Значення і завдання обліку та аналізу в управлінні прибутком підприємства
У сучасних умовах господарювання, коли дані бухгалтерського обліку являються по суті, єдиним достовірним джерелом інформації, роль обліку в управлінні суб’єктами господарювання суттєво підвищується. Цьому сприяла реалізація у вітчизняну облікову практику «Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» (28 жовтня 1998р.) розв’язання проблеми поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, а також різке посилення значущості системи управлінського обліку. Можна по-різному відноситися до ідеї представників англо-американської школи поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, але з позиції посилення ролі бухгалтерів в управлінській ієрархії, їх реальної участі у прийнятті управлінських рішень, а також розвитку і удосконалення професійного і загальнокультурного іміджу бухгалтерських кадрів такий підхід до розвитку теорії і практики обліку є доцільним і його слід оцінити позитивно.
Вивчення зарубіжного досвіду організації бухгалтерського обліку дає можливість отримати уявлення про те, яким складним аналітичним апаратом повинен володіти сучасний бухгалтер, здійснюючи обробку облікової інформації з метою прийняття виваження управлінських рішень, а саме: кореляційно-регресійний аналіз, методи обробки динамічних рядів, варіаційний аналіз, імовірні оцінки та інші.
Крім того, впровадження комп’ютерних технологій в процес обробки економічної інформації створює умови для активізації інтелектуальної діяльності бухгалтерів, зокрема, з оптимізації управлінських рішень. Не випадково, передовий досвід зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що однією з основних функцій бухгалтера є складання прогнозної звітності, як основи для наступних практичних дій. Це вимагає від бухгалтера виконання значної кількості аналітичних розрахунків у режимі імітаційного моделювання, коли, використовуючи значення різноманітних факторів, намагаються досягти найбільш оптимального їх поєднання з метою досягнення більш високих фінансових результатів, підвищення ефективності господарювання.
Інформаційні потоки, які мають відношення до конкретного суб’єкта господарювання, досить різноманітні. Проте, значна їх частина формується в системі бухгалтерського обліку. До елементів даної системи бухгалтерського обліку, як єдиного систематизованого інформаційного ресурсу відносяться: первинні і зведені бухгалтерські документи, облікові регістри, внутрішня звітність, фінансова звітність. Значущість окремих елементів цього блоку інформаційної бази в управлінській ієрархії споживчої кооперації неоднакова. Так, на рівні підприємств і споживчих спілок основним джерелом інформаційного забезпечення управлінських рішень є фінансова звітність. З позиції фінансових аналітиків фінансова звітність, зважаючи на регламентацію її змісту, порядку складання та подання, має безумовний пріоритет. Дослідження свідчать, що контрольне і аналітичне значення фінансової звітності суттєво підвищиться за умови, що у формах внутрішньовідомчої звітності Звіт № 1-ФП про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), Звіт № 2-ФП про витрати, пов’язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності та Звіт № 3-ФП про фінансові результати ринків споживчої кооперації знайде відображення інформація про фактичні доходи, витрати та фінансові результати не тільки за звітний, а і за попередній період, а також у порівнянні з відповідними показниками фінансового плану. Це дасть змогу постійно здійснювати дієвий контроль за доходами, витратами і фінансовими результатами, що сприятиме підвищенню його ролі у виявленні непродуктивних витрат, вишукуванні резервів подальшого зниження витрат та підвищення доходності, прибутковості суб’єктів господарювання. Посиленню ролі обліку в управлінні прибутком сприятиме подання інформації про доходи, витрати, фінансові результати звітних сегментів в Додатку до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» – форма №6.
На думку Мельник С. І. у низових ланках споживчої кооперації (споживчих товариствах, підприємствах та їх госпрозрахункових відокремлених підрозділах) прийняття управлінських рішень базується на інформації, що міститься в первинних та зведених бухгалтерських документах, облікових регістрах, а також фінансовій та внутрішній звітності. При цьому слід зазначити, що створення госпрозрахункових відокремлених підрозділів в системі споживчої кооперації в значній мірі сприяло підвищенню аналітичності, оперативності облікової інформації, посиленню її контрольних функцій та дієвості управлінських рішень, що приймаються в процесі їх функціонування. Виявлення доходів, витрат та фінансових результатів, що знаходяться в сфері відповідальності госпрозрахункових відокремлених підрозділів,створює можливості для підвищення ефективності управління ними, посилення дієвості контролю за доходами, витратами та формуванням прибутку, як з боку працівників апарату управління, так і керівників торговельних підприємств, їх структурних підрозділів, трудових колективів, а також окремих матеріально-відповідальних осіб. З метою найбільш повного та раціонального використання облікової інформації в управлінні прибутком доцільно в посадових характеристиках працівників передбачити контрольні функції, які вони повинні виконувати на кожному робочому місці [52].
Прибуток формується на макрорівні, і на нього, як на фінансовий показник роботи підприємства, що відображається в бухгалтерському обліку і офіційній звітності, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції ( робіт, послуг ); обчислення і калькулювання собівартості продукції ( робіт, послуг ); визначення прибутку і витрат від інших видів діяльності; розрахунок загального ( валового ) прибутку.
Отже на формування абсолютного розміру прибутку впливають:
результати фінансово-господарської діяльності підприємства;
сфера діяльності;
напрям економічної діяльності;
установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток пояснюється і тим що він є джерелом нарощування власного капіталу підприємства, виплат дивідендів акціонерам ( пайовикам ), створення фондів підприємства за його рішенням тощо. За величиною прибутку підприємства та ефективністю використання визначається його рейтинг. Разом з тим прибуток є інструментом управління діяльністю підприємства. На основі аналізу прибутковості приймаються управлінські фінансові рішення, спрямовані на підвищення ефективності функцій, що виконує прибуток – оціночної, розподільчої, стимулюючої.
Оціночна функція характеризує ефект господарської діяльності підприємства. Реалізація у повному обсязі можлива тільки за умов ринкової економіки.
Зміст розподільчої функції полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства.
Виконання стимулюючої функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання ( фонд накопичення, фонд виробничого і соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, фонд споживання та ін.).
Прибуток є якісним показником, оскільки його величина відображає зміну доходів підприємства, суму витрат, рівень використання ресурсів, пов’язаних з його діяльністю. Отже, прибуток синтезує усі сторони діяльності підприємства та відображує її ефективність.
У зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. Розмір прибутку залежить не тільки від ефективності діяльності підприємства, а й від чинників макроекономічного характеру.
З метою підвищення ефективності управління прибутковістю підприємству, щоб бути конкурентно спроможним, необхідно систематично здійснювати аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Результати аналізу фінансових результатів мають важливе значення не тільки для підприємства, а й для зовнішніх користувачів: фінансових органів, комерційних банків, податкових органів, акціонерів, власників, менеджерів тощо.
На думку Білик М.Д, як і будь-який напрям аналітичного дослідження, аналіз фінансових результатів підприємства має відповідати певним вимогам і ґрунтуватися на загальних принципах. До них відносять:
державний підхід при оцінці економічних явищ, результатів господарювання;
науковий характер, тобто він має базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення науково-технічного прогресу і наукового досвіду, новітні методи економічних досліджень;
комплексність аналізу, що потребує охоплення всіх ланок і всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства;
системний підхід до аналізу, коли кожний об’єкт розглядається як складна динамічна система, що включає низку елементів, у певний спосіб пов’язаних між собою та зовнішнім середовищем;
об’єктивність, конкретність, точність. Аналіз має ґрунтуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображує об’єктивну дійсність, а висновки його – бути обґрунтовані точними аналітичними розрахунками;
дійовий характер, тобто активно впливати на процес виробництва і його результати, своєчасно виявляти прорахунки та використовувати результати аналізу для управління підприємством;
плановий характер, систематичне проведення аналізу з розподілом зобов’язань щодо виконання щодо проведення аналітичної роботи між виконавцями і контролю за її проведенням;
оперативний характер, вміння швидко і чітко проводити аналіз, приймати управлінські рішення та впроваджувати їх в життя;
демократичний характер. Залучення до проведення аналізу широкого кола працівників підприємства забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання і використання внутрішньогосподарських резервів;
ефективність аналізу, тобто витрати на його проведення мають давати багатократний ефект.
До найважливіших завдань аналізу фінансових результатів відносимо такі:
обґрунтування варіантів планового (прогнозного) обсягу та структури фінансових результатів;
проведення систематичого контроль за формуванням фінансових результатів;
здійснення загальної оцінки виконання плану прибутку і рентабельності та виявлення основних тенденцій їх динаміки;
вивчення змін у джерелах і структурі формування фінансових результатів;
кількісна оцінка впливу основних факторів на фінансові результати;
виявлення резервів зростання прибутку і рентабельності та розробка заходів щодо їх мобілізації;
оцінка раціональності розподілу і використання прибутку підприємства.
Джерелами аналітичної інформації є:
Фінансовий план, система бюджетів
Фінансова звітність підприємства
Статистична звітність підприємства.
Зведена таблиця основних показників.
Регістри аналітичного обліку
Дані бухгалтерського обліку – рахунки класу 7. Рахунок 79 «Фінансові результати та його субрахунки:
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються:
П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;
П(С)БО 15 “Дохід”;
П(С)БО 16 “Витрати”
Відповідно до НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність підприємства формується з дотриманням певних принципів, якими слід керуватись при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.
Найбільш важливими принципами, яких повинні дотримуватись підприємства, для обліку доходів та витрат є:
– нарахування;
– відповідності доходів та витрат.
Відповідно до принципу нарахування доходи та витрати відображаються в обліку та звітності тоді, коли вони виникають, незалежно від часу надходження і сплати грошових коштів. Фінансові звіти, складені з дотриманням цього принципу, надають користувачам інформацію не тільки про операції, що вже відбулися (тобто були отримані або виплачені грошові кошти), але й про зобов’язання виплатити грошові кошти у майбутньому або про грошові кошти, які очікується отримати у майбутньому.
Принцип нарахування застосовується у поєднанні з принципом відповідності доходів та витрат. Згідно з принципом відповідності доходів та витрат, для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.
Управління прибутком – складна багаторівнева система, яка включає як мінімум три підсистеми: формування, розподіл, використання. Слід відзначити і той факт, що прибуток, посідає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки усі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком. Прибуток, як економічний показник, являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та реалізації продукції.
Системний підхід до управління прибутком передбачає дослідження способів організації підсистем в єдине ціле і вплив процесів функціонування системи у цілому на окремі її ланки. Структурна схема управління прибутком підприємства представлена на рис. 1
Система управління прибутком
1.Мета управління
2.Завдання управління
3.Функціїї управління
4.Принципи управління
Організація управління
Концепції управління
Обєкт формування:
формування прибутку:
Прибуток від операційної діяльності;
прибуток від інвестиційної діяльності;
прибуток від фінансової діяльності;
розподіл і використання прибутку:
сплата податкових зобов’язань з прибутку;
визначення пропорцій прибутку на частини, що капіталізуються та споживаються.
Субєкт управління:
1.Фінансові менеджери.
2.Власники підприємства.
3.Фінансові податкові органи.
1.Забезпечення (організаційне, інформаційне);
2.Системи і методи аналізу прибутку;
3.Системи і методи планування прибутку
4.Системи і методи внутрішнього контролю;
5.Державне регулювання прибутку.
Механізм управління
Рисунок 1.2 Структурна схема системи управління прибутком підприємства
Залежно від формування та розподілу вирізняють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток – це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально надодить у розпорядження підприємства, має поширену в українській літературі та практиці назву – чистий прибуток.