Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Кафедра епідеміології

Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на сальмонельоз

Виконала: студентка V курсу

18 Групи

Мартищенко К.Д.

Київ, 2015

Зміст

Вступ 3

Аналіз багаторічної динаміки захворюваності на сальмонельоз. 7

Аналіз річної динаміки захворюваності на сальмонельоз 11

Аналіз розподілу захворюваності на кашлюкпо вікових групах 13

Рекомендації щодо покращення епідемічної ситуації при захворюванні на сальмонельоз 15

Використана література 17

Вступ

Сальмонельоз — це поліетіологічна інфекційна хвороба, що викликається різними серотипами бактерій роду Salmonella, характеризується різноманітними клінічними проявами від бессимптомного носійства до важких септичних форм. У більшості випадків протікає з переважним враженням органів травного тракту (гастроентерити, коліти).

Актуальність.Актуальність сальмонельозу зумовлюється надзвичайним його поширенням, зростанням захворюваності навіть у розвинутих країнах, частими спалахами та великою летальністю серед дітей молодшого віку, яка у деяких випадках становить 2 – 5% та більше. Крім того, сальмонельоз спричиняє збитки у сільському господарстві від падежу худоби та птиці.

Сальмонельоз поширений по всьому світу, в тому числі у високорозвинутих країнах. У США за останні 30 років захворюваність на сальмонельози збільшилася мало на мало не в 40 разів. У Німеччині за 10 років вона зросла у 5 разів. Зростання захворюваності на сальмонельози в останні роки зареєстровано майже в усіх країнах Європи, Азії, Америки. Не обминув цей процес й Україну, де за останні 10 років захворюваність на сальмонельози зросла більше ніж у 2 рази.

Тим часом слід відзначити, що виявляють сальмонельози не в усіх випадках, оскільки діагностика ґрунтується лише на даних лабораторних досліджень. За свідченням Комітету експертів ВООЗ, офіційно зареєстрована кількість випадків сальмонельозів — це лише 1% від справжньої кількості ураженого населення.

Важливою особливістю сальмонельозів є спорадичність, яка підтримується постійним надходженням у торговельну мережу забруднених сальмонелами м’ясопродуктів, які не були виявлені у процесі переробки.

Сальмонельозам притаманна літня сезонність з максимумом захворюваності у червні – серпні, що пов’язано з активізацією у цей період механізму передачі збудника, котрий краще розмножується саме влітку. У Києві встановлено прямий корелятивний зв’язок між захворюваністю на сальмонельози і кількістю діб з температурою понад 20 °C. У деяких регіонах спостерігається осінній підйом захворюваності, що зв’язано з масовим забоєм худоби.

Джерело збудника інфекції.Резервуаром і джерелом сальмонельозу є домашня худоба, птиця, деякі дикі тварини. У тварин захворювання може протікати як з клінічними проявами, так і безсимптомно. Здорові тварини не захворюють на сальмонельоз, до цього схильні особи з ослабленими імунітетом. Сальмонели проникають в кровотік таких тварин і обсеменяется органи і тканини. Людина заражається при догляді за хворими тваринами, їх забої, вживанні в їжу інфікованих продуктів тваринного походження. Птахи, хворі на сальмонельоз, можуть загрязняти послідом об'єкти обстановки і продукти харчування. У Деяких випадках (Окремі види збудника) джерелом інфекції може бути людина. Тварини заразні протягом декількох місяців, людина може передати інфекцію в період від кількох днів до трьох тижнів, іноді носійство зберігається роками.

Період інкубації від декільокох годин до трьох днів.

Особливості епідемічного процесу. Захворюваність на сальмонели виглядає як спорадична, окремі домашні осередки ніби не пов’язані один з одним. Але по суті це центральний харчовий спалах, тобто спалах, який зумовлюється центральним джерелом постачання м’ясних продуктів — м’ясокомбінатом чи птахофабрикою (на відміну від локальних харчових спалахів, які зумовлені забрудненням харчових продуктів на «нижчих» об’єктах постачання, тобто у школах, дитячих закладах, їдальнях тощо). Виникнення захворювань в усіх цих випадках залежить від стану профілактики і дотримання правил особистої гігієни працівниками харчових підприємств.

Специфічна профілактика.Специфічну профілактику при зоонозних сальмонельозах не застосовують. Попри те, що у 70 – 80 роках у деяких країнах було запропоновано різні варіанти живої вакцини із супресорного ревертанта Salmonella typhimurium, рибосомальну вакцину із убитих клітин сальмонел, розробку цієї проблеми не можна вважати перспективною. Велика кількість сероварів сальмонел, швидка зміна домінантних сероварів, невелика роль гуморального імунітету, необхідність відтворення високого (не нижче ніж 80%) імунного прошарку серед населення свідчать не тільки про неперспективність, але й про нерентабельність специфічної профілактики сальмонельозів.

Існують методи підвищення несприйнятливості до сальмонельозів за допомогою впливу на неспецифічні компоненти імунного захисту організму. Це застосування препаратів дріжджової РНК (нуклеїнат натрію), масивних доз тіаміну, препаратів, що містять залізо, кобальт, марганець, мідь та групу вітамінів.

Протиепідемічні заходи. Протиепідемічні заходи при сальмонельозах організовують та проводять спільними зусиллями санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб, а також лікувально-профілактичних закладів.

Заходи, спрямовані на джерело збудника, здійснюють головним чином у процесі санітарно-епідеміологічного нагляду за санітарним режимом у тваринницьких та птахівницьких господарствах. При цьому мають значення ефективність виявлення хворих на сальмонельоз тварин, їх ізоляція, лікування, забій на санітарній бойні з відповідною ветеринарно-санітарною оцінкою м’яса. М’ясо вимушено забитих тварин, хворих на сальмонельоз, підлягає утилізації.

Якщо встановлено осередок інфекції серед тварин, їх треба ізолювати і лікувати. В осередку проводять дезінфекцію, дератизацію, забороняють продаж м’ясу тварин, підозрілих на зараження сальмонелами. Ці заходи впроваджують ветеринарні лікарі.

Особливі труднощі виникають під час виявлення джерела збудника інфекції у спорадичному випадку хвороби. Часто як джерело визначають носія чи людину, хвору на легку форму сальмонельозу, яка насправді заразилася при вживанні того самого харчового продукту, що й інший хворий.

Заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудника при сальмонельозах, як і при інших кишкових захворюваннях, належать до головних. Це насамперед впорядкування підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі. Метою цих заходів є виключення можливості обсіменіння сальмонелами харчових продуктів у процесі їх виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації.

Важливе місце у профілактиці сальмонельозів відводиться обстеженню працівників харчової промисловості й прирівнюваних до них контингентів на носійство сальмонел під час влаштування на роботу та несподіваним профілактичним чи за епідпоказаннями обстеженням тих, хто вже працює, підвищенню їх кваліфікації і гігієнічних знань на заняттях з технічного навчання та санітарного мінімуму.