Література

1. Акоста В., Кован К., Грэм Б. Основы современной физики / Пер. с анг.; Под ред. А.Н.Матвеева. – М., 1981. – 495 с.

2. Бутиков Е.И. Оптика. – 1995.

3. Бушок Г.Ф., Венгер Є.Ф. Курс фізики. Удвох книгах. Кн.2. – Київ: Либідь, 2001. – 421.

4. Вінніченко В.Є. Фізичний практикум. – К.: Вища школа, 1959.

5. Горбань І.С. Оптика. – К.: Вища школа, 1979. – 195 с.

6. Детлаф А.А., Яворский Б.М. Курс физики. – М.: Высшая школа. – 1989, 606 с.

7. Дубок В.А., Котенко О.С. Фізика і хімія напівпровідників. – К., 1973. – 304 с.

8. Кучерук І.М., Дущенко В.П. Загальна фізика. Оптика. Квантова фізика. – К.: Вища школа, 1991. – 463 с.

9. Лабораторные занятия по физике / Под ред. Гольдина Л.Л. – М.: Высшая школа, 1983.

10. Ландсберг Г.С. Оптика. – М.: Высшая школа, 1987.

11. Матвеев А.Н. Оптика – М.: Высшая школа, 1985.

12. Орешкин П.Т. Физика полупроводников и диэлектриков. – М., 1977. – 448 с.

13. Путилов К.А., Фабрикант В.А. Курс физики; ч.3.

14. Савельев И.В. Курс общей физики; ч.3. – 1977.

15. Сивухин Д.В. Общий курс физики. – М.: Наука, 1977, 1986. – тт.1-5.

16. Сірий Є.І.. Загальний фізичний практикум. Частина IV. – К.: Вища школа, 1972. – 162 с.

17. Спроул Р. Современная физика / Пер. с анг.; Под ред. Когана В. – М., 1974. – 591 с.

18. Тарасов К.И. Спектральные приборы. 2-е изд., допол. и перераб. – Ленинград: «Машиностроение», 1977. – 368 с.

19. Трофимова Т.И.. Курс физики. – М.: Высшая школа, 1990. – 477 с.

20. Фистуль В.И. Введение в физику полупроводников. – М., 1975. – 296 с.

21. Фриш С.Е. Курс физики. – 1977.

22. Шалимова К.В. Физика полупроводников. – М., 1976.– 416 с.

23. Шимони К. Физическая электроника / Пер. с нем.; Под ред. В.И.Раховского. – М., 1977. – 607 с.

Додаток

1. Похибки результатів вимірювань фізичних величин

1.1. Прямі вимірювання

Прямими вимірюванняминазивають такі вимірювання, при яких за допомогою еталонного приладу вимірюють безпосередньо шукане значення досліджуваної величини х. Наприклад, вимірювання довжини за допомогою лінійки.

1.2. Непрямі вимірювання

Непрямими вимірюванняминазивають вимірювання, при яких шукане значення досліджуваної величини знаходять на основі відомої залежності між цією величиною і величинами, що одержуються з прямих вимірювань. Прикладом таких вимірювань є знаходження густини однорідного тіла за результати прямих вимірювань його маси і геометричних розмірів.

1.3. Абсолютна і відносна похибки вимірювань

Абсолютна похибка вимірювань () – це різниця між виміряним () і істинним значенням () фізичної величини:

(1)

Відносна похибка вимірювань() рівна відношенню абсолютної похибки до істинного значення вимірюваної величини:

(2)

Істинне значення досліджуваної фізичної величини ()невідоме. Найбільш близьким до істинного значення є середнє значення вимірюваної величини, яке визначається за формулою:

(3)

де – значення вимірюваної величини в і-товому вимірюванні,– число вимірювань.

Оцінку абсолютної похибки і-тового вимірювання можна знайти за формулою:

. (4)