього бізнесу та новостворених компаній в сфері ІКТ.
З метою створення сприятливих умов для практичного розвитку малого та середнього бізнесу в сфері ІКТ необхідно:
забезпечення використання ресурсів державних фондів підтримки підприємництва (Фонд підтримки малого інноваційного бізнесу, Регіональні фонди підтримки підприємництва) та інших організацій, що надають фінансову підтримку суб’єктам господарювання, внесення змін та доповнень у відповідні державні програми та встановлення мінімального значення частки фінансування суб’єктів господарювання в сфері ІКТ від загального обсягу коштів, що надаються даними структурами;
проведення аналізу та визначення ключових проблемних регуляторних норм, які мають специфічний вплив на розвиток саме ІТ-бізнесу, і внесення відповідних змін.
Гостро стоїть проблема гармонізації стандартів ІТ-сфери з метою виконання наступних директив ЄС на національному рівні:
95/46/ЄС «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних»;
2000/31/ЄС від 8 червня 2000 року Європейського парламенту та Ради «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку»;
№ 2252/2004 «Про стандарти щодо особливостей безпеки та біометрії в паспортах і проїзних документах, виданих державами-членами».
Одними із пріоритетних заходів державної політики щодо посилення інформаційної безпеки держави є:
прийняття окремого системоутворювального (базового) законопроекту, який визначить основні засади забезпечення кібернетичної безпеки України та розроблення Стратегію кібернетичної безпеки України;
посилення не лише технічних та технологічних можливостей, але й фахового потенціалу відповідних органів оборони України задля їх більш успішної протидії загрозам в кіберпросторі;
удосконалення положень кримінального законодавства, передусім щодо виділення окремих злочинів, де об’єктами протиправних посягань є об’єкти національної критичної інфраструктури;
розроблення загальнодержавної програми підвищення рівня обізнаності населення щодо кібернетичних загроз;
підтримка міжнародних ініціатив у сфері кібернетичної безпеки з урахуванням національних інтересів України тощо.
На галузевому рівні та на рівні підприємств галузі ІКТ пропонується забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури, що має здійснюється з використанням технічних та технологічних ресурсів телекомунікаційних систем та телекомунікаційних мереж загального користування.
Основоположним документом, що регламентує план розвитку національного комплексу інформаційно-комунікаційної інфраструктури має стати «Національний план розвитку широкосмугового доступу в Україні».
Основними завданнями розвитку ШСД в Україні на рівні галузі ІКТ є:
розвиток телекомунікаційної інфраструктури в сільських та депресивних регіонах України;
здійснення заходів щодо прискорення проведення конвергенції на частоти мобільного зв’язку мереж 3G;
зменшення правових та організаційних бар’єрів, великих фінансових витрат під час побудови інфраструктури доступу до мережі Інтернет;
подолання правових бар’єрів під час доступу операторів до житлового фонду всіх форм власності у разі проведення будівельних і монтажних робіт зі створення інфраструктури доступу до мережі Інтернет;
запровадження механізму спільного використання та будівництва інфраструктури доступу до мережі Інтернет.
Перспективним шляхом розвитку галузі ІКТ є вдосконалення ринкового середовища:
підвищення доступності венчурного капіталу для підприємств, що займаються інноваційною діяльністю;
сприяння розповсюдженню новітніх технологій;
забезпечення необхідних умов для інноваційної діяльності підприємств;
зниження податкового пресу на підприємства, що впроваджують інновації;
спрощення та вдосконалення процедур, що необхідні для початку господарської діяльності;
сприяння формуванню високого рівня конкуренції у більшості галузей;
забезпечення свободи преси та ін.
Вище запропоновані шляхи підвищення рівня розвитку ІКТ України, враховуючи потенціал національної економіки, при успішному їх виконанні на міжнародному, національному, галузевому рівнях та рівні підприємств ІКТ є потенційно перспективними та дієвими напрямами розвитку інформатизації суспільства як на національному, так і на світовому рівнях.
Надалі, керуючись недосконалістю прикладного аспекту досліджуваної теми (відсутність спеціалізованих математичних формул та методів обчислення), пропонуємо зупинитися на розробці економетричної моделі, що дозволить оцінити рівень впливу чинників ІКТна розвиток націоальної економіки України.