57. Змістовний та формальний аспект трактування суджень існування.

До суджень існування відносять судження, у яких предикат представляє ознаку "бути існуючим". Зауважимо, що при аналізі суджень існування випливає низка проблем формального та змістовного характеру.

Змістовний аспект проблеми пов'язаний із вирішенням питанням про те, яким об'єктам можна приписувати ознаку "існує". Можна виділити дві основні концепції існування:

а) сильна - приписує ознаку існування лише індивідам, властивостям та відношенням об'єктивного світу

б) послаблена - дозволяє приписувати ознаку "існування" лише предметам теорії. 

Формальний аспект проблеми існування полягає у пошуку синтаксичних засобів фіксації ознаки існування. Одна із таких спроб полягає в намаганні виразити ознаку "існування" через предикатну змінну. Якщо взяти одиничне судження, то в цьому випадку лише предикатна змінна дійсно несе інформацію про існування. Недоречності виникають при перекладі частковозаперечувальних суджень на мову логіки предикатів. У традиційній логіці спеціально не виділяли суджень існування, оскільки судження існування з певними застереженнями можна витлумачити як атрибутивні.

58. Поділ суджень на категоричні і некатегоричні.

У простих судженнях приписування ознаки предмету відбувається з певною однозначністю. Тому атрибутивні судження, судження з відношеннями, судження існування називають категоричними.

К а т е г о р и ч н и м називається судження, в якому предикат стверджується або заперечується відносно суб'єкта без формулювання спеціальних умов.

Категоричні судження протиставляються умовним, розділовим і модальним. Можна зобразити поділ суджень за характером зв'язку між предметом думки та ознакою предмета думки такою схемою:

59. Поняття «модальність». 60. Види суджень за об’єктивною і логічною модальністю.

М о д а л ь н и м судженням називається таке просте судження, в якому відношення між предметом думки і ознакою предмета думки обумовлюється своєрідним характером зв'язку. Цей характер зв'язку фіксується спеціальними оцінками, які називаються модальностями. Модальність - це оцінка висловлювання, яка проголошена з тієї чи іншої точки зору. Модальні оцінки виражаються за допомогою понять: "необхідно", "можливо", "ймовірно».

У традиційній логіці модальні судження за природою модальності поділяють на :

а)судження за об'єктивною модальністю:

1) судження можливості - таке модальне судження, в якому відображена реально існуюча, але не реалізована можливість ( "Можливий позитивний результат іспиту" ).

2) судження дійсності - вид модального судження, в якому дещо відображається як уже існуюче в дійсності ("Конституція України прийнята").

3) судження необхідності - модальне судження, яке відображає неминучість існування якогось предмета, явища, або зв'язку між ними ( "Після зими необхідно приходить весна").

б) судження за логічною модальністю:

1) проблематичні (ймовірні) - вид модального судження в якому яка-небудь ознака стверджується або заперечується відносно предмета думки лише передбачувано.

2) достовірні - судження в якому фіксується знання, що містить цілковиту визначеність про належність ознаки предмету.