1072Р. – три сини Ярослава провели у Вишгород князівський снем (з’їзд), на якому було затверджену нову збірку законів – «Правду Ярославичів».

У 1073р. між братами виник конфлікт і Святослав та Всеволод вигнали Із’яслава з Києва. Київським князем став Святослав.

Правління Святослава Ярославича

(1073-1076рр.)

Верховна влада була у руках Святослава, але фактично існував дуумвірат (Святослав і Всеволод).

Для зміцнення своєї влади Святослав перерозподілив князівства між князями: собі, крім Києва, взяв Чернігів, а Всеволоду дав Переяслав. Зумів добитися підтримки уділь-ними князями, київськими боярами і духовенством. Помер у 1076 р.

Друге правління Із’яслава

(1076-1078рр.)

Це останнє правління Із’яслава. Опирався на підтримку Всеволода. Позбавив влади всіх синів Святослава, які стали князями-ізгоями, або князями-сиротами.

( Ізгої – це князі без князівства.)

Скривджені сини Святослава спричинили велику хвилю міжусобиць. В боротьбі за землі Олег Святославич (старший син) навіть кликав на Русь як союзників половців. За це, автор «Слова о полку Ігоревім» назвав його «Олегом Гореславичем».

У 1078р. між синами Святослава і Всеволодом, якого вигнали ці сини із Чернігова, виникла війна.

Із’яслав прийшов на допомогу Всеволоду, бій відбувся З жовтня 1078р. біля села Нежатина Нива. Переміг Із’яслав і Всеволод (другий дуумвірат), але в цій битві Із’яслав загинув. Київський стіл зайняв останній із живих синів Ярослава – Всеволод.

Правління Всеволода Ярославича (1078-1093рр.)

Був останній живий син Ярослава, тому ніхто не оспорив його князювання в Києві. Мав дві найбільші проблеми:

1. Боротьба племінників – Святославичів за уділи.

2. Напади половців.

Для розв’язування цих проблем зробив:

• Перерозподілив князівства: Чернігів віддав своєму сину Володимиру Мономаху,

Олегу Гореславичу (Святославичу) віддав Тмутаракань. Іншим князям-сиротам теж дав уділи. Але ці поступки князям-ізгоям привели до послаблення центральної влади, посилився сепаратизм.

Влада Всеволода не поширювалась на всю Русь, бо йому відмовились підчинятись 4 землі: Турівська, Муромська, Волинська, Тмутаракань.

• Виявився слабким князем, бо не любив воювати, тому дружину доручив своєму 12-річному сину В.Мономаху, який успішно бив половців.

Був освіченою людиною, знав 5 мов, любив читати, був добрим дипломатом. Помер у 1093р. Заповів Київське князівство своєму сину – Володимиру Мономаху , але він добровільно уступив Київ своєму старшому двоюрідному брату Святополку ІІ Із’яславичу.

Правління Святополка іі Із’яславича (1093-1113)

Це найстарший із онуків Ярослава і зайняв Київ за принципом «сеньйорату». В час його правління відбувалися постійні напади половців, але він не міг сам об’єднати всю Русь на боротьбі з ними. Тому погодився на співправління з Володимиром Моно-махом. Цей новий дуумвірат виник 1095р.

Це зміцнило позицію Києва і держави, бо Володимир при допомозі своєї дружини заставив князів припинити міжусобиці , що дало можливість зібрати сили для бороть-би з половцями.

За правління Святополка ІІ набули поширення князівські з’їзди - снеми , на яких вирішувались загальнодержавні питання. Ініціатором цих з’їздів був Володимир Мономах.

1. з’їзд – 1097 р. у м. Любечі.

На ньому розглядались 2 основні питання:

1. Зміна принципу успадкування земель;

2. Припинення міжусобиць і спільна боротьба з половцями.

На снемі було ліквідовано принцип «сеньйорату» і встановлено новий принцип –

«отчинності» («Хай кожен тримає отчину свою»). Ним встановлювалось право всіх синів успадковувати батьківські землі. Фактично цей принцип пришвидшив розпад Русі , її дроблення.

2. з’їзд – 1100 р. у м. Витичів.

На ньому розглядався конфлікт між Волинським і Київським князями з одного боку

та галицькими князями – Ростиславовичами , в ході якого було ув’язнено і осліплено

теребовлянського князя Василька Ростиславовича. Тільки під тиском Володимира Мономаха Василька було звільнено і князі уклали між собою мир.

3. з’їзд – 1101 р. у м. Золотчів.

На ньому обговорювались питання спільної боротьби князів проти половців.

4. з’їзд – 1103 р. на Долобському озері.

Обговорювалась спільна боротьба проти половців. На вимогу Володимира Мономаха

Святополк ІІ погодився провести спільний похід князів проти половців (1103р.). Вирі-

шальна битва відбулась на р. Сутінь. Половці були розгромлені, більше 20 їхніх ханів

загинуло.

У 1111 р. – новий похід проти половців, очолений Мономахом. Битва відбулась на

р. Дон біля м. Сугрово. Половці були повністю розгромлені і не нападали на Русь, поки

жив і правив Мономах.

За час правління Святополка ІІ у киян наростало невдоволення князем , бо був жадним,

оточив себе лихварями і сам займався лихварством. В квітні 1113 р. князь помер. Його

смерть стала приводом до другого повстання киян (1113р.). Біднота громила боярські маєтки, вбивали лихварів, палили боргові книги. Перелякана знать і духовенство звер-

нулись до Мономаха за допомогою і запросили його на правління у Київ.