1) Явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини);

2) Правила утворення із вихідних елементів похідних;

3) Обмеження, яке вказує, що окрім наведених в 1 і утворених відповідно до 2 немає ніяких інших, які б належали множині, що визначається.

48.Види номінальних дефініцій.

Номінальні дефініції поділяються на синтаксичні і семантичні, а семантичні – на аналітичні і синтетичні.

С и н т а к с и ч н и м називається визначення, у якому вказується, як можна замінити знаки або їх сполучення іншими (як правило коротшими), не звертаючи уваги на їх значення.

Граматичні знаки, коми, крапки, дужки тощо також визначаються синтаксично.

С е м а н т и ч н и м називається визначення, якепевному позначенню ставить у відповідність предмет,охарактеризований через його відмінні ознаки.

Наприклад, «Слово «п’ятикутник» означає багатокутник з п’ятьма сторонами». Особливістю семантичнихвизначень є те, що у них у правій частині говориться пропредмет, а у лівій – про термін.

Семантичні визначення, як уже зазначалося, мають дві підмножини:

• аналітичні визначення і

• синтетичні визначення.

А н а л і т и ч н и м визначенням називається такий вид семантичних дефініцій, який розкриває значення термінів, що уже існують у даній мові. Прикладамианалітичних визначень є визначення слів, що входять дотлумачних словників.

Аналітичні визначення вживають особливо тоді, коли один і той самий термін у різних науках вживається у різному значенні.

С и н т е т и ч н и м визначенням називається такий вид семантичних дефініцій, який розкриває значення терміна, що вперше вводиться, або уточнює значення терміна, який уже наявний у даній мові. Прикладами синтетичних визначень будуть визначення вперше введених термінів: «аеробіка», «ринкова економіка», «космонавтика» тощо.

49.Правила визначень.

Операція визначення поняття підпорядковується

спеціальним правилам.

1. Дефініція повинна бути відповідною.

Тобто W Dfdi W Dfnповинні бути однаковими за обсягом. При порушенні цього правила виникає дві помилки:«занадто широка дефініція» та «занадто вузька дефініція».

2. Дефініція не повинна здійснюватися по колу.

При порушенні цього правила виникає помилка «коло у дефініції». Суть цієї помилки полягає у тому, що Dfdвизначається через Dfn, a Dfnбезпосередньо чи опосередковано визначається через Dfd.

Різновидом кола у визначенні є помилка, яка називається «тавтологією», або «теж, через те ж саме» («idemperidem» – лат.).

Т а в т о л о г і ч н и м и називаються дефініції, у яких Dfn повторює Dfd, але може бути вираженим іншими словами.

3. Дефініція по можливості не повинна бути заперечувальною.

Це правило враховує насамперед те, що множина, яка відповідає заперечувальному поняттю, найчастіше буває невизначеною. Іншими словами, оскільки Dfnу заперечувальній дефініції не вказує ніяких ознак, то він не утворює поняття, а отже, дефініція не виконує свого основного завдання.

Треба зауважити, що у математиці і деяких інших науках заперечувальні дефініції мають місце. Це найчастіше відбувається тоді, коли потрібно визначити гранично широкі поняття.

4. Дефініція повинна бути чіткою, ясною, вільною від двозначностей. При побудові визначень у ролі Dfnтребавикористовувати не метафори і образні порівняння, а поняття, які мають чіткий смисл і значення.