129.Поняття захисту прав та законних інтересів.

Захист прав та законних інтересів – це комплекс заходів, які спрямовуться на суб’єктів господарювання та споживачів з метою забезпечення прав та законних інтересів. Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов’язку в натурі; 6) відшкодування збитків; 7) застосування штрафних санкцій; 8) застосування оперативно-господарських санкцій; 9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11) іншими способами, передбаченими законом.

130.Форми та способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов’язку в натурі; 6) відшкодування збитків; 7) застосування штрафних санкцій; 8) застосування оперативно-господарських санкцій; 9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11) іншими способами, передбаченими законом.

131.Правове становище господарських судів.

Суперечності між підприємствами, організаціями, державними та іншими органами стосовно їхніх прав та обов’язків у господарських відносинах називаються господарськими спорами. Саме ці господарські спори і є предметом розгляду та вирішення ГС.ГС є однією з гілок судової влади. Це спеціалізовані суди, на які законом покладено здійснення правосуддя у госп-х відносинах. ГС є незалежним органом у вирішенні всіх госп-х спорів, що виникають між ЮО, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкр-во. Організація і діяльність господарських судів визначаються Конституцією України, ЗУ «Про судоустрій України», ГПК, іншими н/п актами України, а також міждержавними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. ГС в Україні – правонаступники органів державного арбітражу та арбітражних судів. ГС здійснюють правосуддя в госп-х відносинахі є незалежними при виконанні цієї функції. Правова природа ГС як органу правосуддя визначається завданнями та повноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань, якими є забезпечення захисту гарантованих К-цією України та законами прав громадян, прав і законних інтересів ЮО, інтересів сус-ва і держави. ГС є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції.ГС становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яку складають: місцеві господарські суди; апеляційні господарські суди; Вищий госп-кий суд України. Місцеві господарські суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя) є основною ланкою спеціалізованих господарських судів, оскільки, як суди першої інстанції, вони виконують значний обсяг роботи щодо вирішення господарських спорів, розгляду справ про банкрутство і стоять найближче до господарського життя та до конфліктів, які в ньому виникають. Апеляційні господарські суди є судами апеляційної інстанції. Вони утворені Указом Президента України. в кількості 9 з визначенням тер-ії, на яку поширюються повноваження апеляційних ГС. В апеляційному ГС також може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду окремих категорій справ. Відповідно до встановлених законом повноважень апеляційний ГС: – переглядає в апеляційному порядку рішення місцевих господарських судів, які включені до території, на яку поширюються його повноваження; – переглядає за нововиявленими обставинами прийняті ним рішення; – вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, аналізує статистику вирішення господарських спорів, подає пропозиції Вищому господарському суду України щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності і практики вирішення господарських спорів та щодо порушення перед Конституційним Судом України питання про офіційне тлумачення законів України;

- проводить роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин; - здійснює інші повноваження, передбачені законом. Вищий господарський суд Украіни є вищим судовим органом гос­подарських судів України у здійсненні правосуддя в господарських відносинах. Як вищий спеціалізований суд, він складається з обраних до нього ВРУ суддів. 1) розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом; 2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; 4) здійснює інші повноваження, передбачені Законом.