- •1.Соціологія як наука. О.Конт про соціологію як науку.
- •2.Соціальна мобільність, її основні принципи та канали.
- •3.Основні стратифікаційні тенденції в українському суспільстві на сучасному етапі.
- •4. Технократичні концепції суспільного розвитку
- •5. Предмет,методи та специфіка соціології як науки.
- •6. Теорія цивілізацій (Дж.Гейблерд.Ален Турен,Жан Фурастье..)
- •7. Особистість у системі соціальних відносин. Соціальний статус та соціальні ролі особистості.
- •8. Синергетика - концепція альтернативного розвитку суспільства.
- •9. Структура та функції соціологічної системи знань.
- •10. Соціалізація:сутність,агенти,етапи.
- •11. Розвиток соціологічної науки та освіти в Україні.
- •12. Суспільство як соціальна система
- •13. Періодизація історії розвитку соціологічної думки. Коротка характеристика періодів.
- •14. Соціальні інститути та соціальні організації.Характеристика процесу інституалізації.
- •15. Девіантна поведінка людини,її природа та основні причини.
- •16. Характеристика основних теоретичних концепцій соціалізації (Дж.Мід,з.Фройд,ч.Кулі,ж.Піаже).
- •17. Позитивістський напрям розвитку соціологічної теорії середини XIX-початку xх ст.
- •18. Порівняльна характеристика аграрного,індустріального та постіндустріальних типів суспільства.
- •19. Психологічний напрям розвитку соціологічної теорії кінця XIX- початку XX ст.
- •20. Сім’я як соціальний інститут. Історико-соціологічні типи і форми шлюбно-сімейних відносин.
- •21. Соціологічна теорія к.Маркса.
- •22. Перспективи і тенденції розвитку шлюбно - сімейних відносин.
- •23. Соціологічна теорія м.Вебера.
- •24. Освіта як соціальний інститут.
- •25. Соціологічна теорія е.Дюркгейма.
- •26. Спостереження та експеримент в прикладній соціології:сутність,вимоги до проведення.
- •27. Теорії соціальної дії м.Вебера т.Парсона.
- •28. Основні системи соціальної стратифікації.
- •29. Основні напрямки розвитку соціологічної науки на сучасному етапі.
- •30. Сучасні теорії соціальної взаємодії.
- •31. Нові парадигми сучасного соціологічного теоретизування:постмодернізм та гендерні дослідження.
- •32. Головні механізми соціальної взаємодії.
- •33. Суспільство як соціальна система(соціальний підхід до пояснення соціальних явищ і процесів).
- •34. Основні види та етапи проведення соціологічних досліджень.
10. Соціалізація:сутність,агенти,етапи.
Соціаліза́ція — комплексний процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправний член суспільства. Соціалізація виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини в середині суспільства. Соціалізація являє собою процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв'язки та інтеграції з метою встановлення її соціальності.
Агенти соціалізації — це люди та установи, діючі соціальні суб'єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки процесам навчання, комунікації, прилучення до культури.
Соціалізація, що відбувається у дитинстві, називається первинною соціалізацією, подальший процес засвоєння нових ролей, цінностей, знань, досвіду на кожному життєвому етапі . називається вторинною соціалізацією (ресоціалізацією).
На певних стадіях життя людини роль агентів соціалізації виконують:
• дошкільні установи,
• неформальні організації,
• навчальні заклади,
• армія,
• трудовий колектив.
11. Розвиток соціологічної науки та освіти в Україні.
Розробки західно-європейської і американської соціології знайшли відгук і в українській соціології знайшли відгук і в українській науці. Проте вчення розвитку соціологічної науки було б неповним без розгляду внеску українських учених.
Соціологічна думка в Україні протягом усієї її історії поєднувала в собі універсальне з національним: перше виявлялося у використанні та дальшому розвиткові провідних соціологічних теорій, методів дослідження, ідей західноєвропейських та американських учених, друге — у тісному поєднанні з національно-визвольним рухом, соціально-політичним життям, творчою спадщиною славетних представників українського суспільства.
Багато цінних для соціології ідей висловив Іван Франко (1856—1916). На його думку, соціологія має вивчати еволюцію суспільства, розвиток суспільної праці, людину як суспільну істоту тощо. Соціологія є одною з форм просвітництва народу, вона має допомагати зрозуміти людині своє місце в суспільстві, інтереси, мету існування і в цьому її практичне значення.
Основним рушієм еволюції І.Франко визнавав боротьбу за існування, яка за умов суспільства виступає у формі спільної праці, що штовхає людей до удосконалення економічних відносин (перехід від мисливства до землеробства, приручення диких тварин тощо).
Володимир Лесевич (1837—1905) — найвидатніший вітчизняний позитивіст. Займався з’ясуванням сутності соціології, її місцем в системі наук, питаннями прогресу. На його думку, соціологія вивчає суспільні явища, які неминуче підпорядковані природнім законам. Для відкриття цих законів соціологія користується такими методами загального вивчення; як спостереження, набуття досвіду, порівняльний аналіз.
Під впливом О.Конта, В.Лесевич вважав, що розумова діяльність у своєму розвиткупроходить три етапи: теологічний, метафізичний і позитивний. На першому етапі люди керуються інстинктами, на другому — розумоспогляданнями і на третьому — досвідом.
Одним із тих, хто закладав підвалини української соціології, був Михайло Драгоманов (1841—1895). Він першим використав поняття «соціологія» у своєму курсі лекцій для студентів Київського університету як і інші провідні вчені того часу, намагався знайти йому тлумачення точне.