1. Функції художньої літератури

Суспільно-перетворююча функція - митець перетворює факти та уявлення реального життя і створює нову реальність - художній світ.

Пізнавальна функція - література несе людства знання про різноманітність та багатство світу, виконує просвітницьку функцію.

Інформаційно-комунікативна функція - література несе інформацію, вона є засобом художнього спілкування, не має кордонів, нею не володіє час. Через книги ми спілкуємося, дізнаємося про культуру інших народів, інших епох.

Виховна функція - література формує світогляд та виховує читачів у певному ідейному дусі.

Передбачення майбутнього

Естетична функція - формує творчий дух, естетичний смак та ідеал, орієнтує людину в світі щодо його цінностей.

Література як насолода.

Компенсаторна функція - читання, від якого отримується естетична насолода, відвертає людину від надокучливих життєвих проблем. Таким чином людина завдяки мистецтву позбавляється буденного перенавантаження.

2. Теорія "відкритого твору" Умберто Еко

Відкритий твір це твори, що заохочують читача до творенні тексту з автором. Вони пропонують придумати власне завершення твору. В цьому випадку, літературний твір подібний до іграшкового конструктора. Розглядається як постійна можливість відкриття, невичерпним резерв значень, виявляється особистий світ.

3. "Зразковий читач" Умберто Еко

"Зразковий читач"("ідеальний") - активний адресат, здатний до співтворчості, до активного літературного комунікування. При перекладі твору варто визначитись, для якої аудиторії призначається переклад, тобто знайти свого "ідеального читача". Він здатний простежити думки автора, розшифрувати абсолютно всі його натяк, алюзії та підтексти.

4. Карл Юнг про "візіонарного" письменника

5. Теорія архетипів Карла Юнга

Карл Юнг вважав, що особистість має в собі 3 складових - его, особисте несвідоме та колективне несвідоме. Юнг об'єднував поняття особистості та душі, тому в його теорії 3 частини були саме частинами душі.

Его- центр сфери свідомості, який включає в себе почуття, думки, спогади та враження, які дозволяють нам сприймати себе як цілісну сталість.

Особисте несвідоме- це та частина особистості, в якій вмістилися конфлікти і спогади, нині забуті, а також ті почуття, які слабкі і тому неусвідомлювані нами. У цю частину входять комплекси, спогади і відчуття, які людина витіснила з меж свого досвіду. Знаходяться тут комплекси, що впливають і на світовідчуття, і на поведінку людини.

Колективне несвідоме- найбільш глибокий шар особистості. Сховище пам'яті про предкі, інстинктів. Зберігаються думки, що мають відношення до минулого. Саме до цієї частини теорії відноситься поняття архетипів особистості:

*Персона(маска) - публічне обличчя людини, те, якою вона себе проявляє на людях. Мета: приховати справжню сутність і виробити певне враження на інших, ладити з оточуючими.

*Тінь - та сторона особистості, яку ми приховуємо. У тіні полягає все те, що ми відкинули як неприйнятне. Джерело творчої думки та життєвої сили.

*Аніма та Анімус - архетипу чоловіків та жінок. Аніма - жіночий архетип, внутрішній образ жіночого початку в чоловіку, його несвідомий бік, пов'язаний із жіночністю. Анімус - внутрішній образ чоловічого в жінці, її чоловіча сторона, що залишилась в області несвідомого.

*Самість - найважливіший архетип. Об'єднання свідомого і несвідомого, що взаємно доповнюють одне одного до цілісності.

6. "Вічні" образи, сюжети, мотиви.

"Вічні" образи- образи літературних героїв(зачасту міфологічних), які переросли свою епоху та набули загальнолюдського значення. Сприймаються як символи певних рис характеру, зовнішності та поведінки, внаслідок чого отримали особливу естетичну цінність. Відтак: Аполон - символ краси, Геракл - сила. "Вічні" сюжети, мотиви- традиційні сюжети та мотиви, які побутують впродовж століть у великій кількості.

7. Художній метод. Літературний напрям.

Художній метод - сукупність принципів художнього пізнання та образного відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва. Є такі художні методи: бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, модернізм. Кожний художній метод має свій літературний напрям.

Літературний напрям - втілення художнього методу, що письменники проявляють у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивідуального стилю письменника.

8. Стиль як художньо-естетична категорія. Стильовий напрям. Стиль епохи.

Стиль як художньо-естетична категоріявідображає внутрішню єдність образної системи, впливає художнім словом на розум, почуття і волю читачів, формує ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.Стильовий напрям- домінуючий тип художнього мислення, який водночас і створюється індивідуальним стилем письменників і разом з тим цим же стилем і підкорюється.Стиль епохи- єдність художніх принципів, прийомів, які використовують при створення витворів мистецтва. В основі кожного стилю лежить спільна ідея, характерна для домінуючої соціальної групи у певних історичний умовах.