Методом “із рота в ніс”

Цей метод застосовується, коли щелепи потерпілого щільно стиснуті або бажаного розширення грудної клітки при вдуванні повітря “з рота в рот” не спостерігається. Його голова також максимально закидається й утримується однією рукою, яка лежить на тімені потерпілого, другою рукою потрібно трохи підняти нижню щелепу і закрити рот. Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих і своїми губами щільно охоплює ніс потерпілого — здійснюється вдування. Якщо грудна клітка спадається недостатньо, рот потерпілого під час видиху повітря трохи відкривають.

Найбільшою помилкою при проведенні штучного дихання цими методами є недостатнє закидання голови, внаслідок чого не відновлюється прохідність дихальних шляхів і повітря, що вдувається, потрапляє в шлунок потерпілого.

При надходженні в ротову порожнину шлункового вмісту голову і плечі потерпілого необхідно повернути вбік і знову очистити рот. Від частих дихальних рухів той, хто надає допомогу, може відчувати запаморочення і слабкість, тоді його доцільно підмінити. Показниками ефективності вентиляції легень є розширення грудної клітки, почервоніння шкірних покривів і відновлення самостійного дихання.

Методика проведення "закритого масажу серця"

При зупинці або дуже різкому послабленні серцевої діяльності кровообіг по судинах припиняється. Основні ознаки зупинки серця: втрата свідомості; відсутність пульсу, зокрема на сонних та стегнових артеріях; зупинка дихання; блідість або синюшність шкірних покривів і слизових оболонок (губ); розширення зіниць; судоми, які можуть з’явитись у момент втрати свідомості й бути першою помітною для оточуючих ознакою зупинки серця. Масаж серця завжди необхідно робити одночасно із штучною вентиляцією легень. Суть закритого масажу серця полягає в ритмічному стисканні його між грудиною і хребтом. При натискуванні на серце кров виштовхується з його порожнини і надходить із лівого шлуночка в аорту, а далі— в артерії; з правого шлуночка — в легені. Після припинення натискання на грудну клітку порожнини серця знову заповнюються кров’ю. Потерпілого кладуть спиною на тверду основу. Той, хто надає допомогу, стає збоку і долонями рук (основами кистей, а не пальцями!), накладених одна на одну натискає на нижню третину грудини всім корпусом тіла з частотою 50 разів на хвилину. Амплітуда коливань грудної клітки в дорослої людини складає близько 4-5 см. Дітям масаж серця необхідно робити обережно лише однією рукою, а в грудному віці — кінчиками пальців, з частотою 120 натискувань на хвилину. Точка прикладання пальців для дітей до 1 року — біля нижнього краю грудини. Обережно потрібно проводити масаж серця у людей похилого віку, тому що при грубому масажі можуть бути переломи ребер. Якщо оживлення здійснює одна людина, то через кожних п’ятнадцять стискань грудної клітки припиняється масаж серця на одну секунду і в цей час робиться два сильних штучних вдихи за методом “із рота в рот” або “з рота в ніс”. При наданні допомоги двома особами необхідно після кожних п’яти стискань грудної клітки проводити вдування повітря в легені. Показниками ефективності масажу серця є прощупування пульсу на великих артеріях (сонній, стегновій), звуження зіниць, пороже-віння шкіри та поява слабких дихальних рухів. Якщо через годину від початку масажу серця і вентиляції легень серцева діяльність не відновлюється, зіниці залишаються широкими, з’являються трупні плями на шкірі, що є ознакою настання біологічної (справжньої) смерті, оживлення можна припинити.

Рани

Рани відносяться до пошкоджень, найбільш часто трапляються з людиною. Ознаками для кожної рани служать біль, кровотеча, ушкодження або ж втрата тканин.

Рани поділяються на:

1. поверхневі – коли пошкоджується тільки шкіра, неглибокі.

2. глибокі – захоплюють кістки, підшкірні тканини і м’язи.

За величиною рани поділяються на великі, малі та середні.

З причин виникнення на:

1. різані – характеризуються рівним краєм, сильно або помірно кровоточать, нанесені гострим предметом, бритвою, ножем або склом та ін;

2. рубані – по зовнішньому вигляду схожі на різані рани, відрізняються глибиною, нанесені предметом з гострими краями;

3. колоті – це глибокі і вузькі рани; нанесені цвяхом, ножем, вилами або іншим гострим предметом;

4. забиті – краї нерівні, слабка кровотеча, виникають при дії тиску, удар тупим предметом, падіння або здавлення тіла;

5. рвані – краї ран нерівні, слабка кровотеча, значна біль, виникають при розриві натягнутої шкіри;

6. укушені рани – нерідко зі слиною хворих тварин у потрапляє інфекція; нагадують рвані або забиті рани;

7. вогнепальні – причина кулі і осколки снарядів; характеризуються невеликим округлим вхідним отвором – місцем входу кулі, великим вихідним отвором – місцем виходу з тіла кулі. Якщо куля проникла в тіло і присутній два отвори, говорять про наскрізну рану; при застряванні в тілі – про сліпу рану.