Шпори на Державний

40. Революції 1848-49в країнах Європи:передумови,хід,наслідки,новітні оцінки

У 1848-1849 рр. у Парижі, Відні, Берліні, Римі та інших європейських столицях відбулися революційні виступи. ніколи раніше Європа не знала такого загального загострення соц..бор., розмаху народних виступів і бурхливого піднесення національно-визвольних рухів.Боротьба буржуазії, робітників, селянства, ремісників і дрібних торгівців проти феодально-абсолютистських утисків переплелася з національно-визвольною боротьбою народів Австрії та Італії, із загальнонаціональними рухами за територіальне об'єднання Німеччини й Італії. Франція За Липневої монархії у Франції було досягнуто відносної стабільності як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Однак у французькому суспільстві наростало невдоволення режимом Луї Філіппа. звинувачували короля в узурпації влади.Нижчі верстви французького суспільства ненавиділи режим Липневої монархії, який відняв у них важливі соціальні завоювання попередніх революцій. Неврожайні роки, фінансова криза, банкрутство і закриття багатьох промислових підприємств, безробіття зробили їх прихильниками республіканців 23 лютого Луї Філіпп нарешті прийняв рішення - він заявив про звільнення ненависного народу керівника уряду Ф. Гізо і призначення на його місце ліберального графа Моле. Парижани продовжували виступати проти монархічного режиму і споруджували в різних районах столиці барикади. Сам король утік до Англії.Тимчасовий уряд 24 лютого проголосив Францію республікою. Головним завданням Тимчасового уряду була організація виборів до Установчих зборів.Населення Франції віддало перевагу ліберальним республіканцям і конституційним монархістам . 4 листопада 1848 р., вона була прийнята конституція. Італія Революція в Італії стала яскравим прикладом боротьби за вирішення тих завдань, які стояли перед демократичною громадськістю всієї Європи в 1848-1849рр.; тут органічно поєдналися проблеми національного визволення й об'єднання країни, розв'язання соціальних проблем і демократизації суспільства шляхом створення представницьких органів, введення широких демократичних свобод.У революції брали участь усі верстви населення. Початком революції стало народне повстання 12 січня 1848 р. в адміністративному центрі Сицилії м. Палермо. Селяни виступили проти поміщиків-латифундистів. Джузеппе Гарібальді (1807-1882) - національний герой Італії, генерал, один із вождів національно-визвольного руху за об'єднання Італії. Становище в Італії ускладнювалося зовнішніми чинниками: революційні виступи в Парижі, Відні, Будапешті, Празі були придушені. Повсюди в Європі перемагала реакція.Римська республіка опинилася в оточенні. головну роль відігравав Дж. Мадзіні. Крім австрійців, на республіку наступали французькі війська, послані Луї Наполеоном Бонапартом. Тримісячна боротьба римських громадян проти регулярних військ завершилася на початку липня 1849 р. вступом у Рим французьких військ. Республіку було повалено і відновлено владу Пія IX.Австрія.Для епохи правління канцлера К. Меттерніха в Австрії характерним було збереження феодально-монархічного правління, придушення національно-визвольних рухів численних народів імперії, нехтування будь-якими соціально-економічними реформами. Поштовхом Революції у Відні стали лютневі події 1848 р. в Парижі, тривала економічна криза, неврожайні роки і значне зниження життєвого рівня народу. 13 березня, після перших звісток про початок революції в Парижі, в столиці Австрійської імперії почалися демонстрації міської бідноти, студентів, ремісників, робітників та міщан. Конституція була опублікована у квітні 1848 р. і викликала шалену критику радикалів, які звинуватили уряд у спробі реставрації монархії.Успіхи австрійської армії в Італії стимулювали зростання контрреволюційних настроїв у Відні. Наприкінці серпня загони Національної гвардії розстріляли робітничу демонстрацію в столиці, що стало початком контрреволюційного перевороту. Робітники, міщани, студенти штурмом захопили найважливіші пункти Відня,спорудили барикади і стратили військового міністра.Імператор знову був змушений тікати у провінцію.Наприкінці жовтня Відень оточили урядові війська.1 листопада після кривавого штурму столицю було взято і рев. в Австрії остаточно придушено.Чехія і Словаччина.У складних політ. умовах розвивалася рев. в чеських та словацьких землях..Політичний режим К. Меттерніха в Австрійській імперії не дозволяв чехам і словакам створювати політичні організації, однак поблажливо ставився до їхнього культурного розвитку.Поразка революції в Угорщині ознаменувала завершення революції 1848-1849 рр. в Австрійській імперії. Почалася поступова реставрація монархічних інститутів влади та ліквідація демократичних завоювань. у 1851 р. було скасовано конституцію 1849 р.Німеччина-Динамічний економічний розвиток нім. держ. у серед.40-х років змінився депресією і загальною економічною кризою. Наслідком кризи стали зростання безробіття і погіршення становища робітників та ремісників.Неврожайні роки (1845-1847) призвели до голоду, який охопив усю Центральну Європу, спалахували голодні бунти. Детонатором масових революційних виступів стала звістка про революцію в Парижі та повалення королівської влади.Революції 1848-1849рр. не привели до радикальних політичних змін в Європі. Повсюдно було відновлено монархічні режими, збережено роздробленість Італії та Німеччини. У Франції на короткий час було встановлено республіку та обрано президента Луї Наполеона Бонапарта і введено конституцію.

44.Громадянська війна та період Реконструкції в США:перумови,хід,наслідки

У середині XIX ст. США, що складалися із 31 штату,були прикладом перемоги демократії та швидкого матеріального прогресу. Тут вироблялися текстильна продукція, деревина, машини й механізми, одяг, шкіра, вироби із шерсті тощо, а також розташовувалися головні торговельні центри. Джерелом багатства Півдня були бавовна, цукор, тютюн, рис. С/г Захід із безмежними перетворився на головного виробника й експортера пшениці та м'яса.Конфлікт між Пн та Пд наростав. У середині століття проблема рабства знову постала на політичному рівні й спричинила гострі дебати в Конгресі та суспільстві.У 1854 р. знову спалахнув конфлікт серед законодавців щодо питання поширення рабства на території Канзасу і Небраски. За законом 1850 р. на ці території рабство не мало поширюватися. Пд. плантатори-рабовласники докладали всіх зусиль, щоб під час утворення штату Канзас було дозволено рабство. Ситуацію в країні загострила "справа Дреда Скота" - раба зі штата Міссурі, який протягом 20 р жив зі своїм господарем у вільних штатах . Після повернення на рабовласницький Пд. Скот подав до суду прохання про звільнення від рабства, оскільки він довгий час жив у вільних штатах. Верховний суд визнав, що Скот втратив права вільного, оскільки добровільно повернувся до штату, де було узаконено рабство. Водночас Верховний суд констатував, що Конгрес не може скасовувати рабство в штатах, де воно узаконене на основі принципу "народного волевиявлення".Рішення Верховного суду здійняло на Півночі шалену хвилю протестів. Деякі лідери руху зрозуміли, що віднині боротися за скасування рабства законними шляхами неможливо і вдалися до екстремістських методів. У жовтні 1859 р. Дж. Браун підняв повстання рабів у Західній Віргінії. Усе більше прихильників здобувала Республіканська партія, яка виступала проти рабства й гуртувала навколо себе всіх незадоволених. Незабаром лідером республіканців став А. Лінкольн - президент США (1861 -1865), який увійшов в історію як людина, що змогла запобігти розпаду США та ліквідувати рабство. Як непримиренний противник рабства очолив війну пн.штатів проти рабовласницького Пд. за збереження єдності США. Автор закону про про звільнення темношкірих рабів.1861-1865 рр.Лінкольн розгорнув активну діяльність, спрямовану на організацію армії, наведення порядку в тилу та залучення до боротьби нових верств населення країни. 1 січня 1863 р. Лінкольн оголосив Прокламацію про звільнення чорношкірих рабів південних штатів і закликав їх взяти участь у війні на боці Півночі. Таким чином, ліквідація рабства проголошувалася метою війни водночас зі збереженням цілісності США. Навесні 1864 р. війська Півночі почали великомасштабний наступ на територію Джорджії. У лютому 1865 р. здалася Колумбія - столиця штату Південна Кароліна. Так завершилася Громадянська війна в США, в якій загинуло понад 600 тис. осіб.зріс авторитет А. Лінкольна, якого в листопаді 1864 р. обрали президентом на другий термін. Головною його метою було відновлення США на основі рівноправності всіх штатів федерації. Однак 14 квітня 1865 р., коли країна святкувала завершення братовбивчої війни, у Вашингтоні в театрі Форда фанатичний маніяк - актор Дж. Бутс - вистріливши йому в голову.Головним підсумком Громадянської війни в США стали ліквідація рабства і перетворення південних штатів на демократичні адміністративні одиниці, які за політичним устроєм не відрізнялися від інших суб'єктів федерації. Водночас остаточне зрівняння темношкірого населення в політичних правах не було завершено.(Дждонсон)

42.Обєднання Італії.Гарібальді

Італія в середині XIX ст. була роздробленою країною з монархічним ладом. Економічно це була відстала феодальна країна. Після поразки революції 1848-1849 рр. у країні настав період реакції - відновлено абсолютистські порядки, ліквідовано всі завоювання революції. З діяльністю графа Кавура як голови уряду пов'язане економічне піднесення П'ємонту, зростання міжнародного авторитету. Головною галуззю країни залишалася текстильна, хоча зростали і металургійні, і машинобудівні підприємства.Наприкінці 50-х років у Італії посилюється рух за національну незалежність, у якому було дві течії: поміркована, революційна, яку очолювали Дж. Гарібальді, що виступали за республіканський устрій майбутньої об'єднаної Італії. Спираючись на П'ємонт, Сардинське королівство покращило своє економічне та політичне становище, зміцнило армію. Союзником королівства стала Франція Наполеона III. Війна Сардинського королівства та союзної Франції проти Австрії розпочалася у квітні 1859р. В Італії вибухнули революції, повсталі вимагали об'єднання із Сардинським королівством. На допомогу повсталим з Пн. Італії вирушила тис добровольців - " на чолі з Дж. Гарібальді. У травні 1860 р. вони висадилися на о. Сицилія. Після битви 1 жовтня 1860 р. всенародного голосув владу Бурбонів у державі було повалено, а Неаполітанське королівство об'єднано з Сардинським. Гарібальді визнав владу сардинського короля Віктора Еммануїла П .У квітні 1861 р.проголош утворення Італ. королівства .Італія стала конституційною монархією з високим майновим цензом .У 1862 р. Гарібальді здійснив похід у Папську область з метою приєднання її до Італії, але зазнав поразки. У 1866 р. до Італії приєднано Венецію а в 1870 р. - останню італійську територію - Папську область.3 1871 р. столицею Італії стало місто Рим.Об'єднання Італії стало наслідком героїчної тривалої боротьби іт. народу під керівництвом Мадзіні та Гарібальді.Створення об'єднаного Італійського королівства значно прискорило екон.розв Італії.

43.Утворення Австро-Угорщини та Румунії:передумови,хід,наслідки

Австро-Угорщина як дуалістична монархія утворилась у 1867 р. й існувала до 1918 р. її специфічними рисами були: а)

відсутність заморських володінь, оскільки всі її землі знаходилися у центрі й на сході Європи;б) багатонаціональний характер державного устрою, що поєднував елементи централізованої та федеративної монархії; в) інтенсивний розвиток національної свідомості народів окраїн,.Поразка Австрії у війні з Пруссією в 1866 р. прискорила процес політичної трансформації імперії Габсбургів. Необхідно було дійти компромісу між двома значними групами населення - німцями (австрійцями) й угорцями, хоча вони становили лише третину населення імперії. У лютому 1867 р. було відновлено конституцію Угорщини (існувала до 1848 р.), що сприяло створенню власного уряду. Австрія стала дуалістичною монархією двох держав. "Цислейтанія" об'єднувала Австрію, Чехію, Моравію, Сілезію, Гарц, Істрію, Трієст, Далмацію, Буковину, Галичину і Крайну. "Транслейтанія" складалася з Угорщини, Трансільванії, і Хорвато-Славонії (отримала автономію у 1867 р.).Об'єднана Австро-Угорщина була однією з найбільших держав Європи. За територією і чисельністю населення вона випереджала Велику Британію, Італію і Францію. Імператор Австрії одночасно був і королем Угорщини,Австрія та Угорщина мали свої парламенти і уряди, склад яких затверджувався імператором. Король-імператор Франц Йосиф був непослідовним і непередбачуваним у проведенні радикальних політичних і економічних реформ. Австро-Угорщина була країною контрастів. В імперії не було загального виборчого права, оскільки право голосу мали лише власники певного нерухомого майна. Економіку Австро-Угорщини наприкінці XIX - на початку XX ст. характеризували слабкі темпи розвитку пром..відстале с\г, нерівномірність економічного розвитку окремих регіонів,

Австро-Угорщина була середньорозвинутою аграрно-індустріальною країною. Переважна більшість населення була зайнята в сільському й лісовому господарстві. Низький рівень с\г визначали поміщицькі латифундії, де використовувалася ручна праця батраків. Металургійний концерн "Шкода" в Чехії був одним із найбільших підприємств європейської військової пром. Харак. Особ. економіки імперії була її технологічна відсталість, погана забезпеченість новітньою технікою і відсутність новітніх галузей пром.Багатонаціональна Австро-Угорська імперія на початку XX ст, переживала глибоку кризу внаслідок піднесення національних і робітничого рухів. Напередодні Першої світової війни Австро-Угорщина зайняла відверто ворожу позицію щодо Балканських країн, захопила Боснію та Герцеговину, що призвело до зростання напруженості у відносинах із Сербією. За підтримки Німеччини уряд Австро-Угорщини взяв курс на розв'язання світової війни.Румунія. держава у південно-східній частині Європи, переважна частина площі розташована у басейні нижньої течії Дунаю. На сході омивається Чорним морем. Доля Румунії була пов'язана з її сусідами: Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією і Австро-Угорщиною), Київською і Галицько-Волинською державами (пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з 18 ст. з Рос. Імперією, а згодом з СРСР) та з Туреччиною. Частини Румунії належали віками до цих держав або були під їхнім протекторатом.У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдову, Волощину і Трансильванію на заході. Об'єднання двох перших відбулося 1859 (під назвою «Румунія»), усіх трьох — 1918. З початку 18 ст. Молдавією і Волощиною правили чужинецькі «господарі», призначувані турецькими султанами. Внаслідок російсько-турецьких воєн, наприкінці 18 і у 19 ст. зміцнився вплив Росії в обох румунських князівствах. 1812 р. Росія анексувала Басарабію, а на основі договору в Адріянополі (1820) здобула над Молдавією і Волощиною спів протекторат. за Паризьким мирним договором (1856), Молдавію і Волощиною віддано під спільний протекторат великих держав і Туреччини. 1859 — 1861 обидва князівства об'єдналися у князівство Румунія, яке у 1877—1878 цілковито усамостійнилося, а 1881 — перетворилося на королівство.Під час першої світової війни Румунія стала на сторону Антанти. Румунські території, які перебували у складі інших держав, приєднались до королівства і утворили Велику Румунію.Румунія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий, морський, повітряний.

41.Обєднання Німеччини 19ст. Бісмарк

29 листопада 1850 р. між Пруссією та Австрією була підписана Оломоуцька угода про відновлення Німецького союзу під верховенством Австрії. закінчилася ще одна невдала спроба Пруссії об'єднати Німеччину.Політична депресія супроводжувалася величезними економічними успіхами Німеччини, навіть попри економічну кризу 1857 р..в більшості німецьких держав було ліквідовано залишки феодальних порядків на селі. Селяни отримали можливість викупити землю, користуючись фінансовою підтримкою держави, яка надавала їм довготермінові позички. Формувався ринок землі та вільнонайманої праці, розвивалися текстильна, гірничодобувна пром, машинобудування, металургія. Істотну роль в економічному процвітанні Німеччини відігравав Митний союз.. У 1857 р. внаслідок тяжкої душевної хвороби відійшов від державних справ король Фрідріх. Наступного року регентом став спадкоємець престолу Вільгельм. У 1859 р. Австрія зазнала поразки у війні проти Франції та П'ємонту і втратила великі території в Пн.Італії, де розгорнувся національно-визвольний рух. У 1861 р. Вільгельм І став королем Пруссії.. Упродовж року король звільнив усіх міністрів ліберального спрямування і створив новий, відверто консервативний уряд. Однак розв'язати конфліктну ситуацію він був неспроможний. Його останньою надією був прусський посол у Парижі Отто фон Бісмарк, відомий відданістю прусській монархії та ненавистю до демократів.Один із організаторів Троїстого союзу 1882 р" спрямованого проти Росії та Франції. 23 вересня 1862 р. Пруссія отримала нового керівника уряду.Бісмарк почав свою діяльність, нехтуючи законодавчим органом.Міжнародна ситуація сприяла планам Бісмарка щодо об'єднання Німеччини. Росія зазнала принизливої поразки у Кримській війні (1853-1858) і не могла активно втручатися в європейські справи. Бісмарк міг готуватися до боротьби з Австрією.Бісмарк не планував ліквідувати Австрійську імперію, що порушило б баланс сил у Європі. 26 липня між Австрією і Пруссією було підписано перемир'я, а 23 серпня 1866 р. обидві держави в Празі уклали мир. Німецький союз було ліквідовано.створювався Північнонімецький союз, до якого не мала права вступати Австрія.Перемога над Австрією означала завершення конституційного конфлікту в Пруссії. У серпні - вересні 1866р. 21 німецька держава увійшла до Північнонімецького союзу. Французький імператор Наполеон III сподівався, що Австрія і Пруссія виснажать себе у ході війни і Франція без труднощів зможе оволодіти прикордонними німецькими землями. 28 січня 1871 р. Пруссія та Франція підписали перемиря.процес завершився 10 травня 1871 р. Франкфуртським мирним договором. Франція поступалася Німеччині Ельзасом та третиною Лотарингії і мала сплатити переможцям 5 млрд франків контрибуції.процес національного об'єднання був завершений. 18 січня 1871 р., Вільгельм І у ставці німецького командування в Дзеркальній залі Версальського палацу був проголошений німецьким імператором, було прийнято загальнонімецьку конституцію, відповідно до якої Німецька імперія була союзом 22 монархій, у яких зберігались свої правителі, місцеві конституції .

48.Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відн.Ліга Націй

"Версальська система"-міжнародні угоди, ініційовані державами - переможницями у Першій світовій війні. Вони були укладені 28 червня 1919 р. на Паризькій мирній конференції між США, Великою Британією, Францією, Італією, Японією, Бельгією, Болівією, Панамою, Перу, Польщею, Португалією, Румунією, Королівством сербів, хорватів і словенців, Чехословаччиною та Уругваєм, з одного боку, і Німеччиною - з іншого. містив 15 розділів.Німеччина зобов'язувалась: 1) дотримуватися встановлених згідно з договором кордонів з Бельгією, Люксембургом, Францією, Швейцарією, Австрією, Чехословаччиною, Польщею та Данією, визнавати незалежність цих країн та майбутні угоди дер-жав-переможниць з Бельгією і Нідерландами; 2) повернути під французький суверенітет Ельзас і Лотарингію та передати Франції терміном на 15 років право на видобуток вугілля у Саарському басейні; 3) визнати незалежність усіх територій Російської імперії, які входили до її складу до 1 серпня 1914 р., нечинність договорів, укладених з радянською Росією, зокрема Брестського (Берестейського) мирного договору 1918 р.; 4) відмовитися від власних колоній; 5) скоротити армію та флот, загальну військову повинність, 6) сплатити репарації переможцям; 7) дотримуватися принципу найбільшого сприяння в економічних відносинах із союзними державами, 9) відкликати свої війська з Прибалтики.Версальська система визнавала винними у розв'язанні Першої світової війни виключно Німеччину та її союзників.Учасники конференції прийняли рішення про судове переслідування Вільгельм а II та осіб, що"вчинили дії, супротивні законам і звичаям війни".Складовою Версальської системи стало прийняття Статуту Ліги Націй, який відразу підписали 44 держави. Метою нової міжнародної організації згідно зі Статутом був "розвиток співробітництва між народами та гарантування миру і безпеки".Версальський договір набув чинності у січні 1920 р. після ратифікації його Великою Британією, Францією, Італією, Японією та Німеччиною і "офіційно завершив Першу світову війну. США відмовились від ратифікації у зв'язку з небажанням визнавати Лігу Націй.Вашингтонська конференція 1921-1922 рр.11 серпня 1921 р. президент США Дж. Гардінг запросив до Вашингтона представників Великої Британії, Франції" Італії, Нідерландів, Бельгії, Португалії, Японії та Китаю для участі у конференції, яка розглянула б питання про роззброєння військово-морських сил, вирішила проблеми Далекого Сходу й Тихоокеанського регіону. У рамках Вашингтонської конференції (12 листопада 1921 р. - 6 лютого 1922 р.) було підписано три великомасштабні договори і досягнуто кілька двосторонніх угод. Першим був договір чотирьох держав про Тихий океан (13 грудня 1921 р.), термін дії якого було визначено на 10 років. США, Велика Британія, Японія та Франція брали взаємні зобов'язання поважати права сторін стосовно їхніх острівних володінь у зоні Тихого океану і вжити спільні дії у разі виникнення загрози цим володінням з боку третьої держави .Договір дев'яти держав (США, Велика Британія, Франція, Японія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія та Китай), укладений 6 лютого 1922 р., проголошував принцип поважання суверенітету, територіальної цілісності та адміністративної недоторканності Китаю.6 лютого 1922 р. було підписано договір п'яти держав (США, Велика Британія, Японія, Франція й Італія) про обмеження морських збройних сил.Державам, що підписали договір, заборонялося будувати й купувати кораблі такого типу в інших країнах водотоннажністю понад 35 тис т. Отже, Вашингтонська конференція закріпила панівну роль у світі

46.Міжнародні відносини у 19 на поч..20ст.Формування військово політичних блоків.

Балканський півострів в період до Першої світової війни називали пороховою бочкою Європи. Тут перепліталися інтереси всіх великих європейських імперій. До середини 19 століття весь півострів належав Оттоманській імперії. Однак в 19 столітті вона ослабла, і внаслідок національно-визвольної боротьби балканських народів втратила значну частину території, на якій виникли незалежні держави: Сербія, Болгарія, Чорногорія, Греція. Румунія теж отримала повну самостійність тільки в 1878. У період 1904—1908 року тривала Боротьба за Македонію між новими незалежними балканськими державами (Греція, Сербія та Болгарія).Частина Балкан залишалася під владою Австро-Угорської імперії. У 1908 відбулася молодотурецька революція, яка розпочалася в Македонії. Італійсько-турецька війна 1911—1912.В результаті ряду двосторонніх угод сформувався Балканський союз Сербії, Чорногорії, Болгарії та Греції, спрямований проти Туреччини. В 1912—1913 роках відбулася Перша балканська війна, в якій країни Балканського союзу координованими ударами відвоювали у Туреччини майже всі європейські території, за винятком невеликої частини Фракії.Результати війни були затверджені Лондонським мирним договором, В 1913 вибухнула Друга Балканська війна, в якій спільним ворогом стала Болгарія. До противників Болгарії приєдналися Туреччина та Румунія. В 1914 після вбивства ерцгерцога Фердинанда в Сараєво, Австро-Угорщина оголосила Сербії війну, яка переросла у світовий конфлікт — Першу світову війну.На початку 80-х pp. у міжнародних відносинах сталися кардинальні зміни—почалося формування військово-політичних союзів, спрямованих проти не реального, а гіпотетичного (хоча й визначеного) противника, які мали на меті не просто перемогу над якоюсь окремою країною, а світове панування. Перший крок у цьому напрямі зробила Німеччина. 7 жовтня 1879 р. у Відні було укладено австро-німецький союз. Одночасно Бісмарк не полишав надій на утримання Росії на рівні нейтральної держави. У 1881 р. було відновлено Союз трьох імператорів, а 1887 р. укладено російсько-німецький «перестрахувальний договір».Проте це не виключало Росію з гурту головних суперників Німеччини. Того ж року Німеччина відмовилася надати Росії кредити. У 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали між собою Троїстий союз на 5 років, який через кожні 5 років поновлювався і проіснував до 1915 р.На тлі загострення російсько-німецьких відносин відбувалося російсько-французьке зближення. У 1887 р. Франція надала Росії значний кредит. Почалися переговори про укладення союзу. У липні 1891 р. відбувся візит до Кронштадта французької ескадри. Наступного місяця було підписано франко-російський консульський пакт. У 1892 р. країни підписали військову конвенцію, яку було ратифіковано 1893 р. Отже, в Європі утворилися два ворожих військово-політичні союзи.Проте залишалась одна велика держава — Англія, від позиції якої залежала перевага якогось із блоків. Наприкінці XIX ст. Англія все ще проводила політику «блискучої ізоляції» (непрямого втручання у справи європейських країн). Єдиною турботою країни було розширення та утримання колоніальних володінь. Зберігалися напружені відносини з Францією через розподіл колоній в Африці та Азії. У 1902 р. було укладено англо-японський союз, спрямований проти Росії, що дало Японії можливість перемогти у війні 1904-1905 pp. Англо-німецьке суперництво в економічній та військовій сферах призвело до перегляду зовнішньої політики Англії.8 квітня 1904 р. в Лондоні було підписано англо-французьку таємну угоду. В ній розмежовувалися сфери впливу між двома державами в Африці. Англія визнавала право Франції на Марокко, а Франція — право Англії на Єгипет. Ця угода отримала назву «Сердечна згода» — Антанта.Після поразки Росії у війні 1904-1905 pp., а також подій революції 1905-1907 pp., які ослабили країну, Англія вже не сприймала її як небезпечного конкурента.Більше того, тепер вона мала підстави вважати Росію своєю союзницею у боротьбі проти Німеччини та національно-визвольних рухів народів Азії. Ініціаторами зближення двох держав стали міністр закордонних справ Англії Е. Ґрей (ліберал) і міністр закордонних справ Росії О. Із-вольський. Воно увінчалось укладенням 31 серпня 1907 р. англо-російської конвенції про розмежування сфер впливу в Ірані, Афганістані й Тибеті. Так було завершено створення Антанти.Проте єдиної угоди між трьома державами не існувало, її уклали лише на початку Першої світової війни.підсумком розвитку міжнародних відносин на зламі століть став поділ Європи і світу на два ворожих військово-політичних блоки — Троїстий союз та Антанту. Основним змістом політики великих держав у складі названих союзів була підготовка до світової війни за переділ уже поділеного світу.

56.Друга світова в.на:передумови,перебіг бойових дій,наслідки,нові оцінки.

Події 1939-1941 рр.Влітку 1939 р. радянська дипломатія мала три варіанти поведінки в міжнародних відносинах. 1 - відмовитися від підписання договору з Німеччиною і продовжити пере. з Британією і Францією про колективну безпеку.2.- продовжити дипломатичні переговори з Німеччиною, не даючи чіткої відповіді. Сталін і його оточення обрали третій, згубний, шлях - укласти договір з ворогом, намагаючись перехитрити його, одержавши перепочинок і конкретні вигоди від поділу Європи. 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. З вересня 1939 р. про вступ у війну на боці Польщі оголосили Англія і Франція, проте не надали їй реальної допомоги. За кілька тижнів німці окупували Польщу.17 вересня радянські війська перейшли польський кордон і фактично вступили у Другу світову війну на боці Німеччини. 28 вересня було підписано радянсько-німецький договір про дружбу і кордони.Уранці 30 листопада 1939 р. радянські збройні сили перетнули кордон, розпочавши війну з Фінляндією. У 1940 р. в результаті політичного тиску Румунія віддала СРСР Бессарабію і Північну Буковину.Отже, після вересня 1939 р. зовнішня політика Радянського Союзу активно розвивалася в руслі радянсько-німецьких таємних протоколів.На Західному фронті протягом вересня 1939 р. - травня 1940 р. відбувалася так звана "дивна війна»5 червня Німеччина розпочала наступ на Париж, а 10 червня Італія оголосила війну Франції й Англії та розпочала наступ у районі італо-французького кордону. 22 червня в Комп'енському лісі французькі представники підписали перемир'я, за яким німецькі війська окупували Північну Францію й узбережжя Атлантики. Французький флот і авіація передавалися Німеччині.Окупація фашистською Німеччиною країн Західної Європи значно змінила співвідношення сил на користь фашистського блоку. Тепер гітлерівська верхівка розробила план вторгнення на Британські острови, відомий під назвою "Морський лев". 27 вересня 1940 р. було підписано Троїстий пакт. Німеччина, Японія та Італія зобов'язувалися надавати один одному допомогу, були визначені сфери впливу міжнародного панування між учасниками пактів. у грудні 1940 р. Гітлер прийняв остаточне рішення про напад на СРСР у травні 1941 р.У квітні 1941 р. СРСР підписав з Японією договір про ненапад.Друга світова війна вступила в новий період. За три тижні війни радянські війська втратили близько 1 млн солдат і офіцерів.Правлячі кола Англії та США розуміли, що після розгрому СРСР Німеччина зможе завдати удар і по їхніх країнах. 22 червня 1941 р. прем'єр-міністр Англії Уїнстон Черчілль, а 24 червня президент США Франклін Рузвельт проголосили про рішучість своїх країн підтримати Радянський Союз у його війні проти Німеччини. 12 липня між Москвою і Лондоном була підписана угода про спільні дії у війні проти Німеччини. 2 серпня 1941 р. уряд США офіційно оголосив про економічну допомогу СРСР. Це започаткувало створення антигітлерівської коаліції. На початку серпня 1941 р. була підписана англо-амери-канська "Атлантична хартія", що визначила умови і цілі війни з нацистською Німеччиною. СРСР приєднався до хартії.Антигітлерівська коаліція - військово-політичний союз держав, які у 1941-1945рр. боролися з фашистською Німеччиною та її союзниками. Після нападу Німеччини на СРСР лідери Великої Британії та США заявили про необхідність об'єднання всіх сил, які протистоять гітлеризму. 12 липня 1941 р. у Москві було підписано угоду між СРСР і Великою Британією про спільні дії у війні з Німеччиною, що й започаткувало створення антигітлерівської коаліції. Важливим етапом на шляху створення антигітлерівської коаліції стала Вашингтонська конференція (22 грудня 1941 р. - 14 січня 1942р.). На цій конференції 1 січня 1942р. представники 26 держав, що виявили готовність боротися проти держав агресорів, підписали Декларацію Об'єднаних Націй. 11 грудня війну США оголосили Німеччина та Італія. Все це значно розширило театр воєнний дій. У травні - червні 1942 р. окремі договори про взаємну допомогу були підписані між СРСР, Англією і США.Отже, на кінець 1941 р. німецькі війська не лише були зупинені на важливому рубежі, яким була Волга. Збройні сили Великої Британії та США на всіх театрах війни успішно відбили наступи, утримали перевагу на більшій частині океану, зберегли свої основні комунікації..Ще задовго до початку війни Гітлер не приховував своїх планів встановлення "нового порядку", який передбачав територіальний переділ світу, поневолення незалежних держав, винищення цілих народів, встановлення світового панування.З літа 1942 р. нацисти в усіх окупованих країнах перейшли до масового і систематичного знищення євреїв. Люди єврейської національності повинні були носити розпізнавальні знаки - жовту зірку, їм було закрито доступ у театри, музеї, ресторани і кафе, вони підлягали арештам, відправці в табори смерті.Перебіг подій другої світової війни 1943 р. став переломним. Збройні сили СРСР завдали рішучих поразок фашистським військам під Сталінградом і на Курсько-Орловській дузі. Англо-американські війська здійснили переможні наступальні дії в Пн.Африці. З війни була виведена Італія. Наприкінці року відбулася Тегеранська конференція, де вперше зустрілися Й. Сталін, Ф. Рузвельт . Черчілль; її учасники розробили плани наступних спільних воєнних і дипломатичних дій.Таким чином, були визволені від окупантів значні території СРСР. Разом із тим з осені 1943 р. сталінський режим вчинював жахливі злочини, репресії проти цілих народів Кавказу і Криму.Одночасно з Криму виселялися болгари, греки, вірмени, громадяни інших національностей..Московська конференція міністрів іноземних справ підготувала зустріч глав урядів трьох держав - США, Англй та СРСР. Вона відбулася у Тегерані 28 листопада - 1 грудня 1943 р. Після досить гострих дискусій було домовлено про відкриття у травні наступного року другого фронту десантом союзних військ на пн зхі та пд. Франції. На цей час Радянський Союз повинен був організувати потужний наступ на радянсько-німецькому фронті, щоб полегшити висадку військ. Союзники надали принципову згоду на те, що радянсько-польський кордон пройде приблизно по "лінії Керзона", натомість до Польщі будуть приєднані німецькі території на Півночі та Заході. Вирішення майбутньої долі Німеччини союзники передали на вивчення Європейській консультативній комісії. Від імені СРСР Сталін зобов'язався після розгрому Німеччини приєднатися до союзників у боротьбі з Японією."Лінія Керзона" - умовна назва лінії, рекомендованої в грудні 1919 р. Верховною радою Антанти як східний кордон Польщі.Перебіг війни в 1944 р. Відкриття другого фронту.Докорінні зміни у воєнно-політичному становищі воюючих сторін на кінець 1943 р. змушували керівництво Німеччини і Японії переглянути плани ведення війни. Для радянських військ першочерговим завданням було звільнення своєї території від окупантів. Уже в січні 1944 р. першою серед наступальних операцій був наступ під Ленінградом і Новгородом, у результаті якого повністю ліквідували блокаду Ленінграда. Після успішних операцій у Правобережній Україні взимку та навесні 1944 р. практично була звільнена вся територія України.Радянські війська восени 1944 р. спільно з Національно-визвольною армією Югославії звільнили Белград. Фашистські війська стали залишати Грецію й Албанію.Наближення поразки країн гітлерівської коаліції активізувало розробку програми повоєнного устрою світу відповідно до рішень Московської конференції міністрів закордонних справ 1943 р. 21 серпня - 28 вересня 1944 р.у. Вашингтоні відбулася конференція представників Англії, СРСР і США, де обговорювалося питання про створення Організації Об'єднаних Націй. Збройні сили Німеччини не змогли зірвати висадку союзників у Пн та Пд Франції. Була визволена від фашистської окупації низка країн Європи, повністю територія СРСР. Почав розпадатися фашистський блок країн. Поразка військ фашистської Німеччини та її сателітів у Європі різко погіршила воєнно-політичне становище Японії, яка планувала з допомогою Німеччини виграти війна.Завершення другої світової війни. У ніч з 8 на 9 травня було підписано Акт про воєнну капітуляцію Німеччини. Розпочата в вересні 1939р, Гітлером війна в Європі завершилася цілковитим розгромом Німеччини.8 серпня Радянський Союз оголосив Японії війну.між союзниками і Японією велися переговори про її капітуляцію , але вони зайшли в глухий кут. Тоді новий президент США Гаррі Трумен за домовленістю з Англією дав розпорядження про атомне бомбардування Японії, в серпня 1945 р. на Хіросіму була скинута бомба, внаслідок чого загинула чверть населення міста. 9 серпня друга бомба була скинута на Нагасакі. Загалом загинуло і було покалічено 447 тис. осіб.14 серпня японський імператор дав наказ військам припинити опір. Проте радянські війська продовжували воєнні дії, бо мали плани не лише щодо Курильських островів і Сахаліну, а й щодо інших територій Японії.2 вересня 1945 р. Японія капітулювала.втрати Німеччини у війні становили 7,8 млн, Японії - 3,6 млн осіб. великими були матеріальні збитки: зруйновані тисячі міст, серед них - Белград, Будапешт, Берлін, Варшава, Київ, Ленінград та ін., тисячі кілометрів залізниць і доріг, залізничних та автодорожніх мостів, від мирної праці відірвані мільйони трудових рук. Лише в СРСР до армії було мобілізовано 33 % чоловічого населення.У результаті Другої світової війни значно посилилася роль у світі двох наддержав - США і СРСР. Відмінність їх політики у подальшому призвела до невтримної гонки озброєнь, зокрема виробництва зброї нових видів. Воєнні потреби стали поштовхом до розвитку науки і техніки, наукових відкриттів: виготовлення атомної зброї, радарних установок, реактивних двигунів. Протистояння двох наддержав - СРСР і США, яке розпочалося після завершення війни, започаткувало третю війну - "холодну".