3.4. Керуючі дії оператора

Прийняте оператором рішення необхідно правильно і своє­часно реалізувати шляхом введення інформації в машину. Для цього використовують два «виходи» людини: моторний і мовний. У багатьох СЛМ значна кількість керуючих дій оператора виконується через рухи. Мовне керування засто­совують для вирішення специфічних задач, хоча цей напря­мок вважається дуже перспективним.

Технічна досконалість систем управління спрощує вимо­ги до моторики оператора. Його дії зводяться до натискан­ня кнопок, увімкнення тумблерів, повороту рукояток тощо, тобто до простих рухів, засвоєння яких не потребує спе­ціального навчання.

Уся складність управління переміщується з виконавчих актів на центральні механізми регуляції керуючих дій, пе­ребіг яких залежить від переробки значної кількості інфор­мації.

Точність реалізації прийнятого рішення в керуючій дії значною мірою залежить від ступеня узгодження моторного «виходу» оператора з конструкцією органів управління. Будь-яка керуюча дія складається зі значної кількості еле­ментарних дій, поєднаних між собою в цілісну структуру завдяки центральному механізмові регуляції. Різні елемен­тарні рухи мають і різне призначення, за яким їх можна по­ділити на три групи:

• гностичні рухи, спрямовані на вивчення об'єкта й умов праці. До них належать дотикові, ощупувальні, вимірювальні та ін.;

• пристосувальні рухи, до яких відносять установчі, урівноважувальні та ін.;

• робочі або виконавчі рухи, завдяки яким здійснюється сам вплив на орган управління.

Треба зазначити, що структура рухових компонентів за­лежить від задачі, котру вирішує оператор, конструкції ор­ганів управління, їхнього призначення і розташування у просторі, антропометричних, біомеханічних і психофізіоло­гічних властивостей самого оператора, а також від рівня його підготовки.

Усі рухові задачі можна поділити на чотири основні класи:

• операції ввімкнення, вимкнення, перемикання, основною характеристикою яких є час простої реакції або реакція вибору;

• задачі, які базуються на низці послідовних і повторюва­них рухів. Основною характеристикою цього класу рухів є їхній темп;

• задачі, що вирішуються при маніпулюванні органами управління під час налагодження апаратури і точного вста­новлення режиму роботи об'єкта. Характеризуються точ­ністю дозованих рухів, яка оцінюється за силовими, про­сторовими і часовими параметрами;

• задачі спостереження за змінними об'єктами, котрі на­лежать до класу безперервних перцептивно-моторних задач.

Серед основних характеристик керуючих дій оператора виділяють часові, силові, просторові і точнісні.

Часова (швидкісна) характеристика операцій ввімкнення вимірюється тривалістю рухової реакції, яка залежить від відстані перенесення руки R, ширини органу управління W і визначається співвідношенням

де a і b — константи (a 0,07с, b 0,074), Т_р — комплексний індекс складності.

Для повторюваних рухів основною характеристикою є частота їхнього повторення або темп. Встановлено, що мак­симальний темп обертальних рухів становить 4,0...4,8 об/с і залежить від розмірів самих ручок та їх опору. Так, найбіль­ша швидкість буде при радіусі ручки 3 см і опорі 2 кг, а якщо опір становитиме 5 кг, то максимальна швидкість буде при радіусі ручки вже 4 см, максимальний темп натискувальних рухів при опорі 25 г для ведучої руки — 6,88 нат/с, а для неведучої — 5,3 нат/с. Зі збільшенням зусиль опору до 400 г темп зменшується і відповідно становить 6,14 і 5,59 нат/с. Максимальний темп ударних рухів змінюється від 5 до 14 ударів за секунду. В середньому він дорівнює 8,5 уд/с. Для тривалого часу роботи оптимальний темп коливається від 1,5 до 5 уд/с.

Силові характеристики рухів залежать від характеру са­мих рухів (витягування, штовхання, відведення тощо) і кута між плечем та вертикаллю тіла. Найбільше зусилля може бути розвинуте при штовханні від себе — 62,6 кг, витягу­ванні на себе — 54,4 кг, а найменше — при штовханні вниз — 18,6 кг та відведенні від себе — 15,5 кг. Максимальне зусилля, яке може розвинути ведуча рука, в середньому на 10... 15 % більше за максимум для неведучої.

Силові характеристики рухів людини мають враховува­тися в конструюванні органів управління, зокрема у виборі опору цих органів (табл. 7).

Таблиця 7