1.1.3. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності

Соціальна робота належить до професій, які виникли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його членів. У суспільному житті більшості країн світу соціальні працівники відіграють значну роль у плануванні, реалізації, оцінці та науковому вивченні соціальних програм, розрахованих на підтримку найрізноманітніших груп населення: від дітей із розумовою відсталістю і підлітків із порушеннями поведінки до ветеранів війн і безробітних.

Сучасні теоретики соціальної роботи обґрунтовують три типи поглядів на соціальну роботу як фахову діяльність:

• рефлексивно-терапевтичний;

• соціалістично-колективістські;

• індивідуалістично-реформістські.

Згідно з рефлексивно-терапевтичиим поглядом зміст соціальної роботи полягає в ідентифікації потреб, які висловлюють клієнти, та роботі з ними. Він розглядає соціальну роботу як таку, що шукає найкращі варіанти добробуту для індивідів, груп та громад у суспільстві шляхом їхнього просування, взаємодії з іншими, сприяння розвитку та самореалізащї. У такий спосіб люди здобувають владу над власними почуттями та способом життя. Через цю особисту владу вони стають спроможними здолати чи піднятися над стражданнями або незручностями. Наступні два погляди модифікують та дещо заперечують перший.

Соціалістично-колективістські погляди розглядають соціальну роботу як пошук співпраці та взаємної підтримки у суспільстві, спрямований на те, щоб владу над власним життям могли здобути найбільш пригнічені та злиденні люди. Соціальна робота сприяє цьому, надаючи людям можливість участі у процесі навчання та співробітництва, створюючи інституції, в яких можуть брати участь усі. Роль соціальної роботи полягає в здійсненні оцінки потреб, надані доступу до послуг через розподіл ресурсів. Соціальні працівники повинні створювати структури для співпраці клієнтів у боротьбі за задоволення їхніх потреб.

Індивідуалістично-реформістські теорії розглядають соціальну роботу як таку, що відповідає потребам індивідів та покращує послуги, частиною яких вона є. Отже, соціальні працівники визначають та відповідають на потреби від імені суспільства, забезпечуючи ефективне використання ресурсів, здійснюють представництво клієнтів у агенціях та при змінах політики агенції. Ці три погляди мають певну "духовну спорідненість", оскільки вони акцентують увагу на відповідності соціальної роботи потребам індивідів, виступають за зміни та розвиток, реалізацію потенціалу індивідів груп та громад у межах наявної соціальної системи.

Наразі зміст соціальної роботи є різним в залежності від часу, соціальних та культурних умов. Бо ця діяльність є суспільним творінням, її, зокрема, визначають теоретичні розробки, дані наукових досліджень; політичні та законодавчі зміни_; організаційні перетворення, впливи суміжних професій; засоби масової інформації, ц; чинники:

1. створюють та забезпечують контроль соціальної роботи як професії, сприяють д академічному та практичному розвитку;

1. формують групу клієнтів та зумовлюють зміни їхніх потреб;

3) конструюють соціальний контекст, у якому здійснюють соціальну роботу. Вважається, що практика соціальної роботи уходить своїми коренями в історичні та

культурні традиції конкретної країни. І без урахування таких традицій небезпечно бул₀ б переносити соціальну роботу з однієї держави до іншої. Соціальну роботу відносять _до професій, що пов'язані з національною свідомістю та духовними традиціями суспільств.

Визначальною рисою соціальної роботи є те, що вона захищає інтереси тих людей, що мають нерівні потенційні можливості порівняно з іншими через хвороби, вади, бідність, кризові ситуації, в яких вони опинилися. Розглянемо кілька визначень, _що розкривають сутність соціальної роботи.

Мета соціальної роботи полягає у регулюванні правових, економічних стосунків людини з суспільством, наданні їй допомоги та підтримки в подолання проблем, _щ0 виникли, та гідному самоутвердженні й повноцінному житті. Так, з позиції Американської асоціації соціальних працівників метою соціальної роботи є розвиток _чи відновлення взаємовигідних стосунків між індивідом та суспільством для покращення якості життя кожного його члена. Завдання соціальної роботи/

• розширення можливостей та самостійності клієнтів у подоланні їхніх проблем;

• встановлення зв'язків клієнтів з системами, які мають необхідні ресурси та надають послуги;

• сприяння ефективному та гуманному функціонуванню цих систем;

• сприяння розвитку служб, які відповідають потребам клієнтів;

• вплив на соціальну політику.

Не всі ці завдання реалізують соціальні працівники. Деякі з них лежать за межами компетенції соціальних працівників базового рівня.

Британський науковець С. Шардлоу виділяє такі напрями соціальної роботи:

• Допомога людям, які зіткнулися з проблемами, віднайти шляхи їх вирішення. Коло проблем, які можуть входити до компетенцій соціального працівника, охоплює складності у взаєминах з іншими людьми, нездатність до виконання різних соціальних ролей, нездатність доглядати за собою за якихось причин, кризові ситуації в житті тощо.

• Допомога людям допомогти собі. Важливо так працювати з людьми, щоб допомогти їм у досягненні їхніх власних цілей і навчити в результаті обходитися без соціального працівника.

• Соціальні працівники надають допомогу не тільки тим, хто її потребує, а й вживають заходів щодо захисту найбільш вразливих членів суспільства від них самих та від інших осіб. Такими групами клієнтів є: діти, які зазнають насильства, люди з проблемами у навчанні (розумово відсталі), користувачі психіатричних служб, люди похилого віку, якщо є ризик, що родичі можуть використовувати їх у своїх інтересах. У багатьох із наведених прикладів у західних країнах соціальний працівник зобов'язаний, згідно з законодавством, забрати людину із середовища, де вона зазнає зловживань. На жаль, в Україні соціальні працівники не мають таких повноважень.

• В деяких випадках суд зобов'язує соціальних працівників здійснювати нагляд за людьми. Так, у Великобританії існує така сфера соціальної роботи як пробаційна служба, її функція здійснювати нагляд за тими, хто визнаний судом вин ним, але не засуджений до тюремного ув'язнення. Серед функцій соціального працівника пробаційної служби є також надання рекомендацій суду стосовно соціальної ситуації людини, які використовуються в разі винесення вироку.

• Соціальні працівники здійснюють догляд за тими, хто не в змозі сам за собою доглядати. Клієнти, які потребують такого догляду перебувають у будинках для людей похилого віку, дитячих будинках та інших закладах, де надається догляд тим, хто не в стані робити це самостійно.

Цей перелік діяльності соціального працівника далеко не вичерпний, але він дає уявлення про те, що включає в себе робота соціальних працівників у сучасному суспільстві.

Об'єктом соціальної роботи є проблеми людей, розв'язання яких потребує сторонньої допомоги.

До суб'єктів соціальної роботи належать держава в цілому, яка здійснює соціальну політику, державні, благодійні і громадські організації, працівники соціальної сфери. До суб'єктів соціальної роботи деякі теоретики відносять і клієнтів, адже від них очікують активної участі у подоланні власних проблем, а також волонтерів та членів громади. Така позиція пов'язана з тим, що соціальна робота як професійна діяльність спрямована на задоволення потреб клієнтів, а в кінцевому рахунку - досягнення того, що клієнти будуть спроможні самостійно вирішувати свої проблеми. При цьому вона ґрунтується на переконанні, що, як правило, ми не знаємо, що є найкращим для іншої людини. Вона знає це краще за нас. Хоча часом люди потребують інформації про альтернативні можливості, відносні переваги та недоліки альтернативних способів дій. Інколи люди потребують навчання щодо прийняття рішень. Можливість підтримувати людей у кризових ситуаціях виразити себе, зважувати можливості, приймати рішення, підтримка їх у запровадженні таких рішень вимагає від соціального працівника не тільки неавторитарної позиції, але й глибокого переконання, що кожен з нас мають право та здатність вести помірковано задовільне життя.

Найважливішою особливістю соціальної роботи як професійної діяльності є характер відносин між спеціалістом і клієнтом. На відміну від суб'єкт-об'єктних відносин, притаманних іншим видам допомагаючих професій, у процесі соціальної роботи зазвичай складаються суб'єкт-суб'єктні відносини, при цьому допомога орієнтована переважно на активізацію клієнтів.

До засобів діяльності у соціальній роботі належать усі предмети, пристосування, дії знання, за допомогою яких досягають поставленої мети. Здійснення соціальної роботи як професійної діяльності включає наступні етапи: збір і аналіз інформації про проблем)¹ клієнта, об'єктивну оцінку ситуації, планування відповідних дій, вибір оптимального рішення, вибір відповідної техніки (методу) вирішення проблеми, застосування її для вирішення проблеми, оцінку ефективності.

У фаховій літературі наведено низку принципів соціальної роботи, під яким»: розуміють основоположні ідеї, правила, норми поведінки. Зокрема, до ключових принципів соціальної роботи відносять:

1) принцип універсальності (вимагає виключення дискримінації при наданні соціальної допомоги за ознаками соціального статусу, національності, релігії, раси, статі віку, ідеологічних і політичних переконань, станом здоров'я та ін.; він передбачає такої нероздільність прав людини - політичних, економічних, соціальних і культурних. Його дотримання буває проблематичним під час роботи з людьми з обмеженими психічними 4 фізичними можливостями, бездомними, престарілими, людьми, які живуть із ВІХ ув'язненнями, оскільки стереотипні уявлення про клієнтів формують упередженні негативні устанвоки не лише у пересічних громадян, а й відповідних за реалізацію соціальної політики, співробітників соціальних служб);

2) принцип охорони соціальних прав (надання допомоги клієнту не може обумовлюватись вимогою до нього відмовитися від своїх соціальних прав або їхньої частини. Дилеми дотримання цього принципу пов'язані із протиріччям між функцією турботи й функцією контролю в соціальній роботі. Останній може виявлятися в примусовому вилученні дітей із родин, рекомендаціях стосовно розміщення людей у геріатричні чи психоневрологічні будинки-інтернати, психологічному впливі з метою змінити);

3. принцип соціального реагування (усвідомлення необхідності вживати заходів щодо розв'язання соціальних проблем, діяти у відповідності з обставинами соціальної ситуації конкретного клієнта, а не обмежуватися тільки стандартним набором заходів, орієнтованих на "середнього" користувача соціальних послуг);

4. принцип профілактичної спрямованості (необхідність докладати зусиль до запобігання виникнешпо соціальних проблем і життєвих труднощів клієнтів або ускладнення вже наявних проблем);

5. принцип кяієнтоцентризму (визнання пріоритету прав клієнта у всіх випадках, окрім тих, де вони суперечать правам та інтересам інших людей);

6. принцип опертя на власні сили клієнта, його активну позицію у розв'язанні своїх проблем (ніхто, окрім самої людини, не може вирішити його життєвих утруднень, усунути конфліктну ситуацію, налагодити відносини з близькими людьми);

7. принцип активізації (збільшення влади та прав користувачів соціальних послуг; потенціал такого посилення залежать як від культурного, так і політичного й економічно контексту, проте воно переважно стосується тих користувачів, які контролюють якість отримуваних послуг, хоча може стосуватися й ширшого рівня соціальної роботи, коли клієнти долучаються до обговорення і до вирішення питання про те, які служби доцільно організовувати в місцевому, регіональному чи національному масштабах);

8. принцип максимізащії соціальних ресурсів (кожна соціальна система виділяє мінімум засобів на надання соціальної допомоги населенню, реальний розмір цих засобів залежить від соціально-економічних можливостей держави і від уявлень суспільства про те, що входить до необхідного соціального мінімуму для індивіда; соціальні працівники повинні докладати зусиль для залучення додаткових можливостей надання допомоги клієнту шляхом звернення до діяльності неурядових, добровільних, благодійних закладів, організації самодопомоги і взаємодопомоги, інших незаборонених законом засобів);

9) принцип конфіденційності (збереження в таємниці інформації про клієнта, даних про хвороби, негативні звички, психічні захворювання, сімейні конфлікти, кримінальне минуле тощо; таку інформацію можна використовувати тільки з професійною метою; вона не повинна розголошуватися, окрім випадків, передбачених законом і пов'язаних з можливістю насилля, завдання шкоди);

10) принцип толерантності (соціальна робота проводиться з різними категоріями клієнтів, зокрема з особами, які можуть не викликати симпатії спеціалістів; політичні, релігійні і національні особливості індивідів, які потребують допомоги, їхні поведінкові стереотипи і зовнішність можуть виявитися незвичними, однак професійна толерантність соціального працівника вимагає визнання різноманіття клієнтів і вияву терпимість до проявів цього різноманіття, соціальний працівник не може сортувати клієнтів на "гарних" і "поганих", "зручних" і "незручних").

Соціальна робота як професійна діяльність спрямована на задоволення потреб клієнтів, а в кінцевому рахунку - досягнення того, що клієнти будуть спроможні самостійно вирішувати свої проблеми. При цьому вона ґрунтується на переконанні, що, як правило, ми не знаємо, що є найкращим для іншої людини. Вона знає це краще за нас. Хоча часом люди потребують інформації про альтернативні можливості, відносні переваги та недоліки альтернативних способів дій. Інколи люди потребують навчання щодо прийняття рішень. Можливість підтримувати людей у кризових ситуаціях виразити себе, зважувати можливості, приймати рішення, підтримка їх у запровадженні таких рішень вимагає від соціального працівника не тільки неавторитарної позиції, але й глибокого переконання, що кожен з нас мають право та здатність вести помірковано задовільне життя.

Концепція соціальної роботи є новаторською для України, так само, як і професія соціального працівника. Ця нова спеціальність має значні перспективи в нашій державі, адже потреба в соціальних працівниках особливо зростає під час соціальних та економічних криз.

Система соціальних служб у Україні поволі змінюється, їх стає дедалі більше й різноплановіших. У державному класифікаторі професій зазначено чимало посад, на яких можуть працювати спеціалісти із соціальної роботи. У кожному обласному й районному центрі діє низка державних і недержавних організацій, що надають соціальні послуги. Проте вона потребує розвитку - організаційного, правового, кадрового. Головні недоліки цієї системи - це фрагментарність системи, орієнтованість на стаціонарний догляд, відсутність безперервності у наданні послуг конкретним групам клієнтам у країні не вистачає системи інтегрованого догляду, особливо для людей із функціональними обмеженнями, людей із психічними розладами, ВІЛ-інфікованих та інших вразливих груп. Відсутність стандартів соціальних послуг - відсутність уявлень про якість - відсутність очікувань від рівня діяльності соціальних працівників - такий своєрідний ефект доміно, який спостерігається нині. І це обумовлює низькі вимоги до якості підготовки фахівців, повільний розвиток соціальної роботи як науки

Актуальним залишається становлення авторитетної професійної асоціації соціальних працівників, яка б представляла інтереси широкого загалу фахівців із соціальної роботи, а не співробітників певної відомчої мережі соціальних служб, а також розвиток національних професійних стандартів і етичного кодексу.

Висновки

1. Соціальна робота - це професійна діяльність соціальних інституцій, державних і недержавних організацій, груп і окремих індивідів із надання допомоги у здійсненні успішної соціалізації особам чи групам людей у випадках, коли за відсутності належних умов у суспільстві або особистих вад їх соціалізація утруднюється, призупиняється або відбувається у зворотному напрямі (десоціалізація).

2. Соціальну роботу прийнято розглядати в трьох її значеннях: як практичну діяльність, як галузь наукових знань та як навчальну дисципліну.

3. Соціальна робота як наука - відносно молода, і тому триває уточнення і корекція її понятійно-категоріального апарату, точаться наукові дискусії навколо термінології, розуміння змісту і структури соціальної роботи, доцільності використання конкретних методів.

4. Як навчальна дисципліна соціальна робота визначається структурою курсів, змістом і рівнем професійних знань, а також сукупністю професійних і моральних вимог До випускників спеціальності „Соціальна робота".

5. Серед основних функцій соціальної роботи як практичної діяльності виділяють: організаційну, діагностичну, прогностичну, правозахисну, профілактичну, соціально-побутову, психологічну та інші.Об'єктом соціальної роботи є проблеми людей, розв'язання яких потребує сторонньої допомоги. До суб'єктів належать держава в цілому, яка здійснює соціальну політику, державні, благодійні і громадські організації, працівники соціальної сфери, клієнти.

Запитання для самоперевірки

1. Яке з визначень соціальної роботи Ви вважаєте найбільш доцільним? Чому?

2. Що є об'єктом досліджень соціальної роботи я к науки?

3. Якими філософськими принципами послуговується соціальна робота?

4. Дайте визначення поняттю „теорія соціальної роботи".

5. У чому, на Вашу думку, полягає призначення соціальної роботи як навчально: дисципліни?

6. Дайте характеристику основних поглядів на соціальну роботу як фахову діяльність,

7. Що є об'єктом соціальної роботи я к фахової діяльності?

Література:

1. Введення у соціальну роботу /Семигіна Т.В., Грига І.М. та ін. - К.: Фенікс, 2001.

2. Вступ до соціальної роботи / За ред. Семигіної Т.В., Миговича І.І. - К: Академвидав_: 2005.

3. Закон України „Про соціальні послуги" від 19.06.2003 р.

4. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія та методи соціальної роботи. - К.: МАУП 2002.

5. Мигович І.І. Соціальна робота. - Ужгород, 1997.

6. Пейн М. Сучасна теорія соціальної роботи: Пер. з англ. - К., 2000.

7. Семигіна Т., Брижовата О. Міжнародне визначення соціальної роботи // Соціальна політика і соціальна робота. - 2002. - № 3,4. - С. 144-145.

8. Социальная работа: Пособие для студентов вузов / Под ред. В.И. Курбатова. -Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.

9. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В.І. Полтавця. - К: КМ Академія. 2000.

10. Соціальна робота. В 3-х ч. - Ч. 1. Основи соціальної роботи / За ред. Т. Семигіної, І Григи. - К.: КМ Академія, 2004.

11. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. - К.: УДЦССМ, 2002.

12. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід та перспективи / За ред Семигіної Т.В. - К: Гурт, 2005.

13. Тетерский С. В. Введение в социальную работу: Уч. пособие. - М.: Академическїй проспект, 2000.

14. Шардлоу С. Определение социальной работьі // Что такое социальная работа? К' Амстердам: Ассоциация психиатров Украйни, 1995.

15. Знциклопедия социальной работьі. В 3-х т. - М.: Центр общечеловечески> ценностей, 1993.