- •1.Соціологія як наука. О.Конт про соціологію як науку.
- •2.Соціальна мобільність, її основні принципи та канали.
- •3.Основні стратифікаційні тенденції в українському суспільстві на сучасному етапі.
- •4. Технократичні концепції суспільного розвитку
- •5. Предмет,методи та специфіка соціології як науки.
- •6. Теорія цивілізацій (Дж.Гейблерд.Ален Турен,Жан Фурастье..)
- •7. Особистість у системі соціальних відносин. Соціальний статус та соціальні ролі особистості.
- •8. Синергетика - концепція альтернативного розвитку суспільства.
- •9. Структура та функції соціологічної системи знань.
- •10. Соціалізація:сутність,агенти,етапи.
- •11. Розвиток соціологічної науки та освіти в Україні.
- •12. Суспільство як соціальна система
- •13. Періодизація історії розвитку соціологічної думки. Коротка характеристика періодів.
- •14. Соціальні інститути та соціальні організації.Характеристика процесу інституалізації.
- •15. Девіантна поведінка людини,її природа та основні причини.
- •16. Характеристика основних теоретичних концепцій соціалізації (Дж.Мід,з.Фройд,ч.Кулі,ж.Піаже).
- •17. Позитивістський напрям розвитку соціологічної теорії середини XIX-початку xх ст.
- •18. Порівняльна характеристика аграрного,індустріального та постіндустріальних типів суспільства.
- •19. Психологічний напрям розвитку соціологічної теорії кінця XIX- початку XX ст.
- •20. Сім’я як соціальний інститут. Історико-соціологічні типи і форми шлюбно-сімейних відносин.
- •21. Соціологічна теорія к.Маркса.
- •22. Перспективи і тенденції розвитку шлюбно - сімейних відносин.
- •23. Соціологічна теорія м.Вебера.
- •24. Освіта як соціальний інститут.
- •25. Соціологічна теорія е.Дюркгейма.
- •26. Спостереження та експеримент в прикладній соціології:сутність,вимоги до проведення.
- •27. Теорії соціальної дії м.Вебера т.Парсона.
- •28. Основні системи соціальної стратифікації.
- •29. Основні напрямки розвитку соціологічної науки на сучасному етапі.
- •30. Сучасні теорії соціальної взаємодії.
- •31. Нові парадигми сучасного соціологічного теоретизування:постмодернізм та гендерні дослідження.
- •32. Головні механізми соціальної взаємодії.
- •33. Суспільство як соціальна система(соціальний підхід до пояснення соціальних явищ і процесів).
- •34. Основні види та етапи проведення соціологічних досліджень.
23. Соціологічна теорія м.Вебера.
Головною ідеєю соціології, за Вебером, є обґрунтування раціональної поведінки, яка проявляється в усіх сферах людських взаємовідносин. Щоб з'ясувати справжні причинні зв'язки явищ у суспільстві і дати осмислене тлумачення людської поведінки, Вебер створює вилучені з емпіричної реальності ідеально-типові конструкції, котрі виражають те, що є характерним для багатьох суспільних явищ. Він розглядає ідеальний тип не як мету пізнання, а як засіб, що дозволяє розкрити сутність і загальний характер подій. Соціолог вбачав в ідеальних типах насамперед пізнавальний інструмент, творчий акт, за допомогою якого утворюється специфічний образ дійсності. Згідно з припущенням вченого, ідеальний тип як методологічний засіб дозволяє сконструювати явище чи людську дію так, як вони мали би місце в ідеальних умовах, і розглядати їх незалежно від місцевих умов. Завдяки цьому вважається можливим розглянути і вивчити, як відбувалася та чи інша історична подія. Тому Вебер трактує історію та соціологію як два різних напрями наукового інтересу, а не як дві дисципліни.
24. Освіта як соціальний інститут.
Освіта як соціальний інститут відповідає за своєчасну та адекватну підготовку людей до повноцінного функціонування в суспільстві. Система освіти не єдиний, але надзвичайно важливий чинник соціалізації людей. Осягненню суті та специфіки освіти як соціального інституту сприяє з´ясування її специфічних рис, до яких належать:
— соціально значущі функції навчання і виховання, підпорядковані суспільним потребам;
— форми закладів освіти, їх певна організація і становище в суспільстві;
— групи осіб, які професійно забезпечують функціонування освіти, певний статус цих осіб у суспільстві;
— регулятори функціонування закладів освіти і суб´єктів освітянської діяльності (законодавчі і нормативні акти про освіту, кваліфікаційні характеристики, контрольні установи і т. ін.);
— спеціальні методи освітянської діяльності — навчання, виховання;
— свідомо поставлені цілі;
— планомірна, систематична реалізація процесу свідомої соціалізації;
— певний зміст освіти — наявність навчальних програм і планів, відповідне дозування матеріалу;
— ефективність освітянської діяльності у формуванні багатьох психічних рис людини, розвитку її мислення;
— використання освіти як механізму запобігання соціально небажаних видів поведінки;
— зорієнтоваяість освітньої діяльності в майбутнє, заангажованість на формування передумов реалізації цього майбутнього.
Система освіти — соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку і залучення до життя суспільства через навчання і виховання).
25. Соціологічна теорія е.Дюркгейма.
Його позиція відома як ствердження домінування соціальної реальності над реальністю окремих індивідів завдяки насамперед моральному авторитетові суспільства. Індивіди приходять і відходять, а суспільство зберігається. Жоден індивід не може бути «вищим» за інших, а отже, не може слугувати моральним безумовним авторитетом для них. Взагалі людська індивідуальність сформувалась досить пізно порівняно з утвердженням соціальності. Лише суспільство є вищою морально, генетично та онтологічно реальністю. Сутність суспільного життя полягає, за Дюркгеймом, у кооперації, співпраці людей, а не в соціальних суперечностях, боротьбі класів, як у теорії Маркса. Центральною категорією філософії Дюркгейма виступає поняття соціальної солідарності.