16. Афіксальні способи творення похідних української мови.

Афіксальні способи базуються на словотвірному форманті, які поділяються на власне афіксальні та конфіксальні. Власне афіксальні форманти – однокомпонентні, формально тотожні морфемі (префіксу, суфіксу, постфіксу). Семантично воно актуалізують СЗ морфеми-афікса у словотвірній фун-ї.

Афіксальний словотвірний формант встановлюється шляхом віднімання від похідної основи твірної основи: не-спокійний

спокійний

не-

Префіксальний спосіб – творення похідних шляхом приєднання словотвірного форманта – префікса – до твірної основи. Префіксальний формант переважно не змінює ЛЗ твірного слова, він є виразником модифікаційного словотвірного значення: ви-котити- ᴓ «дія назовні» - від-котити- ᴓ «дія в певному напрямку». Продуктивною є префіксація дієслів, малопродуктивною – іменників, прикметників, найменш – прислівників, бо вони рідко утвор. шляхом безпосереднього приєднання префікса до твірного прислівника.

Суфіксальний спосіб – творення похідного слова шляхом приєднання словотвірного форманта – суфікса – до твірної основи: ТО+СФs. Формант може бути нульовим, коли похідна основа не містить фонемного афікса, але в похідному слові є СЗ, яке в інших похідних передають фонемно виражені форманти: наказ- ᴓ- ᴓ

наказа-(ти- ᴓ)

- ᴓ-

СЗ «опредметнена дія»

Суфіксація – один із найпродуктивніших способів творення похідних.

Постфіксальний спосіб – приєднання постфіксального словотвірного форманта до твірної бази дієслів, прислівників, займенників. Потенційно від кожного дієслова можливе -сʹа- дієслово: писати -ᴓ – писати- ᴓ-сʹа. Постфікс -сʹа- формує групу зворотніх дієслів із різними значеннями: власне зворотні (одягатися), взаємно-зворотні (лаятися), загально зворотні (веселитися), безоб’єктно-зворотні (телитися), непрямо-зворотні (збиратися), пасивно-зворотні (затверджуватися), безособово-зворотні (не сидиться). Постфіксальні прислівники та займенники входять до непродуктивних словотвірних типів із закритими рядами слів, які в СУЧ не поповнюються новотворами: де-сʹ, коли-сʹ.

Конфіксальні форманти – це функціональна єдність двох-трьох морфем, які лише разом утворюють нове слово префіксально-суфіксальним, префіксально-постфіксальним, суфіксально-постфіксальним, префіксально-суфіксально-постфіксальним способом: роз-погод-и-(ти- ᴓ)-сʹа

-погод- (а)

роз- -и- -сʹа

Префіксально-суфіксальний спосіб – творення похідного слова одночасним приєднанням двокомпонентного конфікса – суфікса і префікса – до твірної основи: ТО+СФp-s. Один із найпродуктивніших способів.

Префіксально-постфіксальний – творення похідних слів одночасним приєднанням префікса і постфікса до інфінітива: P+інфінітив+Pf. Характерний лише для похідних дієслів. Постфікс формує семантику зворотності, а префікс модифікує її за характером перебігу дії: «інтенсивність дії» гулʹати- ᴓ - за-гулʹати- ᴓ-сʹа.

Суфіксально-постфіксальний – творення похідного дієслова шляхом приєднання суфікса і постфікса до твірних основ двох частин мови – іменника та прикметника: лʹін-ува-ти- ᴓ-сʹа. Малопродуктивний.

Префіксально-суфіксально-постфіксальний – спосіб творення похідних слів шляхом приєднання префікса, суфікса і постфікса до твірних основ двох частин мови – іменника і прикметника. Конфіксальний формант має 2 СЗ: «стати тим або набути ознаки того, на кого вказує твірне слово» (о-баб-и-ти- ᴓ-сʹа) та «локалізація дії в місці, на яке вказує твірне слово» (при-земл-и-ти- ᴓ-сʹа).