Складання і затвердження плану курсової роботи

Після закріплення теми і вивчення літератури студент складає план курсової роботи самостійно або використовує взірець плану, запропонований в методичних рекомендаціях.

При складанні плану необхідно врахувати вимоги, що ставляться до курсової роботи та наукові інтереси студента. Складений план курсової роботи затверджується керівником.

Затверджений план курсової роботи є складовим структурним елементом курсової роботи і розміщується після титульного аркуша.

Підготовка практичного матеріалу для курсової роботи

Ретельно зібраний та систематизований практичний матеріал до курсової роботи є підґрунтям її якісного виконання. Теоретичні положення, що приводяться в курсовій роботі, повинні підтверджуватися і поглиблюватися практичними матеріалами діяльності підприємств.

Збір і вивчення практичного матеріалу рекомендується здійснювати після написання теоретичної частини роботи, коли студенту уже зрозуміло, які документи, регістри та форми звітності слід використати в курсовій роботі.

Для ефективної організації збору та обробки інформації студент повинен скласти перелік необхідних матеріалів, погодити його зміст і обсяг з керівником, одержати консультацію про порядок його збору і опрацювання.

Перебуваючи на підприємстві, бажано виявити передовий досвід облікової роботи, зробити записи для критичних зауважень з організації і ведення фінансового обліку та складання звітності.

Зібраний практичний матеріал необхідно належним чином опрацювати, щоб його можна було використати в курсовій роботі. Перш за все, слід забезпечити наочність і достовірність практичного матеріалу, групуючи і зіставляючи дані, проставити номери таблиць і додатків, органічно ув’язати їх з текстом курсової роботи.

Основними джерелами інформації для написання курсової роботи з фінансового обліку є фінансова звітність за останні три роки, регістри аналітичного та синтетичного обліку, первинні документи, звіти матеріально-відповідальних осіб та інша інформація.

Написання та оформлення курсової роботи

При виконанні курсової роботи слід керуватися вимогами Положення про курсову роботу (проект) (ДПСЯ М 9-7.5.1-47-54-15).

Студент зобов’язаний у письмовій формі висвітлити матеріали за темою роботи, виявити при цьому знання, набуті в навчальному процесі та при вивченні інформаційних джерел.

На титульному аркуші (додаток А) необхідно вказати назву університету, інституту, кафедри; назву теми роботи, суб’єкта дослідження, а також прізвище, ім’я та по-батькові автора роботи і керівника, шифр та номер групи студента, шифр та напрям підготовки, склад комісії, що оцінюватиме захист курсової роботи, дата допуску курсової роботи до захисту, оцінка роботи.

Потім наводиться затверджений план курсової роботи (додаток Б), а також зміст (додаток В), на якому вказується назва питань, їх номери й сторінки.

На наступних листах подається виклад тексту курсової роботи з розподілом згідно з питаннями плану; при цьому назва кожного питання друкується малими літерами з першої великої, жирним шрифтом, з абзацного відступу по ширині сторінки (без крапки в кінці питання. Перенос слів у назві питань не допускається.

Оформлення тексту роботи. Текст курсової роботи повинен бути грамотно викладеним та логічно обґрунтованим. У роботі не допускаються стилістичні, орфографічні та граматичні помилки.

У курсовій роботі не повинно бути скорочень спеціальних і наукових термінів (крім загальновизнаних). Текст роботи друкується з однієї сторони аркуша паперу стандартного формату А4 з дотриманням таких розмірів поля: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм полуторним міжрядковим інтервалом у текстовому редакторі Місгоsoft Word Windows, шрифт – 14.

Абзацний відступ має бути однаковим і дорівнювати 1,25 см. У тексті слід уникати складних та громіздких речень. Не прийнято писати «я думаю», «я рекомендую» та ін. Викладати матеріал рекомендується від першої особи, використовуючи терміни: «виходячи з вищенаведеного», «слід відзначити» та ін. У курсовій роботі всі цифрові матеріали з довідників та інших літературних джерел, а також цитати авторів повинні мати посилання на інформаційні джерела.

Текст курсової роботи розбивається на питання, які повинні мати порядковий номер, але такі структурні елементи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ не нумеруються.

Заголовки структурних частин курсової роботи: ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами, по центру, жирним шрифтом.

Кожну структурну частину курсової роботи: ЗМІСТ, ВСТУП, номери та назви питань, ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ,СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ починають з нової сторінки.

Формули, які наводяться в роботі, слід нумерувати арабськими цифрами в дужках праворуч від формули. Номер формули складається з номера питання і порядкового номера формули через крапку. Пояснення символів та числових коефіцієнтів формул слід наводити безпосередньо під формулою в тій самій послідовності, в якій вони наведені в формулі. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Пояснення кожного символу необхідно починати з нового рядка.

Нумерація сторінок. Нумерація сторінок роботи повинна бути наскрізною, включаючи список використаних інформаційних джерел та додатків. Титульний аркуш, план та зміст не нумеруються, нумерація сторінок починається зі вступу зі сторінки три. Сторінки нумеруються арабськими цифрами у правому верхньому куті без крапки. 

Оформлення таблиць. Таблиці, розміщені по тексту роботи, нумеруються арабськими цифрами в межах питання і обов’язково містять назву. Над правим верхнім кутом таблиці перед заголовком розміщують курсивом надпис «Таблиця» і вказують номер, що складається з номеру питання за планом та порядкового номера таблиці (наприклад, Таблиця 1.2), де 1 – це номер питання за планом, а 2 – порядковий номер таблиці питанні 1. В наступному рядку по центру жирним шрифтом, з першої великої літери розміщується назва таблиці. У тексті роботи розміщують лише таблиці, необхідні для викладення змісту питань. Таблиця, що наведена за текстом, має бути невеликою за розміром. Вона розміщується безпосередньо після тексту, де про неї згадується вперше або на наступній сторінці; на таблицю має бути посилання в тексті, наприклад: «Кореспонденцію рахунків з обліку грошових коштів наведено в табл. 4.2». Громіздкі таблиці, що не підлягають скороченню, а також містять вихідні дані або проміжні розрахунки, слід розмістити в додатках, при цьому за текстом посилання слід зробити не на таблицю, а на додаток, наприклад: «Кореспонденцію рахунків з обліку грошових коштів наведено в додатку Д».

У разі переносу таблиці на наступну сторінку її назву не треба повторювати. У цьому випадку шапка таблиці повторюється на наступній сторінці, над нею вказують курсивом «Продовж. табл. 3.1».

Назва таблиці, заголовки рядків та граф мають бути короткими, точними. У назві таблиці потрібно вказати її зміст. У назвах таблиць, які містять розрахункові дані по підприємству, необхідно також вказати найменування підприємства, організації, установи та період часу, за який здійснювалися розрахунки. Заголовки граф наводять у називному відмінку однини.

При оформленні таблиць слід пам’ятати, що вертикальні графи таблиці нумеруються у тих випадках, коли у тексті на них є посилання.

Якщо всі показники таблиці мають однакову одиницю виміру, то її виносять в заголовок, а якщо різні, то вказують після кожного показника. У випадку, коли цифрові дані у таблицях мають різні одиниці виміру, то їх треба показати в заголовку кожної графи або відповідно до кожного показника окремо.

Розташування цифрового матеріалу у таблицях повинно бути у правому нижньому куті таблиці. При цьому необхідно дотримуватися відповідності розрядів цифр:

–     відсотки – до 0,1;

–     коефіцієнти – до 0,001.

У таблиці не має бути пустих клітинок. Тому при заповненні таблиць, крім цифр, користуються умовними позначеннями:

–     якщо інформація відсутня, або явище не мало місця – ставлять тире;

–     якщо показник не має сенсу – ставлять знак «X»;

–     якщо дані є, але їх числові значення менші прийнятої в таблиці точності – ставлять 0,0.

Для наочності таблиці громіздкі цифри слід округлювати до одиниць більшої розмірності. Якщо дані таблиці запозичені, то обов’язково робиться посилання на використане джерело.

Оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми) розміщують, як і таблиці, безпосередньо після тексту, в якому про них вперше згадується, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання, наприклад: «Організаційна структура підприємства зображена на рис. 2.1».

Назву рисунка розміщують жирним шрифтом з першої великої літери, під ілюстрацією, по центру, нумерацію здійснюють арабськими цифрами в межах питання (наприклад, Рис. 2.2. Динаміка показників платоспроможності ТОВ «Пролісок» за 2013-2015 рр.).

Графіки, схеми мають бути виконані охайно і технічно грамотно. Виділення окремих сегментів або ліній на графіку здійснюється різною штриховою, різними типами зображень ліній, але одним кольором, тим же, що й основний текст.

Рисунки не можуть мати зайвих зображень, які не пояснюються в тексті.

Додатки. Додатки наводяться у тому ж порядку, в якому вони згадуються в тексті. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої, жирним шрифтом розміщують слово «Додаток» (наприклад, «Додаток А»). Далі, по центру, друкується заголовок додатка. Додатки позначаються послідовно прописними літерами алфавіту за винятком літер Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Коли літер алфавіту не вистачає для нумерації додатків, пропонується використовувати загальноприйняту систему: за додатком Я слідують додатки АА, АБ, АВ і т.д. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

На останній сторінці списку використаних інформаційних джерел у роботі проставляється дата виконання курсової роботи і підпис студента.

Курсова робота повинна розміщена у папці.

При відповіді на питання з методики синтетичного обліку необхідно оформити таблицю наступної форми (табл. 1).

Таблиця 1