- •Іі. Матеріали до курсу лекцій
- •Поняття міжнародного економічного права. Характеристика концепцій міжнародного економічного права.
- •Предмет міжнародного економічного права.
- •Принципи міжнародного економічного права
- •Система міжнародного економічного права.
- •Тема 2. Джерела міжнародного економічного права План
- •1. Поняття , класифікація та система джерел міжнародного економічного права.
- •2. Загальні джерела міжнародного економічного права
- •1. Незастосування сили або погрози силою.
- •3. Спеціальні джерела міжнародного економічного права
- •4.2. Види міжнародних економічних договорів
- •V. За наявності яких-небудь фактичних обставин:
- •12. Договори в рамках Світової Організації Торгівлі, такі як:
- •Тема 3. Суб'єкти міжнародного економічного права
- •1. Поняття суб'єктів міжнародного економічного права.
- •Держава як суб'єкт міжнародного економічного права.
- •3. Імунітети держав.
- •4. Міжнародні економічні організації як суб'єкти міжнародного економічного права.
- •Тема 4 . Інші учасники міжнародних економічних відносин план:
- •1.1. Поняття, види, типи, структура тнк.
- •1.2. Правове регулювання діяльності тнк на універсальному рівні.
- •3. Фізичні особи як учасники меп.
- •Тема 5. Міжнародне торгове право план:
- •1.Міжнародне торгове право - підгалузь міжнародного економічного права.
- •2.Принципи міжнародного торгового права.
- •3.Види міжнародних торгових угод.
- •4.Особливості та порядок укладання договорів міжнародної купівлі – продажу.
- •Тема 6. Міжнародне валютне право як галузь міжнародного економічного права План:
- •Поняття та основні джерела міжнародного валютного права.
- •2.Система форм організації валютно – кредитних відносин.
- •3. Валютні системи та валютна політика.
- •4. Загальна характеристика міжнародних валютно – кредитних установ.
1. Незастосування сили або погрози силою.
Міжнародному праву відомі лише два випадки правомірного застосування сили:
з метою самозахисту (ст. 51 Статуту ООН) та
за рішенням Ради Безпеки ООН (статті 39 та 42 Статуту) У випадках загрози миру, порушення миру або акту агресії.
2. Суверенна рівність держав. Всі держави, відповідно до цього принципу, мають право вільно вибирати форму організації зовнішньоекономічних зв'язків та брати участь у міжнародних економічних організаціях.
3. Невтручання у внутрішні справи. Взагалі під втручанням розуміють будь-які заходи держав або міжнародних організацій, за допомогою яких останні намагаються перешкодити суб'єкту міжнародного права вирішувати справи, які належать до його внутрішньої компетенції. Видами прямого економічного втручання вважаються, наприклад, економічна блокада або відмова від здійснення великих програм економічної допомоги як засіб підкорення інших держав власним інтересам. Видами непрямого економічного втручання можуть бути визнані певні дії, які здійснюються особами або організаціями, що підконтрольні іншій державі.
4. Співробітництво. Нормативний зміст цього принципу у Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. викладено так: «Держави зобов'язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей у їх політичних, економічних і соціальних системах, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру та безпеки і сприяння міжнародній економічній стабільності та прогресу, загальному добробуту народів і міжнародному співробітництву, вільному від дискримінації, яка має підґрунтям такі відмінності».
5. Сумлінне виконання міжнародних зобов'язань. Нормативний зміст цього принципу сформульовано у Декларації принципів Заключного акта НБСЄ 1975 р. і передбачає, що держави—учасниці погодились «сумлінно виконувати свої зобов'язання за міжнародним правом, як ті, що випливають із загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, так і ті, що випливають із договорів чи інших угод, які відповідають вимогам міжнародного права і учасниками яких вони є». Для визначення юридичного змісту «сумлінності виконання міжнародних зобов'язань» використовується розділ «Застосування договорів» (статті 28—30) та «Тлумачення договорів» (статті 31—33) Віденської конвенції 1969 р. про право договорів.
6. Мирне вирішення спорів. За Декларацією 1970 р. та згідно із Заключним актом НБСЄ до нормативного змісту даного принципу належать такі зобов'язання держав:
використовувати всі зусилля для того, щоб у найкоротший термін дійти до справедливого рішення, заснованого на міжнародному праві;
продовжувати шукати взаємно узгоджені шляхи мирного врегулювання спору;
у тих випадках, коли спір не вдається вирішити, утримуватись від будь-яких дій, які можуть погіршити становище до такого ступеня, що буде поставлено під загрозу підтримання міжнародного миру та безпеки, що зробить мирне врегулювання спору ще більш важким.
2). Міжнародно-правові звичаї . Стаття 38 Статуту Міжнародного Суду ООН визначає міжнародний звичай «як доказ загальної практики, прийнятої як правова норма».
3). Міжнародний економічний договір. Міжнародний економічний договір - це добровільна угода між двома або кількома державами, міжнародними організаціями, відповідно до якої встановлюються, змінюються або припиняються їхні взаємні права та обов'язки.
4). Рішення міжурядових міжнародних організацій або конференцій. В МЕП існує велика кількість так званих рекомендаційних норм, створених під егідою цих організацій. Так, тільки в процесі роботи ЮНКТАД-І (23.03.1964—16.06.1964 р.) було прийнято близько 60 резолюцій з питань торгівлі сировинними товарами, готовими виробами, фінансування розвитку торгівлі тощо.