4.Особливості та порядок укладання договорів міжнародної купівлі – продажу.

Конвенція 00Н про договори міжнародної купівлі-продажу товарів визначає порядок їх укладення (частина II, ст.ст. 14 — 24).

Відповідно до ідеї Конвенції пропозиція про укладення договору, яка адресована одному або декільком особам, є офертою. В ній вказується товар, його кількість і ціна. Оферта набирає чинності, коли вона отримана адресатом. Поки договір не укладений, оферта може бути відкликана оферентом, але за умови, якщо повідомлення про її відклик буде отримано адресатом оферти до відправки акцепту.

Проте оферта не може бути відкликана у деяких випадках, коли, наприклад, в оферті вказується строк для акцепту або визначається іншим шляхом, що вона не може бути відкликана. Оферта, яку неможливо відкликати, втрачає свою силу після отримання оферентом повідомлення про її відхилення. Заява або інша поведінка адресата оферти, що свідчить про згоду з офертою, є акцептом.

Акцепт оферти вступає в силу в момент його отримання оферентом. Акцепт не має сили, коли оферент не отримав згоди у встановлений ним строк, а якщо строк не встановлено, то в розумний строк, беручи при цьому до уваги обставини угоди, швидкість засобів зв'язку. Усна оферта може бути акцептована негайно, якщо із обставин не випливає інше.

Якщо на оферту прийшла відповідь з доповненнями, обмеженнями або змінами, то її слід розглядати як пропозицію зустрічної оферти. Проте відповідь на оферту,-яка має розглядатись як акцепт," але містить додаткові або відмітні умови, що суттєво не змінюють умов оферти, є акцептом, якщо оферент без затримки не заперечить усно проти цих розбіжностей або не надішле повідомлення про це, якщо він цього не зробить, то умовами договору будуть умови оферти із змінами, які викладені в акцепті. Додаткові умови щодо ціни, платежів, якості і кількості товарів, місця і строків поставки,, обсягу відповідальності однієї із сторін перед іншою або.розгляду спорів є такими, які суттєво змінюють умови оферти.

Перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом в телеграмі або листі, розпочинається з моменту подачі телеграми для відправки або з дати, яка вказана в листі, або якщо така дата не вказана, з дати, що зазначена на конверті, перебіг строку для акцепта, встановле­ного оферентом по телефону, телетайпу або за допомогою інших засобів швидкого зв'язку, розпочинається з моменту отримання оферти її адресатом.

Акцепт може бути відкликаний, якщо повідомлення про відміну одержано оференїом раніше того моменту або в той момент, коли акцепт повинен був би вступити в силу.

Договір вважається укладеним в момент, коли акцепт оферти набирає чинності.

Тема 6. Міжнародне валютне право як галузь міжнародного економічного права План:

1. Поняття та основні джерела міжнародного валютного права;

2. Система форм організації валютно – кредитних відносин;

3. Валютні системи та валютна політика;

4. Загальна характеристика міжнародних валютно – кредитних установ.

1. Поняття та основні джерела міжнародного валютного права.

Міжнародне валютне право- це міжнародно правові норми, які регулюють відносини, предметом яких є валюта та валютні цінності.

Валютними цінностями є:

• валюта (монети, грошові знаки, грошові знаки які вилучені з обороту і підлягають обміну);

• платіжні документи і цінні папери, які виражені в національній валюті (чеки, акції, векселя);

• зарубіжна валюта (яка знаходиться в обігу або вилучена з нього і підлягає обміну);

• платіжні документи, цінні папери виражені в зарубіжній валюті;

• банківські метали (метали платинової групи, вищої проби 999 згідно світових стандартів. Метали нижчої проби – дорогоцінні метали не являються валютними цінностіми, як і ювелірні вироби)

Валютні операції – це операції, пов”язані з переходом права власності на валюту і валютні цінності. Якщо суб”єктами угоди є резиденти то ці угоди не являються валютними операціями.

Міжнародне валютне право своїми витоками має міжнародне публічне та приватне право.

Суб”єкти валютного права поділяються на дві групи:

1. Група світового банку Міжнародного валютного банку, Банку реконструкції та розвитку, Міжнародної асоціації Розвитку;

2. Регіональні валютні угрупування (Европейськи валютний союз, Західноафриканський валютний союз та ін.).

З точки зору міжнародного приватного права суб”єкти Міжнародного валютного права поділяються на :

- резидентів (фізичних осіб, які мають постійне місце проживання на території держави; юридичні особи, які зареєстровані на території держави і здійснюють підприємницьку діяльність; філіали і представництва закороднних юридичних осіб, офіційні представництва держави закордоном;

- не резидентів – фізичні особи, які проживають за кордоном; юридичні особи зареєстровані за кордоном і здійснюють підприємницьку діяльність за межами держави; дипломатичні та консульські представництва іноземних держав.