Види кредиту
Вид кредиту — це більш детальна його характеристика по організаційно-економічних ознаках, використовувана для класифікації кредитів. Єдиних світових стандартів при їхній класифікації не існує. У кожній країні є свої особливості. В Україні кредити класифікуються в залежності від:
стадій відтворення, що обслуговуються кредитом;
галузевої спрямованості;
об'єктів кредитування;
його забезпеченості;
терміновості кредитування;
платності й ін.
Кредит, як відзначалося раніше, являє собою категорію обміну. При продажі свого продукту, при покупці сировини, устаткування й інших товарів, необхідних для продовження діяльності, товаровиробники відчувають потребу в додаткових платіжних коштах. Будучи важливим інструментом платежу, кредит застосовується для задоволення різноманітних потреб позичальника. Ці потреби зароджуються не тільки в обміні, де розривши в платіжному обороті найбільше виявляється, але й в інших стадіях відтворення. Господарські організації, що роблять продукт, витрачають отримані позички для придбання засобів виробництва, задоволення потреб по розрахунках по заробітній платі з працівниками, з бюджетними організаціями. Населення одержує кредит для задоволення своїх споживчих нестатків. Виступаючи категорією обміну, кредит використовується для задоволення потреб виробництва, розподілу і споживання валового продукту.
Кредит підрозділяється на види й у залежності від їхньої галузевої спрямованості. Коли кредит обслуговує потреби промислових підприємств, те це промисловий кредит. Буває також сільськогосподарський, торговий кредит. Галузева спрямованість кредиту часто знаходить своє втілення в державній статистиці ряду країн (окремо виділяються кредити промисловості, торгівлі, сільському господарству і т.д.). По галузях поділяють кредити й окремі комерційні банки.
Класифікація кредиту обумовлена також об'єктами кредитування. Об'єкт виражає те, що протистоїть кредиту. Найчастіше кредит використовується для придбання різних товарів (у промисловості — сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, тара і т.п., у торгівлі - товари різноманітного асортименту, у населення - товари тривалого користування) і тут кредиту протистоять різні товарно-матеріальні цінності. У ряді випадків позичка видається для здійснення різних виробничих витрат. Наприклад, у сільському господарстві кредит у більшій частині спрямовується на витрати по рослинництву і тваринництву, у промисловості — на сезонні витрати (ремонт, підготовку до нового сезону виробництва сільськогосподарських продуктів і ін.).
Об'єкт кредитування може мати матеріально-речовинну форму і не мати її. Позичальник бере позичку необов'язково для нагромадження необхідних йому товарно-матеріальних цінностей. Кредиту тому необов'язково будуть протистояти конкретні види матеріалів. Позичка досить часто береться під розрив у платіжному обороті, коли в підприємства тимчасово відсутні вільні кошти, але виникають зобов'язання по різноманітних видах поточних платежів. Це можуть бути потреби, зв'язані з необхідністю платежів по виплаті заробітної плати персоналу підприємства, різних податків у федеральний чи місцевий бюджети, по внесках по страхуванню майна й ін. У цьому випадку кредит покриває недолік чи коштів розривши в платіжному обороті.
Класифікація кредиту по видах залежить і від його забезпеченості. Звичайно забезпеченість розрізняють по характері, ступеню (повноті) і формам. По характері забезпечення виділяють позички, що мають пряме і непряме забезпечення. Пряме забезпечення містять, наприклад, позички, видані під конкретний матеріальний об'єкт, на покупку конкретних видів товарно-матеріальних цінностей. Непряме забезпечення можуть мати, наприклад, позички, видані на покриття розриву в платіжному обороті. Хоча позичка і видається на покриття платіжних зобов'язань позичальника, прямої оплати товарно-матеріальних цінностей, що прямо протистояли б кредиту, може не бути, однак виявляється непряме матеріальне забезпечення у формі товарних запасів, створених за рахунок власних грошових джерел.
По ступені забезпеченості можна виділити кредити з повним (достатнім), неповним (недостатнім) забезпеченням і без забезпечення. Повне забезпечення мається в тому випадку, якщо розмір забезпечення дорівнює чи вище розміру наданого кредиту. Неповне забезпечення виникає тоді, коли його вартість менше розміру кредиту. Кредит може і не мати забезпечення. Такий кредит називають бланковим. Найчастіше він надається при наявності достатньої довіри банку до позичальника, упевненості банку в поверненні коштів, наданих позичальнику в тимчасове користування.
Забезпечення кредиту можна розглядати не тільки з позиції протистояння йому визначеної маси вартості, ліквідних товарно-матеріальних запасів, але і визначених зовнішніх гарантій. Крім звичайної застави товарно-матеріальних цінностей, майна, що належить позичальнику, у групу забезпечення повернення кредиту входять різного роду гарантії, поручительства третіх осіб, страхування й ін.
При класифікації кредиту в залежності від терміновості кредитування виділяють короткострокові, середньострокові і довгострокові позички.
Короткострокові позички обслуговують поточні потреби позичальника, зв'язані з рухом оборотного капіталу. Короткостроковими позичками вважаються такі позички, термін повернення яких за міжнародними стандартами не виходить за межі одного року. Однак на практиці їхній термін може бути неоднаковий. Це визначається економічними умовами, ступенем інфляції. Так, в Україні в 90-х рр. у силу значних інфляційних процесів до короткострокових позичок найчастіше відносили позички з терміном до трьох-шести місяців.
Середньострокові і довгострокові кредити обслуговують довгострокові потреби, обумовлені необхідністю модернізації виробництва, здійснення капітальних витрат по розширенню виробництва.
Устояного стандартного терміну як критерію віднесення кредиту до розряду середньострокових чи довгострокових позичок поки немає. У США, наприклад, середньостроковими позичками є такі позички, термін погашення яких не виходить за межі восьми років, у Німеччині - до шести років. Немає однаковості й у розмірі терміну по довгострокових позичках.
В Україні до середньострокових позичок відносили позички з терміном погашення від шести до дванадцяти місяців, до довгострокових -кредити, термін оплати яких виходив за межі року. Розподіл кредитів по їхній тривалості функціонування в господарстві позичальника було виправданим, тому що в умовах знецінення грошей навіть короткочасне їхнє перебування в господарстві позичальника могло привести до втрати схоронності капіталу. Сильна інфляція трансформувала представлення про термін кредитування, змінювала критерії терміновості кредитування позичальників.
Кредит можна класифікувати по видах і в залежності від платності за його використання. Тут виділяють платною і безкоштовний, дорогою і дешевий кредити. За основу такого розподілу береться розмір процентної ставки, установлений за користування позичкою.
У сучасному господарстві кредит функціонує як капітал. Це означає, що кредитор передає позичену вартість не як суму грошей, а як самозростаючу вартість, що повертається йому зі збільшенням у вигляді позичкового відсотка. Позичальник же отримані кошти повинний використовувати таким чином, щоб з їх допомогою можна було не тільки забезпечити безперервність виробництва, але і створити нову вартість, достатню, щоб розрахуватися з кредитором - повернути йому спочатку авансовану суму і сплатити позичковий відсоток. Саме тому кредит як вартісна категорія носить платний характер.
Проте як у древньої, так і в сучасній історії існує і безкоштовний кредит у дуже обмежених розмірах. Найчастіше в сучасному господарстві він застосовується при кредитуванні інсайдерів (співробітників банку), при особистих (дружніх) формах кредиту й ін.
При товарному кредиті (у формі векселів) відстрочка платежу також не супроводжується стягненням відсотка. Разом з тим, хоча прямо тут плата за кредит і не виявляє себе, однак побічно відсоток входить у ціну того продукту, по якому була зроблена відстрочка його оплати.
У рамках платності за кредит застосовується поняття дорогого дешевого кредиту.
Поняття дорогого кредиту зв'язано зі стягненням процентної ставки, розмір якої вище його ринкового рівня. Як правило, така ставка встановлена по кредитах, що має підвищений ризик неповернення позички (через низький клас кредитоспроможності позичальника, сумнівного забезпечення й ін.). Інші кредити (з підвищеною процентною ставкою) застосовуються також як своєрідна санкція за несвоєчасне повернення позички, а також порушення, що суперечать кредитному договору з клієнтом.
Найчастіше розмір платності кредитор диференціює в залежності від терміну кредиту, якості забезпечення, платоспроможності позичальника. Платність міняється з урахуванням економічного циклу - підйому, чи депресії економічної кризи.
Дорогою і дешевий кредити - поняття відносні. Наприклад, для західної практики процентні ставки українських банків в умовах економічної кризи й інфляції середини 1990 р. можуть здатися космічними з позиції їхнього розміру. Однак з обліком місячного і річного темпів інфляції вони вже не стануть такими, оскільки знецінення грошей у 1996 - 1997 р. досягало від 1 до 2 % щомісяця.
У світовій банківській практиці використовуються й інші критерії класифікації кредитів. Зокрема, кредити можуть поділятися на позички, видавані в національній і іноземній валюті, юридичним і фізичним особам і ін.