Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ІДПЗК ЕКЗАМЕН

.docx
Скачиваний:
141
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
195.11 Кб
Скачать

12. Розвиток Кримін.права у Франції у Н.ч.Кримінальний кодекс 1992р.КК Франції 1992 р. складається із чотирьох книг, перша з яких містить норми Загальної частини. Кодекс відображує концепцію охорони прав особи і правової держави. Він зберігає інститути цивілізованого кримінального права, які були розроблені ще в XVIII ст.: це принцип "немає злочину - немає покарання без встановлення його законом", тричленна класифікація злочинів (злочини, проступки і порушення), відповідальність лише за виражене зовні діяння і за наявності моральної вини. КК регулює питання обмеженої осудності, відповідальності за замах (готування не карається), співучасть, містить розділ, в якому регулюються обставини, що виключають відповідальність (необхідна оборона, крайня необхідність, примус, виконання наказу та ін.). Передбачається відповідальність юридичних осіб у виді штрафу, ліквідації або тимчасового припинення їх діяльності. Смертна кара у Франції скасована. Позбавлення волі існує увиді довічного ув'язнення або на певні строки - до тридцяти років, широко передбачені застосування штрафів, додаткові покарання у виді позбавлення або заборони певних прав (наприклад, прав водія, володіння зброєю та ін.). При рецидиві покарання збільшуються, а у деяких випадках можуть подвоюватися. При призначенні покарання суд має широкі повноваження з пом'якшення покарань, застосування їх нижче нижчої межі або переходу до іншого, більш м'якого покарання. КК передбачає так званий "період надійності" - по суті це квота для звільнення від покарання, умовного звільнення і т.ін. При довічному ув'язненні ця квота дорівнює п'ятнадцяти рокам, при засудженні на строк більше п'яти років позбавлення волі - 2/3 строку. В справах про тяжкі вбивства строк надійності може бути продовжений до тридцяти років. Поряд з цим встановлений режим напівволі на строк до одного року - відбування покарання після роботи та ін. Детально регулюються питання відстрочки вироку (проста, з випробуванням, покладанням конкретних обов'язків). Передбачені давність виконання обвинувального вироку, реабілітація (фактично це є погашення судимості).Деякі статті Загальної частини КК Франції пов'язані з питаннями боротьби з організованою злочинністю. Так, наводяться визначення банди, передумислу, злому, зброї, об'єднання злочинців, установлена відповідальність за участь у такому об'єднанні. Так, організованою бандою за КК Франції вважається будь-яка сформована група або будь-яка змова з метою підготування одного або декількох злочинних діянь.КК Франції, зберігши вихідні положення, закладені ще класичною школою кримінального права, зазнав серйозного впливу школи нового соціального захисту

13. Демократизація виборчого права Великобританії у XX ст., Акти про народне представництво від 1918, 1928, 1948, 1969. У XX столітті було проведено серію реформ виборчого права. Перша з них відбулася відразу після Першої світової війни. Акт про народне представництво 1918 року надавав виборчі права чоловікам, які досягай повноліття, тобто двадцяти одного року, і відповідали вимогам цензу осілості (шість місяців) або мали "приміщення для ділових занять" (ст. 1). Жінки мали право голосу, якщо вони були не молодші за тридцять років і мали нерухомість з річним прибутком не менш п'яти фунтів стерлінгів або перебували у шлюбі з особою, яка задовольняла останній умові (ст. 4). Отже, новий виборчий закон вводив загальне виборче право для чоловіків і часткове виборче право для жінок.Акт про народне представництво 1928 року надав жінкам рівні з чоловіками виборчі права. Наступний етап у демократизації виборчого права відбувся вже після Другої світової війни. Акт про народне представництво 1948 року вніс зміни в розподіл виборчих округів і скасував подвійний вотум. Віднині кожен громадянин мав лише один голос на виборах.І, нарешті, Актом про народне представництво 1969 року віковий ценз було знижено з двадцяти одного до" вісімнадцяти років

14. Джерела та система злочинів і покарань кримінального права ФРН .Чинне кримінальне законодавство ФРН значною мірою базується на Німецькому кримінальній уложенії 1871 (історична назва Кодексу). У його основу було покладено Прусське кримінальну укладення 1851 р., зазнало суттєвих доповнень і змін. УК 1871 р. восновному відповідала теоретичним концепціям класичної школи буржуазного кримінального права. Він декларував формально-демократичні принципи буржуазної законності і ретельно регламентував інститути Загальної та Особливої частин кримінального права.Діюча редакція КК ФРН не охоплює всього кола кримінально караних діянь - за підрахунками західнонімецьких юристів, що відносяться до них містяться приписи ще більш як за чотириста законах. Важливою новелою Загальної частини КК, що діє з 1975 року, є відмова від колишньої тричленної класифікації злочинних діянь. Відтепер усі вони поділяються на злочини - ті, за які загрожує позбавлення свободи на один рік або більше, і на проступки - за них загрожує позбавлення свободи на менший термін або штраф. Що стосується "порушень" - найменш тяжких кримінально караних діянь за попередньою класифікацією (за неї загрожує арешт на строк до шести тижнів або невеликий штраф), то більшість з них нині розглядаються як адміністративні проступки (насамперед це незначні порушення правил дорожнього руху).Чинне кримінальне законодавство ФРН передбачає так звану дуалістичну систему кримінальних санкцій: покарання і поряд із ними заходи виправлення та безпеки, які призначаються в залежності від "ступеня представляється правопорушником небезпеки". До числа власне покарань належать позбавлення волі та штраф (основні покарання), а також заборона керувати автотранспортним засобом на термін від одного до трьох місяців (додаткове покарання). Смертна кара скасована Конституцією 1949 р. (ст.102), що виключило застосування цього заходу судами ФРН навіть за найтяжчі злочини нацистів. Позбавлення волі, введене в якості єдиної форми покарання замість колишніх його різних видів, може призначатися або довічно, або на термін (до 15 лет). Питання, пов'язані з режимом відбування позбавлення волі, з перекладом з одного карального закладу до іншого і т.п., вирішуються не судом, який виніс вирок, а судовими палатами з виконання покарань при судах земель. Вирок до позбавлення волі настрок до шести місяців може бути винесено лише за наявності "особливих обставин", з огляду на шкідливий вплив ув'язнення. У передбачену чинним законодавством ФРН систему заходів

15.Конституційний розвиток США у період Новітнього часу. Основні зміни у діяльності Конгресу, Президента, виборчому праві. Загальні принципи конституції, що стосуються Конгресу і діяльності обох палат – сенату і палати представників – зберегли свою силу. До початку першої світової війни федеральний конгрес привласнив собі непередбачене конституцією право видавати закони в галузі економіки, залізничного будівництва, патентної справи значно допоміг посиленню ролі конгресу Верховний суд США. Відбувалися зміни і в самій роботі конгресу. В обох палатах конгресу – палаті представників і сенаті – основна робота переноситься в їхні комітети. Усі законопроекти проходять через постійні комітети і без їхнього схвалення не можуть бути поставлені на голосування палат.Зростає роль верхньої палати – сенату. Кількість штатів досягла п‘ятдесяти і тому обирається сто сенаторів – по два від кожного штату.Американський президент виступає не тільки як глава держави, глава уряду, лідер однієї з двох провідних буржуазних партій, головнокомандувач і т.д., але і як головна особа, відповідальна за управління країною в кризових ситуаціях, як "арбітр" у регулюванні відносин між федерацією і штатами, як координатор економічної і соціальної політики США.Наділення президента широкими повноваженнями у сфері економіки і соціальних відносин призвело до створення при президенті низки федеральних виконавчих органів, зокрема групи економічних радників, яка визначає основні напрями державно-мопополістичної політики США. Значно розширилися зовнішньополітичні повноваження президента. За допомогою виконавчих угод президент дістав можливість без згоди сенату укладати міжнародні договори і денонсувати їх. Наприклад, були укладені у 1969-1970 роках у такий спосіб договори з Південним В‘єтнамом, Таїландом і т.д. Виросли також конституційні військові повноваження президента, у тому числі і за рахунок конгресу. Право оголошувати війну Конституція, наприклад, вважає прерогативою конгресу. До Другої світової війни були допустимими президентські війни тільки тоді, холи мав місце напад на територію СІІІА. Тепер президент взагалі може розпочинати бойові дії без санкції конгресу. Так, президент Трумен у червні 1950 року почав війну в Кореї, В 1965 році розпочалася за наказом президента війна у В'єтнамі. За розпорядженням президента Клінтона відбувалися бомбардування Іраку, Косова.Конституція США в новітній період залишалася майже незмінною. За всю історію існування США було запропоновано близько 10 тис.поправок до конституції, але прийнято тільки 28, з них діючими є лише 25.  Першою поправкою в новітньому періоді була 16-та поправка прийнята в 1913 році. Вона розширила права конгресу у галузі оподаткування, ввівши федеральне оподаткування прибутків. Конституція США залишається в загальному, майже незмінною, проте трансформація соціально - економічних і політичних відносин закріплювалася законами, що приймалися конгресом США

16. Розвиток цив законодавства Франції Новітнього часу. Основні зміни у Цив кодексі 1804р. У період між двома світовими війнами у Франції продовжували діяти цивільний і торговий кодекси Наполеона. З урахуванням змін у суспільному розвитку до них вносилися суттєві поправки. Законом від 1925 року, окрім акціонерних товариств, дозволено було створення товариств із обмеженою відповідальністю; власник землі не міг без дозволу держави використовувати рушійну силу води; уряд, пославшись на інтереси безпеки повітряного сполучення, міг зруйнувати будь-яку споруду. Був спрощений порядок вилучення приватних земель на потреби залізничного і промислового будівництва, для спорудження військових баз і т.п. Законодавство надає можливість для примусового продажу землі. Відбувається помітний відступ, як в законодавстві так і в судовій практиці, від класичних принципів договору: свободи договору, рівності сторін у договорі, його юридичної непорушності.У XXст. у законодавстві багато уваги приділялося сімейному праву. У 1907році французьке законодавство дозволило жінці-робітниці вільно, незалежно від чоловіка, розпоряджатися заробітком. У 1938 році закон визнав за одруженою жінкою право обирати місце проживання. Нарешті, законом 1965 року жінці було надане право займатися професійною діяльністю незалежно від бажання чоловіка. Були введені деякі положення про захист позашлюбних і покинутих батьком дітей. Подальшу регламентацію одержали майнові відносини подружжя. Діяли два основних види правового режиму сімейного майна: договірний і легальний.Виникнення першого пов’язано з укладенням шлюбного контракту, який складався до реєстрації шлюбу. Контракт визначав правовий режим майна, кожного з подружжя, яке належало їм до шлюбу, а також майна набутого у шлюбі і інші майнові питання. У випадку легального правового режиму встановлювалась спільність майна, тобто все майно набуте в шлюбі належить подружжю, але особистою власністю кожного є дошлюбне майно, а також майно, яке кожен з подружжя одержав під час шлюбу у вигляді спадщини чи подарунку. Особистим майном кожного є також майно придбане за рахунок прибутків від дошлюбної власності. В результаті боротьби робітників у 1919 році був введений восьмигодинний робочий день, а пізніше законодавство Народного фронту встановлює 40-годинний робочий тиждень і оплачувану відпустку. Після Другої світової війни був встановлений мінімум заробітної плати.

17. Держ лад П*ятої республіки у Франції за конституцієї 1958 р. Центр всієї політичної системи за Конституцією – президент Республіки. Обирається він особливою колегією вибірників на сім років. Президент “стежить за додержанням Конституції”, забезпечує своїм арбітражем нормальне функціонування державних органів. “Він є гарантом національної незалежності, територіальної цілісності” Йому надані широкі постійні прерогативи. Він призначає прем’єр-міністра, головує в раді міністрів, здійснює призначення на цивільні і військові посади, він є головою Збройних сил і т. ін. Президент республики обнародує закони протягом 15-ти діб, він може до закінчення цього терміну вимагати від парламенту нового обговорення закону. Президент має право передати на референдум законопроект, що стосується організації державної влади може достроково розпустити національні збори. Особливе значення має стаття 16 Конституції, яка надає президенту надзвичайні повноваження. “Коли установлення Республіки, незалежність нації, цілісність її території і виконання нею міжнародних обов’язків опиняться під серйозною і безпосередньою загрозою”, а нормальне функціонування органів державної влади буде порушене, президент республіки “вживає заходів, які диктуються обставинами”. Щоб скористатися такою можливістю президенту слід було провести офіційні консультації з прем’єр-міністром, головами палат парламенту а також Конституційною радою. Друге місце в державному механізмі П’ятої республіки займав уряд, який “визначає і здійснює політику Нації”. У його розпорядженні знаходились адміністративні органи та збройні сили. Прем’єр-міністр посідав особливе місце в цій структурі. Він керував діяльністю уряду, відповідав за національну оборону, забезпечував виконання законів.

18. Джерела цив права та розвиток осн цив-правових інститутів Великобританії у Новітній час В Англії єдиної областю виступає сфера цивільного і торгового права. Ставлення власності регулюється законами, прийнятими в 1925 р. (закон про власність, про управління майном та ін.) Великий розвиток отримав інститут довірчої власності, керованої на користь третіх осіб (створення благодійних фондів, управління спадковим майном та майном недієздатних осіб та ін.)  Зобов'язання поділяються на виникаючі здоговорів і з правопорушень. Серед підстав виникнення зобов'язань прийнято виділяти традиційний інститут порушення правовладенія, різні посягання на права особистості (обман, наклеп, заподіяння шкоди). Стосовно до деяких видів зобов'язань і правопорушень діє принцип "суворої відповідальності", згідно з яким потрібно встановити лише факт заподіяння шкоди, але немає необхідності доводити суб'єктивну провину правопорушника. При укладанні договорів велике значення надається встановленню тадотриманню стандартних умов, регульованих, як і зобов'язання, в основному, нормами прецедентного права.

На регулювання діяльності компаній спрямований Закон про компанії 1985 р. Цей великий акт докладним чином регламентує питання установи та реєстрації компаній, їх злиття і поділу, і разом з тим встановлює правові рамки здійснення підприємницької діяльності, визначається юридичний статус компаній різного виду (у Великобританії переважають компанії з обмеженою відповідальністю), правила розподілу паїв і облігацій, повноваження правління і посадових осіб компаній, порядок здійснення контролю за їх діяльністю, способи ліквідацій компаній. Успадкування майна можливе як за заповітом, так і за законом. Ще Закон про заповіти 1857 надає обов'язкову силу заповіту, складеного в письмовій формі в присутності двох свідків. Сімейні відносини регулюються досить докладно різними законодавчими актами: Закон про шлюб 1949р. в основному присвячений укладення шлюбу, Закони про реформу сімейного права 1969 і 1987рр. уточнили закони про спадкування, про права незаконнонароджених дітей і про обов'язки батьків таких дітей, Закон про визнання шлюбу недійсним 1971 р., Закон про розлучення і окремому проживанні подружжя 1971 р., Закон про майнові відносини подружжя 1973 Трудові відносини регулюються законодавством і прецедентним правом, яке формується в ході судового розгляду трудових спорів. У деяких галузях виробництва найважливіша умова праці (ставки заробітної плати, тривалість робочого часу, умови праці тощо) закріплюється вколективних договорах; в інших галузях виробництва існує лише індивідуальні трудові угоди, для яких особливе значення набувають загальні приписи, що містяться в парламентських актах. 19. Державний лад РФ 1993рГлава держави – Президент – обирається раз на 4 роки (35 років і проживає 10 останніх років в РФ) на основі заг, прямого і рівного виборчого права за таємним голосуванням. Є головнокомандувачем збройних сил РФ і гарантом Конституції РФ. Призначає вибори і розпускає Державну Думу (далі ДД), вносить в неї законопроекти, підписує укази і розпорядження. За згодою нижньої палати Парламенту (ДД) призначає Голову Уряду РФ, а також його заступників і міністрів. Формує Раду безпеки, Адміністрації президента, Раду оборони, призначає і звільняє уовноважених представників Президента, вище командування Збройних Сил.Парламент РФ – Федеральні Збори, дві палати: Рада Федерації та Державна Дума. Рада Федерації формується з представників суб’єктів РФ. Члени Ради Федерації – обираються законодавчим органом суб’єкта РФ строком на повноваження цього орган. Представники до Ради Федерації від викон орг держ влади субєкта РФ призначаються вищою посадовою особою субєкта РФ на строк його повноважень. Рада Федерації утворює комітети та комісії, проводить парламентські слухання з питань свого відання, призначає за поданням президента суддів КС, Верховного суду, Вищого арбітражного суду, призначає та звільняє ген прокурора РФ. До її відання належать і затвердження змін кордонів між суб РФ.Державна Дума обирається за змішаною виборчою системою строком на 4 роки і скл 450. Вона утворює комітети і комісії, приймає федеральні закони, висловлюється про довір уряду РФ, призначає та звільняє з посади голову Центрального Банку РФ і Голову Рахункової Палати. Виконавчу владу здійснює Уряд РФ. Скл: Глава Уряду, заступники глави уряду та федеральні міністри. Розроб та подає ДД федеральний бюджет та забезпечує його виконання , забезпечує реалізацію у федерації єдиної фін, кредитної та грошової політики.

20. Джерела та система злочинів і покарань сучасного кримінального права СШАУ галузі кримінального права американська судова теорія і практика визнають англійську систему класифікації злочинів, яка поділяє їх на три види: зраду; тяжкі кримінальні злочини; карані проступки. Злочини і покарання визначаються за законами штатів. Конституція віднесла до відання федеральної юстиції переслідування за фальшивомонетництво, піратство у відкритому морі, зраду. 4 березня 1909 р. набрав чинності федеральний кримінальний кодекс, що передбачав відповідальність за найтяжчі злочини: шпигунство, заколот, фальшивомонетництво, торгівлю наркотиками, викрадення людей тощо. Спроби ввести єдині основи загальнофедерального кримінального законодавства наштовхувались на опір властей штатів. Кримінальні кодекси США не мають загальної частини, що дає змогу суддям тлумачити закони на свій розсуд. Нерідкими були вироки до тюремного ув'язнення в сукупності на строк до 99 років. Історія права США знає приклади введення «сучасних» способів вбивання засуджених: страта на електричному стільці, в газовій камері, отруєння кислотою. У деяких штатах застосовували кастрацію, стерилізацію. Санкціонувалось складання покарань. Були випадки засудження до більш ніж сторічного строку. Суди практикували засудження на невизначений строк — скільки потрібно для виправлення, тоді доля засудженого залежала від розсуду тюремної адміністрації. Зростання злочинності зумовило прийняття нових законів у сфері кримінального права, його кодифікацію. Кримінальний кодекс 1909 р. в 1926 р. став частиною зводу законів США. Нині діє новий кримінальний кодекс 1977 р.. Після першої світової війни різко зросла організована злочинність. Корупція, хабарництво, підкуп поліцейських стали масовими. В 1984р.при президенті Рейгані в період розпалу боротьби зі злочинністю Конгрес прийняв комплексний закон про контроль над злочинністю, який передбачав посилення крим.репресій по відношенню до особливо небезпечних видів злочинності(тероризм, збут наркотиків і т.д.)Основними видами покарань в ХХст. В США на федеральному і штатному рівні виступають смертна кара, позбавлення волі, пробація і штраф. В якості додаткових покарань судом призначаються конфіскація майна, позбавлення прав і т.д.З 1967р. був встановлений мораторій на виконання смертних вироків, що призвело до утворення своєрідної “черги смертників.” До початку 90-х рр. ХХст. смертна кара діяла продовжувала зберігатися як міра покарання в 36 штатах. Смертна кара передбачається також і федеральним законодавством, головним чином у випадках вчинення тяжких злочинів, а також деяких загально-крим. злочинів. Так, спеціальним актом 1988р. Конгрес передбачив встановлення смертної кари, в разі вбивства торговцями наркотиків федерального службовця.Основним покаранням за вчинення тяжкого кримінального злочину є позбавлення волі на різні терміни аж до довічного. Штраф застосовується відповідно до кодексів штатів як в якості альтернативної санкції за тяжкі злочини, причому передбачається сплата великих сум, так в якості міри покарання при скоєнні місдимінор. В останні десятиліття крим.політика і пр.США направлені на скоординовану боротьбу з порівняно новими і небезпечними видами злочинів(з організованою злочинністю, торгівлею наркотиків.)

21. Державний лад Радянської Росії за Конституцією 1918р.Высшим органом влади Конституція проголошувала Всеросійський з'їзд рад робочих, солдатських, селянських козацьких депутатів. З'їзд обирав відповідальний проти нього Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК). ВЦВК формував Уряд РРФСР— Рада Народних Комісарів, що складалася з Народных Комиссаров, котрі очолювали галузеві народні комиссариаты.Органами влади на місцях були обласні, губернські, повітові і волостные з'їзди рад, що формували свої виконавчі комітети. У найбільших містах і селищах створювалися міські і сільські советы.Компетенция центральних органів влади визначалася так. Всеросійський з'їзд Рад і ВЦВК здійснювали затвердження Кабміном і зміну Конституції, прийняття у склад РРФСР, оголошення війни" та укладання миру, загальне керівництво зовнішньою, внутрішньої та його економічної політикою, встановлювали загальнодержавні податки і повинності; основи організації Збройних Сил, судоустрою і судочинства, формували загальнодержавне законодавство. Всеросійський з'їзд рад мав винятковим правом змінювати Конституцію і ратифікувати мирні договоры.Характерно, що Законодавчу владу в РРФСР здійснювали одразу трьох вищих органу: Всеросійський з'їзд рад, ВЦВК і РНК. Останній міг видавати декрети і розпорядження у сфері управління, які мали загальнообов'язковий характер. Найбільш значимі їх затверджувалися ВЦИК.Важнейшей завданням, покладений нижчі поради, було проведення життя рішень вищих органів прокуратури та підпорядкування ним вертикалі. По горизонталі не більше території, місцевим радам надавалися широкі повноваження у реалізації компетенції. Цей принцип отримав назву «демократичного централизма

22.Джерела Радянського права та його сутністьРадянське право виникає разом і одночасно з Радянською державою.Як і держава, радянське право створюється в ході зламу старого права. У перший період історії Радянської держави можна відзначити три основні групи джерел права.Найважливішою з них є, звичайно, нове законодавство, нові нормативні акти. Їх масив, вузький в перший час, невпинно розширюється.Оскільки маса нового законодавства була ще невелика, а старе могло застосовуватися лише в обмежених рамках, існувала сфера відносин, не врегульованих ніякими нормативними актами. Тому як специфічного джерела права виступає безпосередньо революційне правосвідомість трудящих мас. Практично це означало, що, якщо правопріменяющіе органи та особи не могли спертися на правову норму, вони діяли так, як підказувала їм революційна совість, робили так, як вважали корисним для революції. Звичайно, це призводило до відомого різнобою в діяльності державних органів, таїло чималозагроз демократії, але іншого виходу у Радянського держави в той час не було.Велике значення мали і акти профспілкових органів, особливо в галузі регулювання трудових відносин. Не будучи за своєю природою правовими, вони, по суті, виступали нарівніз актами державних органів. Нормотворчу роботу вели і безпосередньо трудові колективи. Створювані ними акти регулювали широке коло питань, що стосуються трудових відносин, найчастіше -дисципліни праці, іноді питань заробітної плати тощо. Радянське право виникло як загальноросійський. Акти II Всеросійського з'їзду Рад мали силу на всьому просторі Російської Республіки і в рівній мірі. Однак скоро радянська правова система ускладнилася. Виникнення Української РСР призвело до створення права цієї республіки. Україна визнала на своїй території дію загальноросійського права, але в той же час приймала і свої правові акти. Останні створювалися двояким шляхом: або за рахунок рецепції російських норм, або за рахунок власної творчості.З початку 1930-х років у розвитку джерел радянського права в Україні загальносоюзне законодавство переважає над республіканським. Ця тенденція виявлялася (М Страхов, В. Рум'янцев)у з одного боку, у поширенні прямої дії загальносоюзних законодавчих актів, а з іншого,- у тому, що республіканські законодавчі акти, як і в попереднє десятиріччя, здебільшого будувалися на основі відповідних загальносоюзних законодавчих актів і значною мірою повторювали останні.ідеологія й загальна спрямованість радянської правової системи виявляла себе у ставленні до права як до буржуазного витвору й погляду.

23.Основні принципи та тенденції у розв.суч.пр.та їх зміст Це основоположна імперативна, універсальна норма міжнародного права, що відповідає основним закономірностям розвитку громади держав і в силу цього захищається найбільш жорсткими заходами примусу.Основні принципи сучасного міжнародного права, що виникли у другій половині XX ст., Представлені вперше закріпленими в універсальній писаною формі принципами заборони застосування сили і погрози силою, мирного вирішення міжнародних суперечок, співробітництва держав, поваги прав і основних свобод людини, а також принципом рівноправності і самовизначення народів і націй, націленим на ліквідацію колоніалізму.Істотна відмінність перерахованих принципів полягає в тому, що їх поява додало міжнародному праву абсолютно нову якість - право сили, за словами Г. І. Тункіна, поступилося місцем силі права.Кожній історичній епосі притаманні свої, затребувані нею принципи, що відображають її особливості розвитку, в тому числі і форму вираження зовні. Тому перші принципи, відповідні раннім періодам розвитку міжнародних відносин, існували вформі міжнародно-правового звичаю. У другій половині XX ст., З прийняттям Статуту ООН 1945 р., вони були в більшій своїй частині кодифіковані, тобто закріплені в писаною формі. Прийнята в 1969 р. Віденська конвенція про право міжнародних договорів, грунтуючись на положеннях Статуту ООН, дала загальне поняття основного принципу, визначила місце основних принципів в системі міжнародного права, зазначила властиві їм ознаки та характер взаємодії з іншими нормами.Відповідно до зазначених джерелами найбільш важливими, сутнісними ознаками цього виду норм є наступні:- Обов'язковість для всіх суб'єктів міжнародного права, в силу чого на них не поширюється загальний принцип права «pactatertiis пес nocent пес prosunt», перекриваємо п. 6 ст. 2 Статуту ООН: «Організація забезпечує, щоб держави, які не є її членами, діяли відповідно до цих принципів, оскільки це може виявитися необхідним для підтримання міжнародного миру та безпеки»;- Примат відносно всіх інших норм міжнародного права, які набувають якість недійсності у разі невідповідності положенням принципу (ст. 3 Статуту ООН, ст. 53 Віденської конвенції 1969 р.);- Наявність зворотної сили щодо не відповідають йому норм, хоча б і виникли раніше нового основного принципу (ст. 64 Віденської конвенції 1969 р.).Для більш повного уявлення про основні принципи, виявленні їх співвідношення, взаємозв'язків з іншими нормами системи в доктрині використовуєтьсяметод класифікації. Вперше класифікація за подібністю об'єкта (об'єктна класифікація) була розроблена М. Т. Блатовой, що запропонувала три позиції:- Принципи, що забезпечують мирну співпрацю держав;- Принципи, що захищають права людини, народів і націй;

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]