- •Міністерство охорони здоров'я україни Запорізький державний медичний університет
- •2. Конкретні цілі
- •Ііі. Цілі розвитку особистості.
- •IV. Міждисциплінарне інтегрування
- •V. Зміст теми заняття.
- •Діагностичні критерії атопічного дерматиту
- •Іі етап: розрахунок площі ураження шкірних покривів
- •IV етап: розрахунок величини індексу sсorad
- •Обстеження
- •Алергічний риніт у дітей.
- •1. Алергічний риніт
- •VI. План та організаційна структура заняття
- •Viі. Матеріали методичного забезпечення заняття
- •Тести II рівня:
- •Задачі II рівня (типові)
- •4. Підсумковий контроль контроль:
- •Дополнительный блок данных.
- •Система scorad.
- •Антигистаминные препараты 2-го поколения
- •Другие способы лечения.
- •Література
- •3. Аллергология 2006 / метод рекомендации под ред р.М. Хаитова, н.И. Ильиной. – «гэотар-Медиа»,Москва, 2006. – с. 72-1004.
1. Алергічний риніт
Розрізняють 2 види алергічного риніту: (інтермітуючий сезонний, поліноз) та персистуючий (хронічний, цілорічний).
Клінічні ознаки сезонного алергічного риніту спостерігаються у періоді цвітіння рослин як результат пилкової сенсибілізації. Цілорічний алергічний риніт – результат сенсибілізації організму до побутових алергенів.
Типові прояви алергічного риніту:
набряк слизової оболонки носу;
ринорея ;
чхання і свербіння в носі .
При огляді хворого спостерігаються такі типові клінічні ознаки захворювання:
Темні кола під очима – результат венозного застою, спричиненого набряком слизової носу і приносових пазух .
Алергічний салют – жест, характерний для хворих на алергічний риніт. Намагаючись зменшити свербіння і полегшити носове дихання , діти потирають кінчик носу долонею знизу вверх.
Поперечна складка між кінчиком носу і переніссям – виникає внаслідок постійного потирання кінчика носу, з’являється не раніше ніж через 2 роки після початку захворювання.
При риноскопічному дослідженні виявляють блідість або ціаноз слизової оболонки носових раковин, іноді з мармуровим малюнком, на ній нерідко спостерігаються білі плями спричинені нерівномірним спазмом судин (плями Воячка), реєструється набряк.
Алергічний риніт дуже часто супроводжується проявами синуситу, який виявляють при рентгенологічному дослідженні у вигляді двобічного пристінкового гаймориту.
Діагноз алергічного риніту легко встановлюється на підставі даних анамнезу і типової клініки захворювання.
Для виявлення причинно-значимого алергену використовують специфічну алергодіагностику, яка включає:
алергологічний анамнез;
скарифікаційні шкірні тести;
діагностику алергії in vitro.
Існують три способи ефективної терапії алергічного риніту:
елімінація причинно-значущих алергенів:
специфічна імунотерапія;
фармакотерапія.
У разі неможливості виключення контактів з причинно-значущими алергенами проводять специфічну імунотерапію. Цей метод лікування забезпечує тривалу і стійку ремісію. Терапевтичний ефект специфічної гіпосенсибілізації зумовлений її впливом на імунну відповідь. Механізм цього впливу багатогранний. Найважливішими моментами є активація синтезу блокуючих антитіл і виснаження реагінів під дією дрібних доз алергену. Блокуючі антитіла зв’язують алергени, що поступають в організм, і таким чином запобігають їх взаємодії з антитілами, а отже й розвитку алергічної реакції. Пригнічення синтезу реагінових антитіл (ІgE) досягається за допомогою впливу на антигенспецифічні Т-супресори.
Для отримання максимального терапевтичного ефекту підбір хворих для специфічної імунотерапії повинен проводитися дуже ретельно. Найкращий ефект від проведення специфічної гіпосенсибілізації досягається у дітей з гіперчутливістю до пилкових алергенів і кліщів домашнього пилу .
Таким чином, специфічна імунотерапія залишається ефективним методом лікування алергічного риніту. Її слід поєднувати з елімінацією тригерів і фармакотерапією. Це дозволяє підвищити ефективність лікувальних заходів і забезпечити стійку ремісію захворювання.
Фармакотерапія алергічного риніту включає :
антигістамінні препарати (першого покоління - піпольфен, супрастин, тавегіл, діазолін, перитол, фенкарол, феністил, терфенадин; другого покоління – гісманал, семпрекс, кларитин);
кромони (кромоглін, кромосол)
кортикостероїди топічної дії (беконазе, фліксоназе).
У разі легкого варіанту перебігу алергічного риніту застосовують кромони або антигістамінні препарати; у разі середньо-важкого – кромони плюс антигістамінні препарати; у разі важкого перебігу – кортикостероїди топічної дії.